Постанова № 23611140, 03.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 28689/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства ,,Сарненський комбінат хлібопродуктів" до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

25 серпня 2009 року відкрите акціонерне товариство ,,Сарненський комбінат хлібопродуктів" (ВАТ Сарненський КХП) звернулось в суд з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) від 14 серпня 2009 року № 0000542340/3.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Сарненська МДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

До перевірки позивачем представлено господарські, податкові накладні та договір на надання послуг на підставі яких, підприємством віднесено вартість послуг до складу валових витрат. Інші документи, які б підтверджували використання в господарській діяльності отриманих послуг (оренди) для перевірки не представлено (підприємство є збитковим, а тому доцільність орендувати офісне приміщення в центрі м. Києва не доведена). При цьому позивачем задекларовано від'ємне та нульове значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І - III квартали 2008 року.

З огляду на викладене, Сарненська МДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Представники позивача заперечили проти вимог апеляційної скарги, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками проведеної планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р., оформленої актом № 61/23/00955704 від 17.02.2009 року, Сарненською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252340/0 від 03.03.2009 року, яким ВАТ ,,Сарненський КХП" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 55372,20 грн. (42594,00 грн. основного платежу та 12778,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За наслідками розгляду скарг відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009 року № 0000542340/3, яким ВАТ ,,Сарненський КХП" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 29393 грн., з яких 22610 грн. основного платежу та 6783 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що ВАТ ,,Сарненський КХП" в порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України ,,Про оприбуткуванню прибутку підприємств" зайво віднесено до складу валових витрат витрати по послугах (оренді приміщення) в І кв. 2008 року в сумі 119826 грн., в II кв. 2008 року в сумі 90438 грн. та ІІІ кв. 2008 року в сумі 60527 грн..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 01 грудня 2007 року між TOB ,,Техно-Центр" (Орендодавець) та ВАТ ,,Сарненський КХП" (Орендар) було укладено договір на оренду частини нежилого приміщення, загальною площею 174,98кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 22 для використання у якості офісного приміщення на строк до 30.11.2010 року.

ВАТ ,,Сарненський комбінат хлібопродуктів", одним із основних видів діяльності якого є переробка зерна, виробництво комбікормів, оптова торгівля борошномельною продукцією, комбікормами та продуктами харчування, орендувало вказані вище приміщення для здійснення та координації господарської діяльності товариством у м.Києві і Київській області, пошуку покупців продукції.

Витрати на оплату оренди офісних приміщень в м.Києві підтверджені первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними, господарськими накладними на сплату вартості оренди.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оренда офісного приміщення в м. Києві прямо пов'язана із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) , а тому позивач правомірно відніс витрати на оренду цього приміщення до складу валових витрат.

Однак, на думку апеляційного суду,такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права та є помилковими.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), який був чинний на час виникнення даних спірних правовідносин, визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

За змістом ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч.1).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч.2).

Виходячи з системного аналізу наведених норм, апеляційний суд вважає, що основною підставою для віднесення витрат з придбанням товарів (послуг) до складу валових витрат є факт реального придбанням товарів (послуг) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів (послуг) з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те що визначальною ознакою віднесення витрат на орендну плату до складу валових витрат вважається безпосереднє використання об'єкта оренди у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та ведені виробництва,

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Первинних документів, які б підтверджували використання орендованого в м. Києві нежитлового приміщення в господарських операціях підприємства, позивачем не надано.

Доводи представників позивача про те, що орендоване приміщення використовувалось представником підприємства для пошуку сфер збуту продукції підприємства в м. Києві та Київській області, пошуку потенційних покупців, укладення угод не підтверджуються жодним документом (договорами купівлі-продажу, звітами маркетингового дослідження, іншими бухгалтерськими документами, які б підтверджували факт реалізації продукції в м. Києві та Київській області).

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що податковим органом доведено правомірність оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки відсутня економічна доцільність оренди нежитлового приміщення загальною площею 174,98кв.м у м.Києві та відсутній безпосередній зв'язок з витратами на оренду цього приміщення з господарською діяльністю підприємства.

За таких обставин апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки податкового органу про те, що позивач в порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" відніс до валових витрат витрати на оренду нежитлового приміщення, які не мають безпосереднього зв'язку з господарською діяльністю підприємства, а тому не підлягають включенню до складу валових витрат.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, а тому дійшов помилкового висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, апеляційний суд визнає правильним апеляцій скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст. 160 , ст.195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області- задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року у справі № 2а-5868/09/1770 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства ,,Сарненський комбінат хлібопродуктів" до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й. Коваль

Ухвала в повному обсязі складена 09 квітня 2012 року.