Ухвала суду № 23595311, 27.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5181/11/0170/10

27.03.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпобутсервіс"- ОСОБА_2, довіреність № 01-17/01 від 17.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 22.09.11 у справі № 2а-5181/11/0170/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпобутсервіс" (вул. Гагарина, 21 а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95026)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 01.04.2011 №0002362301, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс»до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року з сумою податкового зобов'язання - 8579,00грн., податкового кредиту - 8560,00грн., сума різниці - 19,00грн., в рядку 23 зазначено суму від'ємного значення попереднього звітного періоду 556,00грн., сума податку до сплати «-»(прочерк), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів - 537,00грн.

Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011№0002362301, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації позивача за 12 місяць 2010 року у сумі 470,00грн.

Передумовою зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації позивача за 12 місяць 2010 року у сумі 470,00грн. став акт №2832/23-4/03061507 від 21.03.2011 позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за грудень 2010 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту7.4 та підпункту7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі чого встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на суму в розмірі 285,00 грн. А також порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3,7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі чого встановлено, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість наступних податкових періодів підлягає зменшенню на 470,00грн.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивач до складу податкового кредиту листопада 2010 року включив п'ять податкових накладних за попередні податкові періоди (вересень та жовтень 2010 року), сума податкового кредиту по яким - 284,45грн.; згідно наданими позивачем поясненнями вказані податкові накладні були отримані пізніше. Податковим органом також зроблено висновок про те, що позивачем не надано документальне підтвердження отримання зазначених в акті перевірки податкових накладних пізніше встановленого строку. У зв'язку завищенням податкового кредиту за листопад 2010 року на 285,00 грн. позивачем завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу звітного податкового періоду.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій в зазначений період були визначені Законом України "Про податок на додану вартість".

Судова колегія зазначає, що підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). Право подачі скарги із заявою на постачальника з включенням сум до податкового кредиту без наявності податкових накладних є правом, а не обов'язком покупця.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що згідно Договору № 413 від 01.05.2006, укладеному між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», останній зобов'язаний надати певні види послуг зв'язку. Відповідно до Договору № 413 від 28.02.2008, укладеному між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», останній зобов'язаний надати певні види послуг зв'язку доступу до мережі інтернет. Сплата наданих послуг здійснюється позивачем на підставі виписаних Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»рахунків та підтверджується платіжними дорученнями №654 від 09.12.2010, №655 від 09.12.10, загальна сума податку на додану вартість по яким - 208,33грн.

Відповідно до Договору № 702 від 27.05.2010, укладеному між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Кримгаз», останній зобов'язаний виконати поставку газу. Оплата виконаних робіт підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2010 № 587, сума податку на додану вартість по якому 100,00грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року задекларував податковий кредит минулих періодів по відповідним податковим накладним.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних №11 за листопад 2011 року відповідні податкові накладні фактично отримані позивачем у листопаді 2011року.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що податкова накладна повинна надсилатися відповідно до Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799, оскільки зазначений Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Слід зазначити, що статтею 4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань, а не порядок надсилання податкових накладних.

Відповідно до Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 №1002 реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Отже, підтвердженням фактичного отримання податкової накладної є дані реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року відображено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) постачальникам у попередніх податкових періодах та не погашеного податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів, у сумі 537,00грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2010 року, позивач включив суму податкового кредиту за листопад у розмірі 285,00 грн., за вищезазначеними податковими накладними.

Помилковими визнаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі про те, що сума податкового кредиту у розмірі 285,00грн., яка повинна була заявлено до відшкодування у листопаді 2010року, вважається такою, що платник податку добровільно відмовився від отриманої суми бюджетного відшкодування у встановлений законодавством період (листопад 2010р.), оскільки податкові накладні на загальну суму 285,00грн. фактично отримані позивачем у листопаді 2010 року, вказані податкові накладні по формі та змісту відповідають положенням діючого законодавства.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що податкові накладні за виконання робіт, надання послуг у вересні-жовтні 2010 року направлені на адресу позивача і включені підприємством до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року, тобто, не пізніше терміну, встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що виключення зі складу податкового кредиту позивача податкових накладних на загальну суму 285,00 грн. необґрунтовано.

Більш того, відповідачем підтверджено суму в розмірі 185,00грн., як таку, що приймається перевіркою та була сплачена в листопаді 2010 року.

Судова колегія звертає увагу на те, що порядок визначення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, і строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування відповідно до підпункту 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивач не просить повернути йому з бюджету заявлену суму в розмірі 470,00грн, та відповідний додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року ним не подавався, позивач згідно тексту зазначеної декларації включив суму 537,00грн. до рядку 23.2-у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових періодів.

З врахуванням обґрунтованого внесення до складу податкового кредиту відповідних сум по податковим накладним в загальному розмірі 537,00грн., так і факту перерахування позивачем постачальникам товарів (послуг) відповідних сум у попередніх податкових періодах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на суму 470,00грн.

Судова колегія звертає увагу на те, що не заповнення колонки 4 додатку 2 до декларації та рядку 2 додатку 3 до декларації з податку на додану вартість позивача за листопад 2010 року не свідчить про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів тем більш, що порядок сплати податку на додану вартість та проведення бюджетного відшкодування визначаються насамперед Законом України «Про податок на додану вартість»,

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2011 у справі № 2а-5181/11/0170/10 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко