Ухвала суду № 23596779, 10.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15972/11/0170/13

10.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Пилипчук Т.М.

за участю сторін:

представника позивача, Приватного підприємства "Арсенал"- ОСОБА_2, довіреність № 1 від 10.01.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 31.01.12 по справі № 2а-15972/11/0170/13

за позовом Приватного підприємства "Арсенал" (вул. Мраморна, 46 а; вул.Л.Чайкіной, 1 кв. 314,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95014)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання неправомірними дій та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2012 адміністративний позов Приватного підприємства "Арсенал" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання неправомірними дій та скасування рішення ,- задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0006692301.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Арсенал" з державного бюджету України судовий збір в розмірі 14,12 грн.

В задоволені іншої частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2012 та прийняти нове рішення по справі.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням вимог діючого законодавства.

Представник відповідача у судове засідання, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним розглядом встановлено, що підприємство "Арсенал" зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради, запис про державну реєстрацію № Ю0010122 від 22.01.1999, ЄДРІІОУ 30266750.

Відповідачем по справі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства «Арсенал»з питань взаємовідносин з ПП «Базис Торг»за грудень 2010.

Повідомлення №17480/10/23-4 від 27.04.2011 та копії наказу №1329/23-4 від 27.04.2011 органу ДПС направлені поштою з повідомленням директору відправлені поштою з повідомленням директору Минасову М.Г. 29.04.2011.

За результатами перевірки було складено акт від 04.05.2011 №5550/23-23-4/30266750 (далі Акт перевірки) та встановлені наступні порушення: п.п. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1541,00 грн.

Позивачем по справі в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2010, відображені правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання (контрагентами) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та згідно до ч. 1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України укладені угоди мають ознаки нікчемностію

Виходячи з висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.03.2011 №3378/23-4/36165986 ПП "Базис Торг" встановлено порушення ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 04.05.2011 №5550/23-23-4/30266750 винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0006692301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1926,00 грн., з них 1541,00 грн. - за основним платежем, 385,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням звернувся зі скаргою до ДПА в АР Крим. ДПА в АР Крим своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 15.07.2011 №71 скаргу позивача не задоволено а податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі від 21.06.2011 №0006692301 залишено без змін.

Згідно підпункту 200.1. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно підпункту 14.1.179. ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

За підпунктом 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У підпункті 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 14.1.191 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За підпунктом 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата послуг відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Висновки акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки підприємства "Арсенал" з питань взаємовідносин з ПП "Базис Торг" за грудень 2010 основані на твердження, що підприємствами, серед яких є й підприємство "Арсенал" і в зазначеному періоді були здійснені нікчемні фінансові операції, метою яких є формування транзитних фінансових потоків з метою формування податкової вигоди третім особам.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, підприємство "Арсенал" мало господарські відносини з ПП "Базис Торг".

Відповідно до податкової накладної №1789 від 06.12.2010 на поставку товару предметом постачання є дизтопливо.

На виконання умов договору видана податкова накладна № 1789 від 06.12.2010 на суму 9242,95 грн., в тому числі ПДВ 1540,49грн. :

Відповідно до видаткової накладної №1789 від 06.12.2010ПП "Базис Торг" поставило позивачу товар, а саме дизтопливо у кількості 1170,00 літрів, на загальну суму 9242,95 грн. з ПДВ, де 7702,46 грн. вартість товару, 1540,49 грн. сума ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно фіскального чеку від 17.01.2011 №0165 позивачем сплачено 9242,95 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 1540,49 гривень. та згідно товаро-транспортної накладної.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом з'ясовано, що жодний із правочинів до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону про ПДВ, та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Під час всього розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок, про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0006692301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з п. 13. Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 327 підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків.

Акт невиїзної документальної перевірки від 04.05.2011 №5550/23-23-4/30266750 та його висновки не є по своєї суті рішенням суб'єкта владних повноважень, не є кінцевим рішенням суб'єкта власних повноважень по результатам проведеної перевірки, по суті носить суб'єктивний характер.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.12 по справі № 2а-15972/11/0170/13 залишити без змін

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта