Ухвала суду № 23598466, 10.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/13262/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Неохим В" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року у справі №2а-7514/10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Неохим В" до Сумської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, за участю Прокуратури Сумської області, про визнання дій протиправними, скасування рішень, стягнення надмірно сплачених платежів, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Неохим В»звернулось до суду з позовом до Сумської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, в якому просило:

визнати протиправними дії Сумської митниці при прийнятті рішень про визначення митної вартості;

2) визнати протиправними та скасувати рішення Сумської митниці про визначення митної вартості;

3) стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Неохим В»надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 22012,93грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 травня 2010 року ТОВ «Неохим В»уклало з ВАТ «Каустік»(Росія, Республіка Башкортостан, м. Стерлітамак) зовнішньоекономічний контракт №643/00203312/00910 щодо поставки з Росії на умовах DAF -кордон України натру їдкого технічного в кількості 60,0 тон в кількості, яка визначається специфікаціями, за узгодженою в контракті ціною.

8 червня 2010 року на дану партію товару ТОВ «Неохим В»подало до Сумської митниці вантажну митну декларацію ІМ 40 №805000009/2010/005352 разом з товаросупровідною та іншою документацією, заявивши митну вартість товару в розмірі 20700,00 EUR.

23 липня 2010 року на наступну партію товару ТОВ «НЕОХИМ В»подало до Сумської митниці вантажну митну декларацію ІМ 40 №805000009/2010/007038 разом з товаросупровідною та іншою документацією, зазначивши митну вартість товару в розмірі 20700,00 EUR.

Однак, Сумською митницею були прийняті рішення №805000006/2010/000292/1 від 10.06.2010 про визначення митної вартості товару із застосуванням другого методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів в розмірі 27092,57 EUR, та №805000006/2010/000389/1 від 28.07.2010 про визначення митної вартості товару із застосуванням третього методу визначення митної вартості, а саме за ціною договору подібних (аналогічних) товарів в розмірі 25214,01 EUR.

Відповідно до статті 265 Митного Кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.08 № 339 (далі - Порядок контролю митної вартості), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

В результаті порівняння зазначеного у пункті 2 Порядку контролю митної вартості Сумською митницею встановлено заниження на 19% і більше заявленої позивачем митної вартості товару їдкий натр у вантажних митних деклараціях (0,44 дол.США/кг) у порівнянні до митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (0,54 дол.США/кг), що підтверджується витягом з бази даних цінової інформації Єдиної інформаційної автоматизованої системи Державної митної служби України.

Крім того, в процесі перевірки заявленої позивачем у вантажній митній декларації №805000009/2010/007038 митної вартості товарів «їдкий натр»встановлені порушення та невідповідності між відомостями, що містилися в наданих документах.

Так, позивачем не було надано пакувальний лист на товар, який є обов'язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості, що є порушенням вимог пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766. Пунктом 4.1 контракту № 643/00203312/00910 від 20.06.2010 передбачена поставка партії товару в травні 2010 року, а фактично перша партія була відвантажена в липні. На рахунках-фактурах № V0040132 та № V0040134 від 13.07.2010 підписи керівника підприємства та головного бухгалтера не скріплені печаткою підприємства, що є порушенням вимог пункту 12 Порядку декларування митної вартості.

Відповідно до статті 264 Митного Кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (Порядок декларування митної вартості).

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості, на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Так, позивачеві відповідно до вимог пунктів 7, 8 та 11 Порядку декларування митної вартості запропоновано додатково надати 11 документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: банківські платіжні документи; відповідну бухгалтерську документацію; пакувальні листи; каталоги, специфікації прайс-листи фірми виробника; калькуляцію фірми-виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару (ТУ, ГОСТ, паспорт якості); інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Вимоги про надання документів зафіксовані в деклараціях митної вартості №805000009/2010/005352 та №805000009/2010/007038 і засвідчені печаткою та підписами інспектора митниці і декларанта.

З переліку витребуваних документів позивачем надано лише 3 (сертифікат якості товару, сертифікат походження, платіжне доручення), що засвідчено його печаткою та підписом уповноваженої особи.

До митниці декларантом подано також недійсний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза»від 25.06.2010 №1473, в якому зазначено, що він дійсний протягом 30 діб, але наданий митниці він був лише 28.07.2010, тобто після закінчення строку дії, а тому не може вважатися документом, що підтверджує заявлену митну вартість.

Крім того, зазначеним листом не підтверджується, а лише припускається, що ціна на товар може відповідати ціні виробника на підставі наданої до ДП «Укрпромзовнішекспертиза»комерційної пропозиції контрагентом позивача без об'єктивного та повного дослідження кон'юнктури ринку та застерігається, що ціна є змінною від переліку умов наведеному у висновку.

Відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.03.2008 №230, позивачем 26.07.2010 подано заяву про випуск у вільний обіг товару під гарантійні зобов'язання.

Сумською митницею 4 серпня 2010 року за вантажною митною декларацією № 805000009/2010/007237 був випущений у вільний обіг товар позивача під гарантійні зобов'язання у вигляді сплати до держбюджету суми податків згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. У зв'язку з чим відповідно до зазначеного Порядку та наведених вище нормативно-правових актів Сумською митницею листом від 05.08.2010 № 21/3696 направила запит позивачеві щодо надання відомостей для підтвердження заявленої митної вартості:

рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідну бухгалтерську документацію;

калькуляцію фірми - виробника товару;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

-інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару.

Листом від 06.08.2010 позивач повідомив митницю про неможливість надання документів вище перелічених документів.

Пунктом 6 Указу Президента України від 25.08.1994 встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно ст.. 267 Митного кодексу України, використані декларантом відомості повинні піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Так, декларант всупереч частини 10 статті 267 Митного кодексу України при заявлені митної вартості товару використані відомості не підтвердив документально (не надав запитувані митним органом документи), що робить неможливим їх обчислення та відповідно до частини третьої статті 266 Митного кодексу України неможливим застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим пунктом 14 Порядку декларування митної вартості встановлено, що у випадку неподання декларантом в установлений строк додаткових документів або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Так, відповідно до частини третьої статті 266 Митного кодексу України з декларантом була проведена процедура консультацій з метою вибору підстав для визначення митної вартості за другим методом з ознайомленням його з наявною у митниці цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли правильного висновку про те, що Сумською митницею правомірно прийняті рішення від 10.06.2010 №805000006/2010/000292/1 про визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, та від 28.07.2010 №805000006/2010/000389/1 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Неохим В" -залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя М.Є. Бим