Ухвала суду № 23607692, 03.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 31334/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Носа С.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Холдинг" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Холдинг" до Державної податкової інспекції в Чортківському районі про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Холдинг» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2010 року №0000023500/0, №0000033500/0 та від 27.05.2010 року №0000023500/1, №0000033500/1.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуванні податкові повідомлення-рішення винесені за відносинами ТОВ «Гефест Холдинг» з ТОВ "Подоліс" та укладені між ними угоди спричиняли реальне настання правових наслідків, а висновки податкового органу викладені у акті перевірки №221/23-35126857 від 11.03.2010 року, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях та безпідставних здогадках.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що контрагента позивача ТОВ "Подоліс" відсутні умови для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, тобто відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань постачальника товарів за договорами з ТОВ «Гефест Холдинг».

Не погодившись з постановою суду її оскаржило ТОВ «Гефест Холдинг» та просить скасувати постанову суду прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що відсутність товаро-транспортних накладних та частини податкових накладних не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій ТОВ «Гефест Холдинг» та ТОВ "Подоліс".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ТОВ «Гефест Холдинг» зареєстровано 02.02.2007 року як юридична особа та перебуває на обліку у ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області з 05.10.2007 року, а з 10.10.2007 року являється платником податку на додану вартість.

ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області, на підставі направлень від 22.01.2010 року за №000210, №000211 та від 22.02.2010 року за № 000248 проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Гефест Холдинг» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки 11.03.2010 року складено № 221/23-35126857 про те, що ТОВ «Гефест Холдинг» порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР по правовідносинах між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Подоліс" які виникли з правочинів по поставці товару.

На підставі вказаного акту ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області 19.03.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000033500/0, №0000023500/0 за якими товариству було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3428214 грн., в т.ч. по основному платежу 2285476 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1142738 грн. також по податку на прибуток підприємств в сумі 4945237 грн., в т.ч. по основному платежу 2692490 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2252747 грн..

В процесі адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень, прийнятих податковим органом 19.03.2010 року, ДПІ у Чортківському районі 27.05.2010 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0000033500/2, №0000023500/1 за якими товариству було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3428214 грн., в т.ч. по основному платежу 2285476 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1142738 грн. також по податку на прибуток підприємств в сумі 4945237 грн., в т.ч. по основному платежу 2692490 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2252747 грн..

Висновок про завищення позивачем валових витрат, та відповідно, податкового кредиту, ґрунтується на аналізі господарських операцій позивача з ТОВ "Подоліс".

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звіті Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних, за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання, їм юридичної сили; і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні, бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджувати реальні господарські операції та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом

України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996- ХІУ (із змінами та доповненнями).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Гефест Холдинг» згідно договору від 01.11.2007 року № ПрД -02/07, на поставку ТОВ "Подоліс" позивачу товару, а саме - упаковки вафельного ріжка (овійка), загальною вартістю 12000000 грн. з врахуванням ПДВ.; договору від 01.10.2008 року № ПрД -10/08, на поставку ТОВ "Подоліс" позивачу харчових сумішей, функціональних добавок та спеції для м'ясопереробної промисловості, загальна вартість 12000000 грн. з врахуванням ПДВ.; договору від 25.09.2008 року № ПВ -08/09, на поставку ТОВ "Подоліс" позивачу цукрової вафельної продукції (в асортименті), загальна вартість 12000000 грн. з врахуванням ПДВ.

При цьому до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, натомість встановлено, що ТОВ "Подоліс" відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, які приймали б участь у купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. На підставі вищевикладеного та на обставинах порушеної кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва щодо керівництва товариства, подактовий орган дійшов висновку, що правочини вчинені між ТОВ «Гефест Холдинг» та ТОВ "Подоліс" є нікчемними в силу ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

У відповідності до п.5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № І34/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР визначено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закон України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи виконання сторонами договірних відносин на поставку товару, суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не надано як для перевірки податковим органом так і в судове засідання слідуючі документи за якими позивач сформував податковий кредит: податкові накладні до видаткових накладних №РН -03/14/86 від 14.03.2008 року на суму 520,72 грн. в т. ч. ПДВ на суму 86,79 грн.; №РН - 03/31/86 від 31.03.2008 року на суму 137479,28 грн. в т.ч. ПДВ на суму 22913,21 грн.; № РН -02/13/79 від 13.02.2009 року на суму 373560 грн. в т. ч. ПДВ на суму 62260 грн.; № РН -03/02/79 від 02.03.2009 року на суму 631932 грн. в т. ч. ПДВ на суму 105322 грн.; № РН -06/01/7 від 01.06.2009 року на суму 1230071,46 грн. в т. ч. ПДВ на суму 205011,91 грн.; № РН -03/03/7 від 03.03.2009 року на суму 113088 грн. в т. ч. ПДВ на суму 18848 грн.; № РН -05/08/79 від 08.05.2009 року на суму 30200,09 грн. в т. ч. ПДВ на суму 5033,35 грн..

Окрім цього стороною позивача не надано документи про придбання товару (в т.ч. видаткові накладні) згідно податкової накладної № 07/06/79 від 06.07.2009 року на суму 13073,13 грн. в т. ч. ПДВ на суму 2178,86 грн. по договору від 01.11.2007 року № ПрД -02/07; №01/27/79 від 27.01.2009 року на суму 47541,20 грн. в т.ч. ПДВ на суму 7923,53 грн.; №01/29/79 від 29.01.2009 року на суму 240000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 40000 грн.; № 02/02/79 від 02.02.2009 року на суму 523232,20 грн. в т. ч. ПДВ на суму 87205,37 грн.; №02/13/79 від 02.02.2010 року на суму 373560 грн. в т.ч. ПДВ на суму 62260 грн.; №02/26/79 від 26.02.2009 року на суму 156167,80 грн. в т.ч. ПДВ на суму 26027,97грн.; №02/27/79 від 27.02.2009 року на суму 110000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 18333,33 грн.; №03/02/79 від 02.03.2009 року на суму 365764,20 грн. в т.ч. ПДВ на суму 60960 грн.; №03/17/79 від 17.03.2009 року на суму 66235,80 грн. в т.ч. ПДВ на суму 11039,30 грн.; № 03/25/79 від 25.03.2009 року на суму 120000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 20000 грн.; №03/26/79 від 26.03.2009 року на суму 150000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 25000 грн.; №03/31/79 від 31.03.2009 року на суму 76000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 12666,67 грн.; № 04/01/79 від 01.04.2009 року на суму 98000 грн. в т. ч. ПДВ на суму 16333,33 грн.; №04/01/79 від 01.04.2009 року на суму 704666,70 грн. в т.ч. ПДВ на суму 117444,45грн.; №05/19/79 від 19.05.2009 року на суму 9734,42 грн. в т. ч. ПДВ на суму 1622,40 грн.; №05/25/79 від 25.05.2009 року на суму 150000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 25 000 грн.; №11/17/79 від 17.11.2008 року на суму 463999,60 грн. в т.ч . ПДВ на суму 7733,27 грн.; №11/17/79 від 19.11.2008 року на суму 120000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 20000 грн.; № 11/24/79 від 24.11.2008 року на суму 118000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 19666,67 грн.; №12/01/79/В від 12.11.2008 року на суму 100000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 16666,67 грн.; №12/16/79 від 16.12.2008 року на суму 116000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 19333 грн.; №12/23/79/В від 23.12.2008 року на суму 50000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 8333 грн.; №12/24/79/В від 23.12.2008 року на суму 46000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 7666,67 грн.; №12/25/79/В від 24.12.2008 року на суму 39000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 6500 грн.; №12/26/79/В від 25.12.2008 року на суму 40000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 6666,67 грн.; №12/30/79/В від 30.12.2008 року на суму 187000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 31166,67 грн.; №01/12/79 від 01.01.2009 року на суму 240000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 40000 грн.; №01/13/79 від 13.01.2009 року на суму 18730 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3121,67 грн., №03/11/79 від 11.03.2009 року на суму 96000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 16000 грн.; №03/16/79 від 16.03.2009 року на суму 8750 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1458,33 грн.; №03/20/79 від 20.03.2009 року на суму 28500 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4750 грн., №03/27/79 від 27.03.2009 року на суму 79000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 13166,67 грн.; №03/25/79 від 25.03.2009 року на суму 54000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 9000 грн.; №04/03/79 від 03.04.2009 року на суму 10800 грн. в. ч. ПДВ на суму 1800 грн.; №04/02/79 від 02.04.2009 року на суму 56000 грн. в. т. ПДВ на суму 9333,33 грн.; №04/09/79 від 09.04.2009 року на суму 77000 грн. в. т. ПДВ на суму 12833,33 грн.; №04/13/79 від 13.04.2009 року на суму 146000 грн. в. т. ПДВ на суму 24333,33 грн.; №04/24/79 від 24.04.2009 року на суму 74863,37 грн. в. т. ПДВ на суму 12477,23 грн.; №04/28/79 від 28.04.2009 року на суму 33000 грн. в т. Ч. ПДВ на суму 5500 грн.; №05/15/79 від 15.04.2009 року на суму 31000 грн. в. т. ч. ПДВ на суму 5166 грн.; №06/01/79 від 01.06.2009 року на суму 1070337,04 в т. ч ПДВ на суму 178389,51грн.; №06/10/79 від 10.06.2009 року на суму 7124 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1187,33 грн.

В ході перевірки, не представлено документів, які б підтверджували транспортування товару, відвантаженого ТОВ «Подоліс» на ТОВ «Гефест Холдинг». Позивачем будь-які документи на отримання працівниками ТОВ «Гефест Холдинг» - завідувачами складів товаро - матеріальних цінностей не оформлялись та складські документи про ведення обліку товару на складі у позивача відсутні, що на думку представника позивача є підставою для притягнення ТОВ «Гефест Холдинг» до відповідальності за порушення ведення бухгалтерського обліку.

За умовами укладених між позивачем та ТОВ «Подоліс» договорів придбання товару не передбачені умови транспортування придбаних товарів. У видаткових накладних суми товаротранспортних витрат не зазначені та у податкових накладних у розділі II «товаротранспортні витрати» проставлено «0» грн.

Також, ряд видаткових накладних, містить відмітки про отримання товару ТОВ «Гефест холдинг» від ТОВ «Подоліс» через фізичну особу на підставі довіреності, які стороною позивача не подано для перевірки.

Аналізуючи положення ст.ст. 628, 889, 712 ЦК України суд першої інстанції вірно зазначив, що при умові здійснення ТОВ «Гефест Холдинг» оптової торгівлі харчовими добавками та вафельної продукції, товариство повинно мати документи, які підтверджують його право власності на придбаний товар. Таким документом є акт приймання-передачі товару.

Також стороною позивача не представлено накладні, які є складовою частиною комплекту перевізних документів відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року № 863/5084 та накладні, дорожні відомості, квитанції про приймання вантажу.

Одночасно відповідачем встановлено і цього не спростовує сторона позивача, що ТОВ «Подоліс» було зареєстроване, як юридична особа 31.07.2006 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією. Згідно витягу та Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником та керівником товариства був ОСОБА_2 та основні види діяльності ТОВ «Подоліс» це будівництво будівель, оптова торгівля паливом, оптова торгівля напоями, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність таксі. Місцезнаходження товариства - м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, 18.

Також встановлено, що за вказаною адресою знаходиться багатоквартирний житловий будинок. Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" Печерської районної державної адміністрації у м. Києві листом повідомило, що ТОВ "Подоліс" (код ЄДРПОУ 34528300) за адресою м. Київ, вул. Мєчникова, буд. 18 не знаходиться, договір оренди не укладався.

Крім цього, ТОВ «Подоліс» проводилось придбання реалізованих позивачу харчових добавок та іншої продукції від ТОВ „ОСОБА_3 і Компанія ЛТД" (код ЄДРПОУ 21154931, Тернопільська обл., м. Чортків), яким отримано зазначений товар від нерезидентів. Посадові особи ТОВ „Гефест Холдинг" (власник та директор - ОСОБА_1.) та ТОВ „ОСОБА_3 і Компанія ЛТД" (власник та директор - ОСОБА_3.) пов'язані особи та знаходяться в родинних відносинах між собою - рідні брат та сестра. Даний факт не потрубує в порядку ч.3 ст.72 КАС України доказуванню.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що вказані операції проведені за вимогою польської фірми «Регіс», оскільки в зазначеній угоді №10.03./04 від 15.03.2004 року між польською фірмою та ТОВ „ОСОБА_3 і Компанія ЛТД" не визначено покупцем товару ТОВ "Подоліс".

Окрім цього, при проведенні податковим органом аналізу руху товарно - грошових потоків в «ланцюгу» постачання, що зазначено в акті перевірки, „іноземний контрагент - ТОВ «ОСОБА_3 і Компанія ЛТД» - ТОВ «Подоліс» - ТОВ «Гефест Холдинг» було встановлено, що ТОВ «Подоліс» здійснювалась значна націнка від початкової вартості вказаної продукції, яка реалізовувалась на ТОВ «Гефест Холдинг», що в свою чергу свідчить про те, що зазначені операції з продажу товару через ТОВ «Подоліс» вчинені з метою заниження об'єкту оподаткування.

Також перевіряючи ми встановлено, що ТОВ «Подоліс» згідно інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва №984/7/23-1110 від 08.02.2010 року декларує «значні» обсяги поставок поряд з «мізерними» показниками сплати податків, що також свідчать про те, що взаємовідносини ТОВ «Гефест Холдинг» з ТОВ «Подоліс» не є господарською діяльністю, так як не спрямовані на одержання прибутку.

Окрім цього сторона відповідача представила докази про те, що в Дзержинському районному суді м. Харкова розглядається кримінальна справа про обвинувачення власника та директора ТОВ «Подоліс» ОСОБА_2 за ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.2 ст.366, ч. 2 ст.205 КК України.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що здійснення операцій з поставки товару позивачеві від ТОВ «Подоліс», не підтверджений жодними даними, які б засвідчили перевезення придбаного товару та його прийняття довіреною особою позивача за кількістю та якістю, а також в окремих випадках господарські операції оформлені податковими накладними, які включені до складу податкового кредиту позивача та не знайшли свого підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено веденням бухгалтерського обліку, зокрема відсутні договори (правочини), зазначені в податкових накладних, відсутні документи про придбання товару в т.ч. видаткові накладні чи про оплату товару. Також, той факт, що позивачем проводилась реалізація третім особам товару, який відповідає за асортиментом та номенклатурою товару, який зазначений в господарських операціях оформлених між позивачем та ТОВ «Подоліс» не є доказ його реального придбання від контрагента ТОВ «Подоліс» з огляду на встановлені обставини у справі, в тому числі з врахування відсутності документів на підтвердження оплати, перевезення і отримання товару від ТОВ «Подоліс», а в окремих випадках і щодо придбання чи оплати товару, та з врахуванням факту постачання даного товару від поставщика - ТОВ «ОСОБА_3 і Компанія ЛТД» (м. Чортків) через ТОВ «Подоліс» до ТОВ «Гефест Холдинг» (м. Чортків), де між ТОВ «ОСОБА_3 і Компанія ЛТД» і ТОВ «Подоліс» існують сталі системні зв'язки та власники - керівники яких пов'язані особи та знаходяться в родинних відносинах між собою.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незважаючи, на те, що у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача відбулася зміна в активах та зобов'язаннях позивача, реальні наслідки вчинення господарських операції з придбання товару у ТОВ «Подоліс» не співпадають з тими наслідками, що передбачалися відповідними правочинами і які оформлені між позивачем та ТОВ «Подоліс».

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.05.97 за №168/97-ВР із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище, рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари (послуги) чи такі основні фонди почали - використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватись в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону; чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України №1б8/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналізуючи положення ст.ст.203, 215, 228 ЦК України та ст.ст. 207, 208 ГК України суд першої інстанції вірно визначив, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2010 року №0000023500/0, №0000033500/0 та від 27.05.2010 року №0000023500/1, №0000033500/, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Тернопільський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Холдинг" - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.07.2010 року у справі №2а-2130/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом^дання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: С.П.Нос

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 06.04.2012р.