Ухвала суду № 23597142, 14.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/7598/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2011р. по справі № 2а-1670/7598/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" (далі - позивач, ТОВ «АВМ АМПЕР») до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 17.05.2011 №0004732301/75.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кременчуцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме приписи ст. 14, 48, 49, 198, 201 Податкового кодексу України та порушено вимоги ст.9 КАС України. На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано того, що ТОВ "АВМ АМПЕР" було задекларовано суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" у розмірі 255750,00 грн., при цьому зазначену суму ПДВ контрагентом позивача ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" до декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року включено не було.

Крім того, скаржник вказує, що при проведенні перевірки встановлено, що декларація з податку на додану вартість ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" визнана податковим органом як "недійсна", в наслідок чого підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету по даному ланцюгу постачання неможливо і відповідно сума податкового кредиту в декларації за лютий 2011 року підлягає зменшенню на суму 255750,00 грн. Також, на думку відповідача, законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники, яким перераховані відповідні суми податку на додану вартість, повинні сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ в період з 20.04.2011 по 26.04.2011 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "АВМ АМПЕР" з питань взаємовідносин з ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, в ході якої встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1 та пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту в лютому 2011 року на загальну суму 255750,00 грн. у зв'язку з недекларуванням та несплатою податку на додану вартість до бюджету постачальником.

За результатами перевірки складено акт №2594/23-308/30484951 від 27.04.2011, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ 17.05.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004732301/75, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 216959,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0004732301/75 від 17.05.2011 - без змін.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" (постачальник) укладено договір №3, згідно якого постачальник на підставі прийнятої до виконання заявки замовника продає та відвантажує електротехнічну продукцію у номенклатурі, кількості, по ціні, термінах вказаних у доповненні до даного договору (специфікація), яке є невід'ємною частиною договору. Будь-які зміни замовником кількості, номенклатури, заявленої до постачання продукції, термінів постачання, відмова від одержання продукції та інше допускається лише з погодження постачальника і не пізніше, ніж 5 діб з моменту отримання рахунку-фактури на попередню оплату.

Доставка продукції, згідно умов вказаного вище договору, на склад замовника здійснюється замовником. До договору №3 від 07.02.2011 додана специфікація №1 від 07.02.2011, яка є його невід'ємною частиною.

На підставі вказаного договору позивачем було придбано продукцію -АУОТ-М-20-220 в кількості 4 шт. на загальну суму 825000,00 грн., в тому числі ПДВ -137500,00 грн. (з них: 68750,00 грн. - ПДВ за лютий 2011 року та 68750,00 грн. - ПДВ за березень 2011 року).

Крім того, 01.02.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" (постачальник) укладено договір №2, згідно якого постачальник на підставі прийнятої до виконання заявки замовника продає та відвантажує електротехнічну продукцію у номенклатурі, кількості, по ціні, термінах вказаних у доповненні до даного договору (специфікація), яке є невід'ємною частиною договору.

Доставка продукції, згідно умов вказаного вище договору, на склад замовника здійснюється замовником. До договору №2 від 01.02.2011 додана специфікація №1 від 01.02.2011, яка є його невід'ємною частиною.

На підставі вказаного договору позивачем було придбано продукцію - Дизель-генератор ДГ-315 в кількості 1 шт. на загальну суму 1122000,00 грн., в тому числі ПДВ - 187000,00 грн.

На виконання умов вказаних договорів, ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" було виписано рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні.

На підставі отриманих податкових накладних від 02.02.2011, від 08.02.2011 та від 25.02.2011 ТОВ "АВМ АМПЕР" у лютому 2011 року було включено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 255750,00 грн. (187000,00 грн. + 68750,00 грн.) до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року (згідно додатку №5).

Оплата за придбану продукцію здійснювалася згідно платіжних доручень, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Транспортування продукції здійснювалося згідно подорожнього листа від 27.02.2011 №631101 автомобілем ЗІЛ 130 з державним номерним знаком НОМЕР_1, яким керував водій АДРЕСА_1 (відрядження з 25.02.2011 по 27.02.2011). Вказаний факт підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, договором оренди транспортного засобу, копією трудової книжки водія, наказом про службові відрядження.

З матеріалів справи також вбачається, що придбаний позивачем товар - АУОТ-М-20-220 в подальшому був реалізований ВАТ "Магнітогорський металургійний комбінат", що підтверджується укладеним позивачем з даним підприємством договором поставки обладнання від 29.04.2010, специфікацією до даного договору поставки №6 від 17.01.2011, видатковою накладною, вантажно-митною декларацією, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, придбаний ТОВ "АВМ АМПЕР" дизель-генератора ДГ-315, використовується позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 1521 (Місце зберігання: Інвестиції) за 01.02.2011-31.10.2011, актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 01.11.2011.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР". Разом з тим, зазначений факт не заперечується відповідачем.

Основною підставою для зменшення ТОВ "АВМ АМПЕР" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 216959,00 грн. стало те, що подана контрагентом позивача - ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкова декларація за лютий 2011 року визнана податковим органом як "недійсна", у зв'язку з чим Кременчуцька ОДПІ прийшла до висновку про неможливість підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету по даному ланцюгу постачання.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Згідно з пунктом 201.14 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до положень пункту 201.15 цього Кодексу зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно пункту 8 розділу III "Порядок оформлення та подання податкової звітності" Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Пунктом 22 розділу III "Порядок оформлення та подання податкової звітності" визначено, що податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу ІІ Кодексу, вважається не поданою, про що повідомляється платник у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 24 розділу "Порядок оформлення та подання податкової звітності" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим з дня подання декларації до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що при проведенні Кременчуцькою ОДПІ перевірки, у результаті відпрацювання даних Системи автоматизованого співставлення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, станом на 21.04.2011 встановлено наявність розбіжностей за лютий 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 255750,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР". Зазначене сталось внаслідок того, що працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва протягом двох днів не було своєчасно внесено інформацію про податкові зобов'язання ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" до автоматизованої бази даних з декларації, яку подано ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" 19.04.2011 (за два дні до проведення перевірки).

11.11.2011 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомило, що податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" подану 17.03.2011 за №80761 не визнано як податкову звітність з податку на додану вартість. Проте, ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" 19.04.2011 було подано нову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року за №181555 з виправленими показниками, яка відповідно до баз даних ДПІ має статус "звітна" - тобто її прийнято та визнано як податкову.

Як вбачається з поданої ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" 19.04.2011 до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за лютий 2011 року зазначена у рядку 1 розділу І "Податкові зобов'язання" додатку № 5 до вказаної декларації сума податкових зобов'язань ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" - 255750 грн. ідентична сумі податкового кредиту ТОВ "АВМ АМПЕР" за лютий 2011 року (рядок № 139 розділу ІІ "Податковий кредит" додатку № 5 до декларації).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок Кременчуцької ОДПІ про недійсність декларації з ПДВ за лютий 2011 року ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" не відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість є сплата цих сум до бюджету, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ТОВ "ТД "АВМ АМПЕР" за наслідками господарських операцій з яким останнім сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства. податковим органом надано не було.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2011р. по справі № 2а-1670/7598/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2012 р.