Ухвала суду № 23599248, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 року м. Київ К-11650/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009

у справі №2а-19625/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Авто агрегат»

до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Краснодонський завод «Авто агрегат»(далі по тексту - позивач, ЗАТ «Краснодонський завод «Авто агрегат») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі по тексту - відповідач, Краснодонська ОДПІ), третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009, позов задоволено повністю. Визнано незаконною бездіяльність Краснодонської ОДПІ щодо ненадання висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 26490,00 грн. та стягнуто на користь позивача з державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість в сумі 26490,00 грн. та 264,90 гривень в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 22.05.2006 відповідачеві було подано заяву встановленої форми про повернення суми бюджетного відшкодування разом із розрахунком бюджетного відшкодування та податковою декларацією за квітень 2006 року.

08.12.2006 позивачем було подано уточнений розрахунок бюджетного відшкодування сум ПДВ, додатково було заявлено до відшкодування 75137,00 грн.

Судами встановлено, що з 01.02.2007 по 15.03.2007 відповідачем була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з жовтня 2005 року ар 31.12.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 20.03.2007 №518/23-00231290.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2007 №0001772340/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 16042,00 грн.

Не погодившись із висновками відповідача позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з вимогою про визнання недійним податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ та застосування фінансових санкцій Постановою Господарського суду Луганської області від 07.08.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 податкове повідомлення-рішення від 20.03.2007 № 0001772340\0 визнано недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з даним підпунктом, така сума, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної») або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, серед них (підпункт «в») у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач дотримався процедури подання податкової звітності, встановленої пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З аналізу абз. 1 пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що орган державної податкової служби протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, має право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В даному випадку, як вірно зазначено судами, податковий кредит звітного періоду позивачем визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 даного Закону податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що податковим органом не здійснено.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2008 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко