Ухвала суду № 23598801, 28.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2012 р. м. Київ К/9991/35518/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довю від 02.01.2012

від відповідача: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 року по справі №2а-1530/09/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0001250801/0 від 31.07.2008, №0001250801/1 від 10.10.2008, №0001250801/2 від 21.11.2008, №0001250801/3 від 04.02.2009.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 30.05.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.07.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вбз.4 п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку», абз. 1 ст. 295, ст. 297 Господарського кодексу України, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №515/08-01/31549003 від 18.07.2008, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів»з питань правомірного декларування від'ємного значення ПДВ за квітень 2008 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за квітень 2008 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001250801/0 від 31.07.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 88712,08грн.

За результатом адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення та податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001250801/1 від 10.10.2008, №0001250801/2 від 21.11.2008, №0001250801/3 від 04.02.2009, якими зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість залишено без змін.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з посиланням на відсутність зв'язку з господарською діяльністю позивача посередницьких послуг, отриманих останнім за агентським договором №612/1/07 від 14.09.2007 від ПП «Планета-V».

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано доведеністю факту вчинення спірних господарських операцій, реальних витрат позивача на придбання цих послуг та використання ним результатів цих послуг в господарській діяльності.

Проте, такий виносок судів є передчасним та помилковим, оскільки встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків.

Право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує з використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами було встановлено, що між позивачем та ПП «Планета-V»було укладено агентський договір №612/1/07 від 14.09.2007, відповідно до умов якого ПП «Планета-V» зобов'язувалося виконати посередницькі послуги по сприянню укладанню угод (додаткових угод, специфікацій) від імені та за рахунок ТОВ «Запорізькій завод кольорових сплавів», у тому числі додаткових угод, специфікацій до договорів, які були укладені товариством до дати підписання цього договору, для чого комерційний агент зобов'язується, зокрема: виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію ТОВ «Запорізькій завод кольорових сплавів»у відповідності до умов останнього; здійснювати пошук тендерів (торгів, конкурсів) на закупку продукції ТОВ «Запорізькій завод кольорових сплавів»сприяти участі та перемозі в них ТОВ «Запорізькій завод кольорових сплавів», сприяти останньому в укладанні договорів (контрактів) поставки (купівлі продажу) продукції між ним та покупцями, а також додатків до таких договорів -протоколів розбіжностей, додаткових угод, специфікацій, тощо.

В обґрунтування доведеності факту проведення господарських операцій щодо надання агентських послуг суди вказали на те, що виконання умов договору було оформлено актом здачі-приймання послуг №5 від 29.02.2008 та податковою накладною №19 від 29.02.2008. Крім того, зазначено, що на підставі агентського договору №612/1/07 від 14.09.2007, за сприяння ПП «Планета-V» були укладені ряд договорів з контрагентами позивача, умови яких містять вказівку про їх укладення завдяки наданим посередницьким послугам ПП «Планета-V».

Проте, судами залишено поза увагою та не перевірено встановлені в акті перевірки факти щодо відсутності взаємовідносин комерційного агента з контрагентами позивача, з якими було укладено договори купівлі-продажу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ А.М. Лосєв