Ухвала суду № 23594745, 21.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15609/10/7/0170

21.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Привалової А.В.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 26.04.2011 у справі № 2а-15609/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ - ПЛЮС" (вул. Ген. Васильєва, 23, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95040)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим: №0021842301/0 від 08.07.2010 на 171803,40 грн., №0021832301/0 від 08.07.2010 на 773622,00 грн., №0021842301/1 від 15.09.2010 на 171803,4 грн., №0021832301/1 від 15.09.2010 на 773622,00 грн., №0021832301/2 від 01.12.2010 на 773622,00 грн., №0021842301/2 від 01.12.2010 на 171803,40 грн., №0025312301/0 від 01.12.2010 на 1200,00 грн., №0025302301/0 від 01.12.2010 на 112,5 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ - ПЛЮС»3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 21.03.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ - ПЛЮС", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "СВ - Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатом якої був складений акт перевірки від 24.06.2010 №9352/23-7/31469850 (т.1 а.с.83-110) (далі -акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем: п.п. 5.3.9., п.5.3 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього 124893,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року на суму 375,00 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 375,00 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 375,00 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 92175,00 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 31593,00 грн.; п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість у період що перевірявся, на загальну суму 515748,00 грн., у тому числі за серпень 2009 року у сумі 150921,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 147324,00 грн., за жовтень 2009 року у сумі 125306,00 грн., за листопад 2009 року у сумі 92172,00 грн. та в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у період, що перевірявся, на загальну суму 467970,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що вказаних висновків відповідач дійшов на підставі встановлення стосунків ТОВ «СВ - Плюс»з фірмою «Союз -Віктан»ЛТД, яке має ознаки фіктивності.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення -рішення: №0021842301/0 від 08.07.2010, яким нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 171803,40 грн., з яких за основним платежем 124893грн., штрафні санкції 46910,4грн. (т.1 а.с.11); № 0021832301/0 від 08.07.2010, яким нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 773622 грн., з яких за основним платежем 515748, штрафні санкції 257874грн. (т.1 а.с.12).

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно Закону України "Про податок на додану вартість" існує лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим законом не передбачена.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та фірмою «Союз -Віктан»ЛТД (ТОВ) був укладений договір №71/07 від 25.03.2007 (т.1 а.с.123-125), предметом якого є надання послуг Фірмою «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) з технічного обслуговування і огляду устаткування, введення в експлуатацію, монтажу і пуско - налагоджування виробничого, технологічного устаткування і механізмів, надання висновку про готовність і придатність виробничого, технологічного устаткування і механізмів до експлуатації, їх зносу і ремонту.

Сторонами, у підтвердження виконання договору №71/07 від 25.03.2007, були складені акти виконаних робіт (а.с.127-129, 131-136, 138-140, 142):

- від 31.10.2008 на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 100,00 грн.

- від 30.11.2008 на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 100,00 грн.

- від 31.12.2008 на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 100,00 грн.

- від 31.01.2009 на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 100,00 грн.

- від 28.02.2009 на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 100,00 грн.

- від 31.03.2009 на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 100,00 грн.

- від 30.04.2009 на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 100,00 грн.

- від 31.05.2009 на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 100,00 грн.

- від 30.06.2009 на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 100,00 грн.

- від 31.07.2009 на суму 120 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 20 000,00 грн.

- від 31.08.2009 на суму 120 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 20 000,00 грн.

- від 30.09.2009 на суму 120 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 20 000,00 грн.

- від 30.10.2009 на суму 120 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 20 000,00 грн..

Згідно договору поставки №18/09 від 31.07.2009 (т.1 а.с.160-161) укладеного між ТОВ «СВ-Плюс»(покупець за договором) та Фірмою «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) (Продавець за договором) за предметом даного договору постачальник поставляє товар відповідно до специфікації на суму 3371,50 грн. у т.ч. ПДВ 20% 561,92 грн., які в обліку були віднесені на формування вартості основного засобу.

У підтвердження виконання договору №18/09 від 31.07.2009 наданий акт прийму - передачі к договору постачання від 31.07.2009 на суму 3371,50 грн. у т.ч. ПДВ 20% 561,92 грн. (т.1 а.с.162).

Також між позивачем та Фірмою «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) був укладений договір №11/09 від 29.06.2009 (т.1 а.с.151-152), предметом якого є купівля продаж поліпшень (невідокремлених частин орендованого майна) орендує мого майна покупці (орендодавця), виробленого орендатором (продавцем) в період дії договорі в оренди, укладених між продавцем (Фірмою «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) та покупцем (ТОВ «СВ - Плюс»): №588 (1)-Ар/01 від 05.05.2001, №1447/05 від 01.12.2005, №322-ар/06/24-ар/06 від 01.03.2006, №21/08 від 31.07.2008, №868-ар/05 від 30.07.2006, № 26/08от 01.09.2008. Загальна вартість договору складає 2563448,16грн.

У підтвердження виконання Договору №11/09 від 29.06.2009 надані акти прийму-передання к договору постачання: від 30.06.2009р. товарів на суму 2563488,16 грн. у т.ч. ПДВ 20% 427248,03 грн., від 31.07.2009 товарів на суму 45160,7 грн. у т.ч. ПДВ 20% 7526,78 грн., від 25.09.2009 товарів на суму 1863,49 грн. у т.ч. ПДВ 20% 310,58 грн. (т.1 а.с. 154,157-158).

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4. Положення №88 встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7 Положення №88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно до положень ч. 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку.

При цьому також слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість висновків відповідача про безтоварність операцій та про відсутність у позивача права на формування валових витрат.

Щодо до посилання відповідача на недійсність правочинів між ТОВ «СВ - Плюс»та фірмою «Союз -Віктан»ЛТД.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Матеріали справи не містять доказів недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем також всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 у справі № 2а-15609/10/7/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.В.Привалова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська