Вирок № 23602566, 17.04.2012, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 1-40/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Діденко Т.І.,

з участю: секретаря - Прилуцької О.І.,

прокурора - Бебешка М.М.,

адвоката - ОСОБА_1,

потерпілої - ОСОБА_2,

підсудного - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Коритня Монастирищенського району Черкаської області, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не працює, проживає по АДРЕСА_1 раніше не судимий,

за ч.1 ст.122, ч.1 ст.263 КК України;

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 29.12.2011 року приблизно о 20 годині, перебуваючи в будинку, який належить ОСОБА_2, що по АДРЕСА_2, на грунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, умисно наніс два удари кулаком в область грудної клітки з правого боку ОСОБА_2, внаслідок чого спричинив її тілесні ушкодження у виді закритого перелому 8-го ребра справа по середньо-пахвинній лінії, які відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Він же, 10.12.2011 року приблизно о 12 годині, перебуваючи в лісосмузі в с. Коритня Монастирищенського району Черкаської області, знайшов невстановлений слідством вибуховий пристрій, який переніс до свого домоволодіння, що по АДРЕСА_2, де шляхом демонтажу розібрав цей пристрій та вилучив з нього речовину масою 220 г, яка є вибуховою речовиною метальної дії - одноосновним нітроцелюлозним (бездимним) порохом та придатний до вибухового перетворювання у виді стійкого горіння, незаконно придбав, після чого зберігав його в підсобному приміщенні, що за вищевказаною адресою без відповідного на те дозволу, а 10.01.2012 року приблизно о 15 годині, знаходячись біля автобусної зупинки, що неподалік ресторану «Україна»по вул. Леніна, 123 в м. Монастирище, та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, був затриманий працівниками міліції за вчинення адміністративного правопорушення і під час його особистого огляду було виявлено та вилучено дану вибухову речовину, яку він зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

Підсудний ОСОБА_3 під час досудового та судового слідства свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що він 29.12.2011 року приблизно о 20 годині прийшов додому та побачив свою співмешканку ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які лежали на ліжку та дивились телевізор. ОСОБА_5, побачивши його, відразу ж піднявся та вийшов з будинку, нічого йому не пояснюючи. Він підійшов до ОСОБА_2, яка була повернута до нього правим боком, і наніс два удари правою рукою в праву сторону тулуба. Від ударів ОСОБА_2 впала на коліна і просила його зупинитись та скаржилась на біль в правій частині тулуба в області ребер. Він припинив наносити удари ОСОБА_2, вона вийшла з будинку. Він вийшов надвір і побачив, що в будинку сусідки ОСОБА_6 засвітилось світло і він припустив, що ОСОБА_2 пішла до неї. Приблизно через одну годину ОСОБА_2 повернулась до будинку, сказала, що була в будинку ОСОБА_6 і пішла відпочивати до себе в кімнату. Наступного дня ОСОБА_2 скаржилась йому, що вона відчуває біль в області ребер, з правого боку. Потім йому стало відомо, що вона звернулась до Монастирищенської ЦРЛ, лікарі виявили в неї перелом ребра з правого боку. Він зрозумів, що перелом ребра спричинив саме він.

10.12.2011 року приблизно о 12 годині він, проходячи по лісосмузі, що неподалік с. Коритня Монастирищенського району Черкаської області, між дрібними гілками дерев побачив металевий предмет. Придивившись краще, він побачив, що там лежить вибуховий пристрій, схожий на снаряд, який зовні був зі слідами ржавіння. Після чого він обережно підняв його з землі та поклав до сумки, що була з ним, оскільки вирішив забрати його собі, щоб в подальшому вдома його детально роздивитися. Прийшовши додому, він одразу вирішив його розібрати так як хотів подивитися, що знаходиться в середині. Щоб ніхто не побачив, він пішов до підсобного приміщення і з використанням інструментів -викрутки, трубного ключа та лещат, розібрав снаряд і в середині гільзи виявив 24 порохових дроти темного кольору довжиною приблизно 35 см кожен. Діставши дроти, він вирішив перевірити чи вони ще горять, оскільки зовні вибуховий пристрій був зі значними слідами ржавіння. Відламавши маленький шматок, він, не виходячи з підсобного приміщення, сірником підпалив його. Дріт загорівся, не давши догоріти даному відрізку дроту до кінця, потушив його. Дроти він сховав під фанеру в підсобному приміщенні, де й зберігав. На початку січня місяця 2012 року він, перебуваючи на зупинці в м. Монастирище, зустрів чоловіка, який назвався ОСОБА_7, вони розговорилися і він розповів йому, що в нього є заряд у вигляді порохових дротів в кількості 24 штуки. ОСОБА_7 попросив його привезти та показати ці дроти. Вони домовилися зустрітись в м. Монастирище біля магазину «Універмаг»10.01.2012 року приблизно о 13 годині. У вказаний час та день він приїхав з дротами в м. Монастирище і біля магазину «Універмаг»очікував ОСОБА_7, ОСОБА_7 не прийшов. Він змерз і пішов до кафе-бару, що по вул. Суворова, випив приблизно 200 г горілки і сп'янів. Потім пішов на зупинку, що неподалік ресторану «Україна»по вул. Леніна м. Монастирище, щоб їхати додому. Коли він стояв на зупинці, до нього підійшли працівники міліції, які забрали його до Монастирищенського РВ. В одному з кабінетів Монастирищенського РВ працівники міліції під час його особистого огляду виявили та вилучили в правому рукаві його куртки дроти з пороху в кількості 24 шт., які він мав показати чоловікові на ім'я ОСОБА_7.

Потерпіла ОСОБА_2 показала, що 29.12.2011 року близько 18 години 30 хвилин вона перебувала у своєму домоволодінні, до її будинку прийшла мати її співмешканця - ОСОБА_8, яка принесла із собою пляшку горілки ємкістю 0,5 л, яку вони разом розпили. Від випитого спиртного ОСОБА_8 сп»яніла, лягла на ліжко і заснула, під час сну почала справляти природні потреби в ліжко, тому вона попросила ОСОБА_8, щоб вона залишила її будинок. ОСОБА_8 спочатку не реагувала на її прохання, але потім кудись пішла. До її будинку прийшов її знайомий ОСОБА_4 і вони, сидячи на ліжку, дивилися телевізор. Приблизно о 20 годині до будинку прийшов її співмешканець ОСОБА_3, ОСОБА_4 відразу пішов до себе додому. Вона повідомила ОСОБА_3, що перед його поверненням додому у її будинку була його мати, з якою вона розпивала спиртне, після чого мати, лежачи на ліжку почала справляти природні потреби в ліжко і вона попросила її покинути будинок. Через те, що вона вигнала його матір з будинку, а також через те, що вона сиділа на ліжку з ОСОБА_4, ОСОБА_3 розгнівався та почав наносити їй удари руками в правий бік тулуба, оскільки вона повернулася до нього правим боком. Якою саме рукою ОСОБА_3 наносив їй удари, вона точно сказати не може. Від нанесених ударів вона впала на коліна та попросила його зупинитись, бо в неї дуже почало боліти в правій частині тулуба в області ребер. ОСОБА_3 перестав наносити удари, вона піднялась та пішла до сусідки ОСОБА_6, щоб взяти в неї якесь знеболювальне. Повернувшись від ОСОБА_6 додому, вона відразу лягла спати. Наступного дня вона прокинулась від болю в правому боку в області ребер і звернулася до лікаря в Монастирищенську ЦРЛ, від лікаря дізналася, що з правого боку у неї зламане ребро. Вважає, що коли її співмешканець ОСОБА_3 29.12.2011 року наносив їй удари, то саме тоді він спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді перелому ребра з правого боку, оскільки ОСОБА_3 наносив удари саме в правий бік і біль вона почала відчувати після нанесених її ОСОБА_3 ударів.

Крім повного визнання вини підсудним ОСОБА_3 під час досудового та судового слідства, його вина у вчиненні злочину доведена доказами, добутими у встановленому законом порядку, які за клопотаннями підсудного, крім показів самого підсудного, потерпілої, матеріалів справи, які характеризують особу підсудного (а.с.105-115), згідно ст. 299 КПК України в судовому засіданні не досліджувались, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасники розгляду справи згодні з тим, що у відповідності до ст. 299 КПК України, вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи, які не досліджувалися у судовому засіданні, у апеляційному порядку.

Оцінюючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, в результаті повного, всестороннього та об'єктивного дослідження їх в судовому засіданні, суд вважає пред"явлене ОСОБА_3 обвинувачення за ч.1 ст. 122 та с.1 ст.263 КК України доведеним.

Дії підсудного ОСОБА_3 за фактом заподіяння тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості , що спричинили тривалий розлад здоров»я, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров"я; за фактом придбання, зберігання та носіння вибухової речовини метальної дії -одноосновного нітроцелюлозного (бездимного) пороху без передбаченого законом дозволу - за ч.1 ст.263 КК України як носіння, зберігання, придбання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3, суд вважає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставинами, які обтяжують покарання підсудного, суд вважає вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп»яніння.

Підсудний негативно характеризується за місцем проживання, але він вчинив злочини середньої тяжкості, відповідно до ст.89 КК України він є особою, що не має судимості; щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, та вважає за необхідне призначити підсудному покарання у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього певні обов"язки.

Підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст.122 КК України, та для застосування ст.69 КК України судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.66, 67 КК України; ст.ст.323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

Підсудного ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.263 КК України.

Призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КК України покарання - 1 (один) рік позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України 2 (два) роки позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання - 2 (два) роки позбавлення волі .

Керуючись ст.ст. 75 - 76 КК України, засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо засуджений протягом визначеного судом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього наступні обов'язки:

1. Не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу

кримінально-виконавчої системи.

2. Повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

3. Періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, код 25574009 на рахунок 31254272210063, банк одержувача ГУДКУ в Черкаській області МФО 854018 судові витрати в загальній сумі 1125,12 грн. (одну тисячу сто двадцять п»ять гривень 12 коп.) за проведення дослідження № 5/7 від 10.01.2012 року та експертизи - висновок експерта № 5/12 від 20.01.2012 року.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з дня його проголошення через Монастирищенський районний суд.

Суддя Т.І.Діденко