Постанова № 23594795, 20.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-164/07/0121

20.03.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Військової частини А 4489- ОСОБА_3, довіреність № 30 від 13.01.12

представник заявника апеляційної скарги, Міністра оборони України- ОСОБА_3, довіреність № 220/609/д від 31.10.11

розглянувши апеляційну скаргу Міністра оборони України на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилян В.А. ) від 26.02.07 у справі № 2а-164/07/0121

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Військової частини А 4489 (вул. Федько, 38, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98107)

про стягнення заборгованості,

заявник апеляційної скарги Міністр оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, місто Київ, 03168)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2007 адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини А 4489 задоволено: стягнуто з Військової частини А 4489 на користь ОСОБА_2 компенсацію замість продовольчого пайка за період з 11.03.2000 по 30.11.2004 у розмірі 15606,98грн., індекс інфляції в сумі 5309,90 грн., судові витрати по справі в сумі 209,17грн., в сумі 7,50грн, а всього підлягає стягненню 21133,55грн.

На зазначене судове рішення від Міністра оборони України надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей зупинено»з 11.03.2000. Витрати на грошову компенсацію замість продовольчих пайків звільненим у запас або відставку не передбачені. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 не регламентує видачу продовольчого пайку або компенсації замість нього.

Перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно Законам України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про збройні Сили України»військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави речового майна і продовольчих пайків або грошової компенсації замість них. Позивач продовольчий пайок або грошову компенсацію за період з лютого 2001року по 2004 року не одержував, з тих підстав, що видача продовольчого пайку або грошової компенсації за нього військовослужбовцям була припинена Законом України «Про деякі заходи економії бюджетних коштів». Також з цих підстав він не одержував і речове майне або грошову компенсацію замість нього.

Колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає помилковими висновки суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався на статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", вважає, що позивач має право на забезпечення продовольчим пайком по загальновійськової нормі та компенсацію замість нього.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 05.08.1993 проходить дійсну військову службу у Військовій частині А-4489.

До 10.03.2000 позивач забезпечувався продовольчими пайками в натурі та за власним бажанням мав змогу отримувати грошову компенсацію за них щомісячно.

Згідно з розрахунком заборгованість перед позивачем по продовольчому пайку за період часу з 11.03.2000 по 30.11.2004 складає 15606,98грн., грошова компенсація за продовольче забезпечення становить в сумі 5309,90грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався нормою статті 16 Закону України «Про збройні Сили України», відповідно до якої держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, працівників Збройних Сил України та осіб, звільнених у запас або відставку, членів їх сімей, гарантує одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом міністрів України, і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Судова колегія зазначає, що одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або грошової компенсації замість них передбачено частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000, дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, призупинено.

Призупинення дії Закону, так само як і його скасування, не дає підстав для його застосування, про що зазначив Верховний Суд України в рішенні від 20.12.2006 у справі за позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди та в рішенні від 18.04.2007 у справі за позовом Р. до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградському районі м. Донецька.

Таким чином, відповідач не надав позивачу ні продовольчі пайки, ні компенсацію замість них, ні виплатив компенсацію взамін, і саме цим призупиненням керувався відповідач.

У своєму Рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі № 1-15/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) Конституційний Суд України зазначив, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Але, судова колегія вважає необхідним звернути увагу на те, що дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не була скасована на період проходження позивачем військовій служби, а лише припинена.

Таке припинення діяло до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" № 328-V від 03.11.2006, коли Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" був доповнений статтею 9-1, згідно з якою продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм, за нормами забезпечення, предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка в цієї редакції Закону не передбачено.

Таким чином, одержання грошової компенсації замість продовольчого пайка було скасовано у зв'язку зі змінами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", внесеними Законом України № 328-V від 03.11.2006.

Приймаючи до уваги усе вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що ОСОБА_2 мав право на отримання грошової компенсації замість неодержаного продовольчого пайка за 2000-2004роки, але за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України за цей час.

Позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації за неодержане продовольче забезпечення за нормою № 7.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" №316 від 12.03.1996, якою було передбачено виплату офіцерському складу норми харчування №7, втратила чинність з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови Кабінету Міністрів України "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" від 29.03.2002 №426 .

Видачу військовослужбовцям продовольчого пайка або грошової компенсації замість нього, на умовах, які були передбачені постановою Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996, постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 не передбачає. Тому судова колегія зазначає, що позивач безпідставно просить стягнути грошову компенсацію за цією нормою.

Статтями 15, 16 Закону України "Про Збройні Сили України", статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено фінансування Збройних Сил України, в тому числі і забезпечення військовослужбовців продовольчими пайками або виплату грошової компенсації замість них за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, забезпечення позивача продовольчими пайками або грошовою компенсацією замість них за рахунок коштів відповідача - Військової частини А4489 суперечить принципам фінансування Збройних Сил України та положенням вище зазначених Законів України.

Судова колегія зазначає, що норми харчування військовослужбовців Збройних Сил встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 №316 та від 29.03.2002 №426, але ці постанови не регламентують видачу продовольчого пайку або компенсації замість нього.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідив повно та всебічно обставини справи, не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи приписи Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011, підлягає стягненню з Міністра оборони України за подачу апеляційної скарги 211,33 грн. судового збору.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністра оборони України задовольнити.

Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.07 у справі № 2а-164/07/0121 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Міністра оборони України на користь: рахунок 31217206781001, одержувач: ГУДКСУ у м.Севастополі(Севаст)22030001, ЄДРПОУ: 38022717, МФО: 824509,Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, Призначення платежу: "Судовий збір", Код: 35188206 211,33 грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко