Ухвала суду № 23595390, 27.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14996/10/7/0170

27.03.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів"- ОСОБА_2, довіреність № 16/308 від 07.10.11,

представник відповідача- Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 2а-14996/10/7/0170 за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Маргарітов М.В. ) від 10.10.11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів,4,Керч,Автономна Республіка Крим,98310)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2011 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" задоволені: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АРК № 0002032300/0 від 19.10.2010у про донарахування податку на додану вартість в сумі 356202,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 178101,00 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АРК № 0002042300/0 від 19.10.2010 про донарахування податку на прибуток в сумі 6452090,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6191483,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2011, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010.

За результатами перевірки 11 жовтня 2010р. складений акт № 340/23-00/14307251 (а.с.106-134), згідно висновків якого, відповідачем встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 356202 грн. Також у зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем п. 1.32, п.п. 5.4.6 п. 5.4, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7493688 грн.

На підставі акту перевірки № 340/23-00/14307251 від 11 жовтня 2010 року відповідачем були прийняті: податкове повідомлення-рішення №0002032300/0 від 19 жовтня 2010 року (т.1 а.с.90), яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 356202,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 178101,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0002042300/0 від 19 жовтня 2010р. (т. 1 а.с.89), яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6452090,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 6191483,00 грн.

У п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 (далі -Закон № 168) зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, на момент виникнення податкових зобов`язань продавця.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону № 168).

Відповідно до висновоку експерта № 23/11 от 15.09.2011, відповідно до якого документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки № 340/23-00/14307251 від 11.10.2010, щодо донарахування позивачу податку на додану вартість у загальній сумі 356202 грн. не підтверджуються.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач правомірно включив 356202,00 грн. до сум податкового кредиту за період часу січень-березень 2009 року.

Під час проведення перевірки податковим органом було зазначено, що ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»до складу валових витрат необґрунтовано були віднесені витрати по отриманню послуг від ТОВ «Корабел-Сервіс», що призвело до завищення задекларованих ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»показників у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»Декларації про прибуток на загальну суму 1639784,20 грн. В ході проведення перевірки відповідачем не встановлено факту виконання робіт (послуг) у зв`язку з відсутністю у ТОВ «Корабел-Сервіс»трудових ресурсів, основних засобів та виробничого обладнання для здійснення даних робіт (послуг), тобто операції вчинені без мети настання реальних наслідків.

Актом встановлено, що у вказаному періоді ТОВ «Корабел-Сервіс»мав взаєморозрахунки з підприємствами ПП «Мірам-М»та ПП «Антарес М», які були безпосередніми постачальниками робіт (послуг) за лютий, квітень, травень та червень 2010 року.

Згідно актів невиїзних документальних перевірок ПП «Мірам-М»та ПП «Антарес М»встановлено наступне: ПП «Мірам-М»не має основних засобів для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, тобто не встановлено факту виконання робіт (послуг) для ТОВ «Корабел-Сервіс»у зв`язку з фактичним неотриманням послуг від ПП «Мірам-М». ПП «Антарес М»не встановлено факту виконання робот (послуг) для ТОВ «Корабел-Сервіс»у зв`язку з фактичним неотриманням послуг від ПП «Антарес М»за причиною відсутності у нього трудових ресурсів, основних засобів та виробничого обладнання.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Корабел-Сервіс»фактично фінансово-господарську діяльність по взаєморозрахункам з постачальниками не здійснювало, тому неможливо підтвердити суму наданих ТОВ «Корабел-Сервіс»послуг на загальну суму 1967741,04 грн., у тому числі податок на додану вартість 327956,84 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Корабел-Сервіс»були укладені угоди:

- Договір від 18.01.2010р. № 01/2010 з додатковими угодами (т.1 а.с.142-144);

- Договір від 24.02.2010р. № 02/2010 з додатковими угодами (т.1 а.с.145-147);

- Договір від 30.04.2010р. № 03/2010 (т.1 а.с.148-150).

Відповідно до умов вищевказаних договорів ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»як замовник доручив, а виконавець ТОВ «Корабел-Сервіс»зобов`язався виконати збиральні та зварювальні роботи при виробництві секцій та формуванні на стапелі корпусів суден, що будуються на території замовника. Перелік та строки виготовлення секцій та монтажу на стапелі, додаткові умови виконання робіт встановлюються додатковими угодами до договорів. Вартість робіт, які виконуються виконавцем, визначається за ціною, обумовленою в кожній додатковій угоді.

З матеріалів справи, вбачається, що позивачем надані документи, які свідчать про придбання позивачем робіт (послуг) у ТОВ «Корабел-Сервіс».

Так, позивачем надані суду акти виконаних робіт згідно з Договорами № 01/2010 від 18.01.2010р., № 02/2010 від 24.02.2010р., №03/2010 від 30.04.2010р.

На підставі наданих позивачем актів виконаних робіт ТОВ «Корабел-Сервіс»виконані збирально-зварювальні роботи у кількості 34504,4 н/годин на загальну суму 1967741,04 грн., у тому числі податок на додану вартість 327956,84 грн.

Також позивачем були надані податкові накладні, виписані ТОВ «Корабел-Сервіс», на загальну суму 1967741,04 грн., у тому числі податок на додану вартість 327956,84 грн., а також платіжні доручення за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, згідно з якими позивач сплатив ТОВ «Корабел-Сервіс»за виконані роботи 1862072,04 грн., у тому числі податок на додану вартість 310344,84 грн.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Корабел-Сервіс»підтверджується висновком судово-економічної експертизи №23/11 від 15.09.2011р., згідно з яким господарські операції щодо виконання договорів № 01/2010 від 18.01.2010р., № 02/2010 від 24.02.2010р. і № 03/2010 від 30.04.2010р. підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 до складу валових витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (який діяв на час проведення перевірки) (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Встановлення в ході перевірки таких факти не є належним доказом укладення угод з метою завдання шкоди державі.

В силу положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючі органи наділені повноваженнями нарахування податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу, тобто застосування в межах встановленої законом компетенції, заходів направлених на недопущення несплати платником податку таких податків та недопущення завдання шкоди державі.

За таких підстав, матеріали справи не містять доказів недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Посилання відповідача, в обґрунтування встановленого порушення, в акті на те, що у періоді, який перевіряється, контрагент позивача мав стосунки з підприємствами ПП «Мірам-М»та ПП «Антарес М», в ході перевірки яких не було встановлено факту виконання робот (послуг) для ТОВ «Корабел-Сервіс»не може бути підставою для висновків про відсутність реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Корабел-Сервіс», оскілки діючим законодавствам не встановлений обов'язок покупця при придбанні у належного продавця товару (послуг) здійснювати перевірку взаємовідносин такого продавця з його контрагентами, а саме перевіряти наявність їх державної реєстрації, наявність (дійсність) свідоцтва платника ПДВ, перевіряти наявність основних фондів та інше.

Актом перевірки не встановлений, з посиланням на відповідні докази, прямий зв'язок між придбаними позивачем послугами у ТОВ «Корабел-Сервіс»та відносинами ТОВ «Корабел-Сервіс»з вказаними контрагентами.

Під час проведення перевірки податковим органом також було зазначено, що ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»до складу валових витрат необґрунтовано були віднесені витрати по страхуванню фінансових (комерційних) ризиків за договорами продажу векселів на загальну суму 7617199,00 грн.

Перелік витрат, які включаються підприємством до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР не містить окремо витрати на страхування фінансових ризиків. Найближчим до цього виду страхування є страхування комерційних ризиків. Однак, Законом України «Про страхування»від 07.03.1996р. № 85/96-ВР страхування комерційних ризиків не визначено як вид страхування, на який видається ліцензія.

Також в акті перевірки № 340/23-00/14307251 від 11 жовтня 2010 року вказано, що позивач мав право відносити страхові платежі до суми валових витрат тільки у випадку отримання від контрагента повної суми заборгованості за векселі або при настанні страхового випадку.

Як вбачається із матеріалів справи, у періоді з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року позивач здійснював операції продажу векселів відповідно наступних договорів купівлі-продажу: договір купівлі-продажу векселів від 26.12.2008р. № Б-490/1, укладений між ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»(Продавець) та ЗАТ «Росава»(Покупець), представлене ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(Повірений). Згідно з цім Договором Продавець продає, а Покупець придбає простий вексель АА 1077118 номінальною вартістю 45538500,00 грн., векселедавець -ТОВ «Агрібізнес», договірна вартість продажу векселя -45000000 грн.; договір купівлі-продажу векселів від 26.07.2009 № Б-09-436/1, укладений між ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»(Продавець) та ТОВ «Агрібізнес»(Покупець), представлене ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(Повірений). Згідно з цім Договором Продавець продає, а Покупець придбає прості векселі з наступними характеристиками: вексель АА 11834161 номінальною вартістю 40000000,00 грн., векселедавець -ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»і вексель АА 11834162 номінальною вартістю 38000000,00 грн., векселедавець - ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», договірна вартість продажу векселів -51004000,00 грн.

Позивачем укладені наступні договори страхування фінансових (комерційних) ризиків: Договір № 311-08-1041-30 від 21.09.2009р. з АКС «Омега»та Договір № 311-08-1206-30 від 22.03.2010р. з АКС «Омега», згідно з якими АКС «Омега»(Страховик) бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»(Страхувальнику), а Страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж у визначений термін та виконати умови цих Договорів (т.1 а.с.154-168).

У виконання п. 5.1 Договору № 311-08-1041-30 від 21.09.2009 позивач сплатив АКС «Омега»страховий платіж у розмірі 6630520,00 грн. (платіжні доручення № 4932 від 29.09.2009р., № 1205 від 31.03.2010, № 1206 від 31.03.2010р.) і у виконання п.п. 5.1.1 Договору № 311-08-1206-30 від 22.03.2010 позивач сплатив АКС «Омега»страховий платіж у розмірі 4300000,00 грн. (платіжне доручення № 1204 від 31.03.2010р.). Про дані факти свідчать виписки з банку.

Стаття 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 22.03.2006р. № 3480-IV (далі -Закон № 3480) передбачає, що професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами -господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками. Статтею 16 Закону України №3480 встановлено, що професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статтею 17 Закону України №3480 також встановлено, що вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, зокрема, провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами.

ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега», з якою позивачем було укладено договори страхування фінансових (комерційних) ризиків № 311-08-1041-30 від 21.09.2009р. та № 311-08-1206-30 від 22.03.2010р., має ліцензію № 299852 від 26.03.2007р. (безстрокова), яка видана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні на страхування фінансових ризиків (т.2 а.с.9).

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Регулярність фінансової діяльності позивача з операцій купівлі-продажу цінних паперів підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства, про що окремо зазначається в висновках судово-економічної експертизи від 15.09.2011р.

Таким чином, операції позивача з векселями мають всі передбачені законом ознаки господарської діяльності.

Згідно із п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов`язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

Позивачем віднесено до складу валових витрат та відображено у рядку 04.12 «Сума витрат зі страхування»Декларації на прибуток за 9 місяців (у т.ч. за 3 квартал 2009р.) -20148162 грн.; за 2009 рік -20245403 грн.; за 1 квартал 2010р. -5708389 грн.; 1 півріччя 2010 року -5854245 грн.

Сума витрат за договорами страхування фінансових (комерційних) ризиків, яка підлягає включенню до складу валових витрат позивача та відображенню у рядку 04.12 Декларації про прибуток підприємства складає 10326771,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009р. -6026771,00 грн., за 1 квартал 2010р. -4300000,00 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом також було зазначено, що ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»у рядку 05.2 «Коригування валових витрат у разі самостійно виявлених помилок, неврахованих в минулих податкових періодах та виявлених у звітному податковому періоді»Декларації про прибуток відображені валові витрати за користування кредитними коштами у розмірі 20727866,00 грн., які віднесені підприємством у 2009 році як витрати, не пов`язані з господарською діяльністю. Підприємством в періоді, що перевірявся, використовувались кредитні кошти по кредитному договору від 11.02.2009р. № 1286м-09. Також підприємством здійснювались операції купівлі-продажу векселів, по яким отриманий від`ємний результат. Операції з купівлі-продажу векселів, на думку відповідача, не відносяться до основної діяльності ВАТ «Суднобудівний завод «Залів». Таким чином, перевіркою встановлено, що кредитні кошти фактично були використані на придбання векселів, тобто не встановлений зв`язок понесених витрат по сплаті відсотків за кредит в сумі 20727866,00 грн. з власною господарською діяльністю, що призвело до завищення валових витрат в розмірі 20727866,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Позичальник) та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(Банк) був укладений договір мультивалютної кредитної лінії від 11.02.2009р. № 1286м-09 (т.1 а.с.171-180).

Згідно з п. 4.1 Договору цільовим використанням кредитних коштів є поповнення обігових коштів, у тому числі придбання цінних паперів українських підприємств.

Позивачем для придбання цінних паперів використовувались кредитні кошти, отримані за договором № 1286м-09 від 11.02.2009р. Так, між позивачем (Покупець), представленим ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(Повірений), діючим на підставі договору доручення на купівлю векселів № Б-09-79 від 12.02.2009р. (т.1 а.с.151-152) і ліцензії АВ № 362197 від 23.08.2007р., і ТОВ «Хімреактив»(Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу векселів № Б-090-79/1 від 12.02.2009р., згідно з яким Продавець продає, а Покупець придбає прості векселі з наступними характеристиками:

- Вексель АА 1079528, складений 19.03.2008р., номінальною вартістю 20000000,00 грн., векселедавець ТОВ «Восток-Руда»;

- Вексель АА 1079530, складений 19.03.2008р., номінальною вартістю 23410000,00 грн., векселедавець ТОВ «Восток-Руда»;

- Вексель АА 1079865, складений 19.03.2008р., номінальною вартістю 25000000,00 грн., векселедавець ТОВ «Восток-Руда»;

- Вексель АА 1079866, складений 19.03.2008р., номінальною вартістю 31040000,00 грн., векселедавець ТОВ «Восток-Руда»;

- Вексель АА 1834141, складений 19.12.2008р., номінальною вартістю 42000000,00 грн., векселедавець ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»;

- Вексель АА 1834160, складений 19.12.2008р., номінальною вартістю 44000000,00 грн., векселедавець ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»;

- Вексель АА 1834161, складений 19.12.2008р., номінальною вартістю 40000000,00 грн., векселедавець ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»;

- Вексель АА 1834162, складений 19.12.2008р., номінальною вартістю 38000000,00 грн., векселедавець ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль».

Договірна вартість продажу векселів згідно з п. 2.1 Договору № Б-090-79/1 від 12.02.2009р.складає 217380000,00 грн.

Позивачем були надані виписки банку, згідно з якими оплата за придбані векселі була проведена у повному обсязі наступними платіжними дорученнями:

- № 644 від 12.02.2009р. на суму 160398600,00 грн.;

- № 665 від 13.02.2009р. на суму 24761650,00 грн.;

- № 1385 від 30.03.2009р. на суму 870082,00 грн.;

- № 1562 від 10.04.2009р. на суму 550000,00 грн.;

- № 1973 від 30.04.2009р. на суму 3390000,00 грн.;

- № 1974 від 30.04.2009р. на суму 3390000,00 грн.;

- № 1973 від 30.04.2009р. на суму 3390000,00 грн.;

- № 1975 від 30.04.2009р. на суму 3390000,00 грн.;

- № 1976 від 30.04.2009р. на суму 3390000,00 грн.;

- № 1977 від 30.04.2009р. на суму 3390000,00 грн.;

- № 1978 від 30.04.2009р. на суму 3390000,00 грн.;

- № 1980 від 30.04.2009р. на суму 3390000,00 грн.;

- № 1981 від 30.04.2009р. на суму 3390000,00 грн.;

- б/н від 21.05.2009р. на суму 289668,00 грн.

Порядок оподаткування операцій з цінними паперами встановлений п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР.

Позивачем були надані виписки банка за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, згідно з якими фактично сплачено відсотків за використання кредитних коштів за договором від 11.02.2009р. № 1286м-09 у загальній сумі 28067400,00 грн.

У 2009 році суми відсотків за використання кредитних коштів у розмірі 20727866,00 грн. не були відображені позивачем у складі валових витрат Декларації на прибуток.

В Декларації за 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року позивачем було зроблено виправлення та сума відсотків у розмірі 20727866,00 грн. відображена у рядку 05.2 «Самостійно виправлені помилки за результатами минулих податкових періодів».

Відповідно до п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. № 143 якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно із п.п. 5.5.1 п. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв`язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Правомірність віднесення позивачем відсотків за використання кредитних коштів у загальній сумі 20727866,00 грн. до складу валових витрат також підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 15.09.2011р. № 23/11.

Таким чином, у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002042300/0 від 19 жовтня 2010 року про донарахування податку на прибуток у розмірі 12643553,00 грн., у тому числі за основним платежем -6452090,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6191463,00 грн.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи у частині визнання неправомірними дій відповідача щодо не виплати компенсації за службу в понадурочний час за 2008 рік допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.11 у справі № 2а-14996/10/7/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.11 у справі № 2а-14996/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко