Ухвала суду № 23610177, 22.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 р. Справа № 72538/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 21.10.2008 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000651742/0/545/3450933/6791/10/17 від 22 травня 2008 року, №00006511742/1 від 17 липня 2008 року, №0000651742/2 від 15 вересня 2008 року , якими позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 58 594,65 гривень, в тому числі 19 531,55 гривень основного платежу та 39 063,10 гривень штрафних санкцій, мотивуючи тим, що такі прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

В позовній заяві зазначив, що відповідачем безпідставно донараховано йому податок з доходів фізичних осіб з мотивів не включання до загального місячного оподаткованого доходу виплати працівникам за роз'їзний характер робіт за жовтень 2006 - квітень 2007 років, оскільки надбавки за роз'їзний характер робіт не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Вказує також, що відповідачем було безпідставно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 10654 гривні 20 копійок , з яких 3551 гривня 40 копійок - основний платіж та 7102 гривні 80 копійок - штрафні санкції із-за помилкового визнання угоди про безоплатну передачу з балансу позивача громадянці ОСОБА_1 квартири залишковою вартістю 23676 гривень господарською угодою, оскільки дана квартира була нею приватизована згідно чинного законодавства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення - рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області №0000651742/0\545\3450933\6791\10\17 від 22 травня 2008 року, №00006511742\1 від 17 липня 2008 року, №0000651742/2 від 15 вересня 2008 року, якими позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 58594 гривні 65 копійок, в тому числі , 19531 гривню 55 копійок основного платежу та 39063 гривні 10 копійок штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Хустська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушення судом норм матеріального права..

Зокрема, Закарпатським окружним адміністративним судом не взято до уваги, що позивач проводив виплати працівникам філії за роз'їзний характер роботи без утримання податку з доходів фізичних осіб за період з жовтня по грудень 2006 року в сумі 61347,12 грн., за період з січня по квітень 2007 року - в сумі 53366,82 грн., хоча надбавки за роз'їзний (пересувний) характер роботи на 2005-2007 роки не було визначено як службові поїздки працівників філії, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер і як відрядження не оформлялись.

А тому, позивачем було порушено пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» і донарахування 15980,15грн. податку з доходів фізичних осіб із вищевказаних виплат, в тому числі 7975,12грн. - за жовтень-грудень 2006 року та 8005,03грн. - за січень - квітень 2007 року є правомірним.

Крім того, згідно акту прийому-передачі квартири в АДРЕСА_1 позивач передав з балансу філії «Хустська ДРБД» безоплатно у приватну власність квартиронаймача ОСОБА_1 вказану квартиру за залишковою вартістю 23676грн.

Отже,вважає апелянт, філія «Хустська ДРБД» в порушення вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не включила до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника філії «Хустська ДРБД» ОСОБА_1 дохід, отриманий цим працівником від філії «Хустська ДРБД» як додаткове благо у вигляді вартості квартири (яку філія «Хустська ДРБД» згідно акту від 28.12.2007 року передала з балансу філії «Хустська ДРБД» у власність квартиронаймача та яку зняла з балансу філії), в результаті чого, перевіркою правомірно донараховане 3551,40грн. податку з доходів фізичних осіб.

При апеляційному розгляді представник податкового органу вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених підстав.

Представник позивача вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, з чим погоджується й судова колегія, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем пп.4.2.1, пп.. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 p. № 889-1V і. як наслідок, правомірність прийняття скасованих податкових повідомлень - рішень .

Згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до частини першої загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року №218/2658 із змінами і доповненнями) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. У тих випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом).

Частиною другою загальних положень вищевказаної Інструкції встановлено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором. трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. За час проїзду територією України такі надбавки не можуть перевищувати граничних норм добових витрат, що встановлені для відряджень у межах України. Витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення вищезазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

Відповідно до статті 12 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) гарантії та компенсації працівникам в разі службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Статтею 13 Кодексу законів про працю України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

ДПА України листами від 25.05.2004р. №5131/5/17-3116, від 08.06.2004р. №4528/6/17-3116 роз'яснила, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59, зареєстрованою Міністерством юстиції України 31.03.1998 року за №218/2658, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

ДПА України листом від 09.09.2006р. №10109/6/17-0716; №16847/7/17-0717 роз'яснила, що лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням із відповідним їх оформленням як відряджень та виконанням положень п. 9.10 ст. 9 Закону), надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон» та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, не розглядатимуться як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22.05.2003 року №889- IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 4.3.30 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства філії Хустська дорожня ремонтно-будівельна дільниця Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки було складено акт № 573/03444022X23 від 12 травня 2008 року, яким зафіксовані порушення позивачем , зокрема п. 1.15 ст.1, п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст.. 4 п.п. г) ,п.п. б) 4.2.9 п. 4.2. ст.. 4 , п. 7.1. ст.. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі зазначеного акту Хустською об"єднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000651742/0 від 22 травня 2008 року , яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 58594 гривні 65 копійок , в тому числі 19531 гривня 55 копійок за основним платежем та 39063 гривні 10 копійок штрафних санкцій та в результаті відмови в скасуванні в порядку адміністративного оскарження - наступні податкові повідомлення-рішення.№ 00006511742/1 від 17 липня 2008 року та № 0000651742/2 від 15 вересня 2008 року .

Матеріалами справи підтверджується, що, виходячи зі специфіки підприємства по обслуговуванню мережі автомобільних доріг, працівникам Філії виплачуються надбавки за роз'їзний характер роботи згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер».

Оскільки, відповідно до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490 підприємство самостійно встановлює надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких виконується постійно в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, то посилання апелянта на необхідність відрядження не заслуговують на увагу.

Виплата надбавок позивачем працівникам за роз»їзний характер роботи передбачена Колективним договором на 2005-2007 року, що зареєстрований 17 травня 2005 року.

Згідно умов Колективного договору вказані службові поїздки працівників не є відрядженнями , а згідно п. 22 вищевказаного договору передбачено обов»язок адміністрації виплачувати надбавку за роз»їзний характери робіт згідно Положення № 7 , що є невід»ємним додатком до колективного договору .

Положенням про порядок встановлення і виплати надбавки за роз»їзний характер робіт працівникам ДП «Закарпатський облавтодор» №7 чітко регламентовано розмір виплат, категорії працівників , які мають на них право та порядок виплати.

Розмір надбавок за роз'їзний характер роботи, що виплачуються працівникам підприємства, визначений колективним договором ДП «Закарпатський облавтодор», погоджений із замовниками робіт, та не перевищує граничних добових витрат, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

В акті перевірки не встановлено порушень щодо розміру вищевказаних надбавок.

Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 (пп. 2.2.6) надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.16 згаданої Інструкції") і відповідно до вищеназваних постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03. 1998 року № 59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону«Про податок з доходів фізичних осіб».

Отже, позивач правомірно не включав до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу надбавки за роз»їзний характер робіт, а тому не зобов'язаний був обкладати їх податком з доходів фізичних осіб.

Як видно з матеріалів справи , рішенням Хустської міської ради № 556 від 13 серпня 2003 року було затверджено матеріали приватизації та рішення органу приватизації про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Право приватної власності цих громадян на вищевказану квартиру було зареєстровано Хустською міською радою у встановленому законодавством порядку 1 грудня 2003 року та видано власникам свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №852195.

Отже , з 1 грудня 2003 року квартира АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до законодавства про приватизації житлового фонду, а не в результаті господарської операції і на момент передачі ( 28.12.2007 року ) підприємство уже не було власником вказаної квартири.

Згідно вищевказаного п.п.4.3.30 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.

За таких обставин, відсутні підстави для нарахування позивачем як податковим агентом громадянці ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 3551 гривня 40 копійок.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В суді першої інстанції та при апеляційному розгляді доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень податковим органом не було представлено, що підтверджує правильність висновку суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі №2а-2583/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 27.03.2012 року.