Постанова № 23604324, 18.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 5015/5950/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,суддівРогач Л.І., Уліцького А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Комунального підприємства "Стрийводоканал"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід08.02.2012р.у справі№5015/5950/11Господарського судуЛьвівської областіза позовомДержавної екологічної інспекції у Львівській областідоКомунального підприємства "Стрийводоканал"третя особаСтрийська міська радапростягнення збитків

за участю представників

- позивача:ОСОБА_4 (довіреність від 13.04.2012р., 09-1706)- відповідача:ОСОБА_5 (довіреність від 13.04.2012р., № 202), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державна екологічна інспекція в Львівській області (далі -позивач), просила стягнути з Комунального підприємства "Стрийводоканал" (далі -відповідач) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в розмірі 351171,51 грн. на спеціальний рахунок місцевого бюджету м. Стрий в рахунок відшкодування збитків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їх заподіяно державі внаслідок скиду стічних вод у р. Стрий з перевищенням встановлених норм гранично допустимих скидів (ГДС).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.11.2011р. (суддя Довга О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Гриців В.М., судді Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці рішення судів та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржену постанову суду, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Третя особа не використала наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23-28.02.2011р. позивачем проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт №19/17-11 від 23-28.02.2011р.

В ході перевірки встановлено, що очисні споруди повної біологічної очистки, що приймають на очистку стічні води від житлового масиву і суб'єктів господарської діяльності м. Стрий, рахуються на балансі відповідача. Скид зворотних вод після очистки здійснюється у водний об'єкт рибогосподарського водокористування II категорії (р. Стрий, права притока ріки Дністер).

За результатами протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб води, що скидаються з очисних споруд, відділом інструментально-лабораторного контролю позивача (протокол №91 від 04.03.2010р., протокол №330 від 19.05.2010р., протокол №662 від 20.09.2010р., протокол №16 від 31.01.2011р.) встановлено, що скид здійснюється з перевищенням встановлених нормативів ГДС ((Укр.583-09/Льв) від 01.02.2011р. з терміном дії до 01.02.2012р.). Скид стічних вод з очисних споруд здійснювався з перевищенням встановлених дозволом на спеціальне водокористування нормативів ГДС, по таких показниках забруднень: сульфати, фосфати, завислі речовини, мінералізація, азот амонійний, фосфати, БСК5, ХСК, залізо загальне, що призвело до забруднення поверхневих вод р. Стрий, права притока ріки Дністер, та що є порушенням вимог ст.ст. 44, 70, 95, 100 Водного кодексу України, ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", та постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.1999р. №465.

За виявлені правопорушення позивачем, з посиланням на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 20.07.2009р. №389, здійснено розрахунок збитків, розмір яких становить 351171,51 грн. Збитки не відшкодовані.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходили з того, що матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем вимог законодавства щодо дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, а відсутність бюджетного фінансування на реконструкцію каналізаційних очисних споруд не звільняє відповідача від відповідальності за забруднення довкілля.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.44 п.3, п.4 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані: дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.

Статтею 70 в ч.1 вказаного кодексу встановлено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи (п.6 ч.2 ст.70 кодексу).

Відповідно до ст.95 кодексу усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

В ст.110 кодексу передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема, забрудненні та засміченні вод (п.2 ч.3 ст.110 кодексу).

Згідно ст.111 кодексу підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до вимог ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відтак, суд суд касаційної інсткнції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач у зв'язку з здійсненням ним скиду забруднюючи речовин з перевищенням ГДС має нести відповідальність за здійснене правопорушення. Обставини відсутності належного фінансування відповідно до вимог законодавства не є підставами для звільнення від відповідальності. Як встановлено судами відповідно до Статуту відповідача, він наділений статусом юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий валютний та інші рахунки в установах банків, печатку, бланки зі своїм найменуванням, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством, має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою в суді. Таким чином, саме відповідач як особа, що здійснила правопорушення, а не її засновник -Стрийська міська рада (третя особа), є відповідальним за завдані збитки.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, стягнув шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, на користь держави, вказавши одержувачем коштів -місцевий бюджет м. Стрий.

Між тим, у ст.4 п.35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що діяв на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Подібні положення містяться і в п.28 ст.4 та п.1 ст.11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік".

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням наведених норм права, а апеляційний суд вказаних порушень не усунув.

Відповідно до приписів статті 11110 ч.1 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вищевказане є підставою для зміни оскаржених судових рішень в частині стягнення збитків з урахуванням положень п.28 ст.4 та п.1 ст.11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", оскільки збитки підлягають стягненню як на корись Державного бюджету України у вказаній вище частині, так і на користь місцевих бюджетів, на балансовий рахунок спеціального фонду.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.1, 5, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Стрийводоканал" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р. та рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2011р. у справі №5015/5950/11 в частині стягнення збитків змінити.

В пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2011р. після слів "на користь" слова "держави -одержувач коштів: місцевий бюджет м. Стрий" замінити на "Державного бюджету України, місцевого бюджету Львівської обласної ради та місцевого бюджету Стрийської міської ради".

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р. залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький