Ухвала суду № 23606784, 27.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р. Справа № 36112/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом комунального підприємства ,,Водотеплосервіс" Калуської міської ради до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

18 жовтня 2010 року комунальне підприємство ,,Водотеплосервіс" Калуської міської ради (надалі-КП ,,Водотеплосервіс") звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) від 08.10.2010 року № 0003942301/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Калуська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доводи відповідача про те, що виплати у вигляді дотацій підпадають під дію норми пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України ,,Про податок на додану вартість" і не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість. При застосуванні вказаної норми Закону, джерелом відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та не віднесених до податкового кредиту, з урахуванням пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону, будуть валові витрати платника податку відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з приписами пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" платник податку має право на податковий кредит лише у частині, яка сплачена (нарахована) платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. За придбаними товарами (роботами, послугами), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел фінансування і до складу податкового кредиту не включаються.

Таким чином, податковий орган вважає, що житлово-комунальні підприємства мають право на податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) лише в частині, яка відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, тобто, в частині, пропорційній затвердженому тарифу.

Оскільки бюджетні кошти - дотації компенсують частину наданих послуг та при цьому відповідно до пп. 3.2.7 ст. 3 Закону України ,,Про податок и додану вартість" не включаються до об'єкту оподаткування, право на податковий кредит відповідно до пп. 7.4.3 ст. 7 вказаного Закону КП „Водотеплосервіс" по придбаних товарах, роботах має лише в частині, яка відповідає частці використання.

З огляду на викладене податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили проти вимог апеляційної скарги, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, оформленої актом за №3464/2301/32364207, Калуською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 року за №0003942301/0, яким КП ,,Водотеплосервіс" визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 2 707 839 грн., з яких 1 805 226 грн. основного платежу та 902 613 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем порушено вимоги п. 1.11 ст.1, пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України ,,Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 805 226 грн..

З матеріалів справи суд вбачає, що КП ,,Водотеплосервіс" здійснює виробництво , транспортування, розподіл та реалізацію теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства.

В 2009 році КП ,,Водотеплосервіс" отримало субвенції, що розраховані за підсумками роботи підприємства у 2008 році і спрямовані були на оплату газу, що придбавався у 2008 році - І кварталі 2009 року , з врахуванням ПДВ.

Порядок перерахування у 2007-2008 рр. та І кварталі 2009 року субвенцій з держбюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення для населення встановлено постановами Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006 року, №440 від 25.04.2008 року та №193 від 05.03.2009 року.

Законами України про Державний Бюджет України на відповідний рік запроваджувалися механізми цільового фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Зазначені механізми визначали порядок компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії (послуг із водопостачання та водовідведення), що постачалися населенню.

Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання.

Відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР,,Про податок на додану вартість" (чинному на час виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Апеляційний суд визнає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є об'єктом оподаткування, на які розповсюджується дія пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України ,,Про податок на додану вартість".

Як випливає зі змісту пп. 3.2.7 пункту 3.2 статті вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України ,,Про податок на додану вартість" не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Така правова позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду від 24.11.2010 року у справі № К-121/10.

В рішенні від 26.09.2011 року у справі № 21-114а11 Верховний Суд України зазначив, що отримання Підприємством з бюджету субвенції на погашення від'ємної різниці між затвердженими органами місцевого самоврядування тарифами, за якими теплова енергія поставлялась споживачам, та її фактичною вартістю, не підпадає під наведене у підпункті 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР визначення операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, а отже й підстав для застосування платником цього податку вимог підпунктів 7.4.2 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР немає.

За таких обставин апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань по ПДВ та застосування штрафних санкцій, оскільки позивач правомірно відносив до податкового кредиту суми ПДВ з отриманих субвенцій на оплату газу.

Доводи апеляційної скарги не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року у справі № 2а-3642/10/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й. Коваль

Ухвала в повному обсязі складена 02 квітня 2012 року.