Ухвала суду № 23597165, 21.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/5052/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. по справі № 2а-1870/5052/11

за позовом Науково-виробничої приватної фірми "Альба сек'юріті"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року адміністративний позов Науково-виробничої приватної фірми «Альба сек'юріті» до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 0001042312/0/56462 від 14 липня 2011 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Податкового кодексу України та деякі норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції та той факт, що виконання угод позивача з його контрагентом не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а тому позивачем необґрунтовано занижено суму податку на додану вартість в розмірі 39316 грн.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Суми згідно наказу №3486 від 25.06.2011р., було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку НВПФ «Альба сек'юріті» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт від 25 червня 2011р. № 4821/2312/30698638/58. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011р. № 0001042312/0/56462, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 39 316,00 грн.

Донарахування податкового зобов'язання з ПДВ відбулося в зв'язку з тим, що в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ольтенія Білд». При цьому в акті перевірки зазначено, що у ТОВ «Ольтенія Білд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, в зв'язку з чим податковий орган вважає угоди з вищезазначеним підприємством нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, що підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, між ТОВ «Ольтенія Білд» та НВПФ «Альба сек'юріті» 3 січня 2011 року було укладено Договір субпідряду №110301, згідно якого ТОВ «Ольтенія Білд» як субпідрядник зобов'язується виконувати монтажні роботи на об'єктах, наданих НВПФ «Альба сек'юріті» як генпідрядником . Виконання монтажних робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт по формі КБ-2 . Також, на виконання умов зазначеного вище договору ТОВ «Ольтенія Білд» було виписано в адресу НВПФ «Альба сек'юріті» податкові накладні. Оплата послуг проводилась НВПФ «Альба сек'юріті» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Ольтенія Білд», що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.З цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Дослідженням наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів по правовідносинам позивача з його контрагентом, колегією суддів встановлено, що акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 9 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних НВПФ «Альба сек»юріті» та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні та інші підтверджуючі виконання угоди первинні бухгалтерські документи, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо необґрунтованості оскаржуваної постанови з посиланням на як на одну з основних підстав висновку про нікчемність угоди між НВПФ «Альба сек'юріті» та ТОВ «Ольтенія Білд» на акт ДШ у Святошинському районі м. Києва від 13.04.2011р. № 85/23-50/36546782 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОЛЬТЕНІЯ БІЛД" з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011», в якому зазначено, що ТОВ «Ольтенія Білд» у перевіряємому періоді було незаконно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг в сумі 3 205 234 грн. у зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, її проведено з відома директора ТОВ «Ольтенія Білд» Чумак А.П. (розділ 1 акту), при цьому в розділі 2 акту зазначено, що ТОВ «Ольтенія Білд» та його посадові особи відсутні за місцем реєстрації. Але в матеріалах справи є витяг з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, до якого записів про відсутність ТОВ «Ольтенія Білд» за місцем реєстрації не вносилося (а.с. 108-110).

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, відповідно п. З наведеної вище норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення угод контрагент був в реєстрі ЄДРПОУ як суб'єкт підприємницької діяльності та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також, в акті перевірки ТОВ «Ольтенія Білд» зазначено, що у зв'язку з ненаданням (відсутністю) до перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які свідчать про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Ольтенія Білд» у періоді, що перевіряється, перевіркою неможливо встановити види діяльності, які фактично здійснював платник податків, а у зв'язку з відсутністю декларації з податку на прибуток за 2010 рік, розшифровок до них та іншої податкової звітності не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. Тобто, з цього вбачається, що податковим органом достовірно не було встановлено ті докази на які є посилання в акті перевірки ТОВ "Ольтенія Білд", а лише зазначено про неможливість їх встановлення.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Отже, виходячи з наявних в справі доказів судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що оскаржений правочин був направлений на настання реальних наслідків, роботи були виконані та отримані позивачем, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт та податковими накладними, та в подальшому були використаний позивачем в основній діяльності, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності судовим розглядом не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо нікчемності укладених договорів ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. по справі № 2а-1870/5052/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2012 р.