Постанова № 23594268, 21.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-10792/09/2/0170

21.02.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморстройсервіс"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.01.12,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим, Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморстройсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 15.06.11 у справі № 2а-10792/09/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморстройсервіс" (вул. Щорса,20, смт. Чорноморське, Автономна Республіка Крим, 96400)

до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (вул. Щорса, 4, смт. Чорноморське, Автономна Республіка Крим,96400)

про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморстройсервіс" до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим про визнання частково нечинними податкових повідомлень - рішень - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим № 0000262301/0 від 18.08.2009 року в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 406044,64 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 218838,99 грн.: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим № 000252301/0 від 18.08.2009 в частині нарахування податкового зобов'язання 25500,83 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5523,88 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач - Державна податкова інспекція в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2011 року, прийняти нове рішення по справі.

Не погодившись з рішення суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморстройсервіс", звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2011 року та прийняти нове рішення по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній, просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 29.08.2008 по 31.03.2009, за результатами якої 31.07.2009 складений акт №15/23-01/35418841 про порушення позивачем, зокрема, п.5.1,п.5.2.1п.5.2., п.п. 5.4.4. п. 5.4., п.п.5.6.1. п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7. , п.5.9., ст.5, п.16.4. ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 1121871,24 грн., порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 408947,28 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 18.08.2009 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000252301/0, відповідно до яких позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1944411,34 грн. , в тому числі 1121871,24 грн. -основного платежу та 822540,10 грн. -штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000262301/0, згідно з яким йому нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 612495,92 грн., в тому числі 408497,28 грн. - за основним платежем, 204248,64 грн.-за штрафними (фінансовими) санкціями.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Порядок нарахування та строки сплати податку були визначені в ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача), в п.16.1 якої було визначено, що платники податку самостійно визначали суми податку, що підлягали сплаті.

На час проведення перевірки позивача платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

В наслідок зменшення валових витрат позивача в 2008 р. в сумі 147601,59 грн. та в 1 кварталі 2009 р. -на суму 29055510,27грн., донараховано податку на прибуток відповідно у сумах 368900,40 грн. та 726377,57 грн. Зменшена сума податкового кредиту по ПДВ за період часу, що перевірявся на 406044,64 грн., позивачем не здана податкова декларація по податку на прибуток за 1 квартал 2009р., в наслідок чого нараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 25025 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 5175 грн.

Податковим органом за фактом включення витрат на рекламні заходи зменшені валові витрати платника податків в 2008 р. на 6804,77 грн. та в 2009 р. - на 1903,32 грн. , в наслідок чого нараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток відповідно у сумах 1701,19 грн. та 475,83 грн. , застосовані штрафні санкції у розмірах 510,36 грн. та 95,17 грн., зменшена сума податкового кредиту по ПДВ у розмірі 814,73грн., яка визначена як податкове зобов'язання по ПДВ, та нараховані штрафні санкції по ПДВ у сумі 407,37 грн.

Між позивачем та СПД ОСОБА_3 30.01.2009 укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги. Надані позивачем документи свідчать про те, що від СПД ОСОБА_3 30.01.2009 надійшли кошти у розмірі 74000 грн. при цьому у платіжному дорученні на перерахування 49000 грн. було визначене невірне призначення платежу . СПД ОСОБА_3 надіслав позивачу листа, в якому визначив, що 49000 грн. вважати поворотною фінансовою допомогою, надання якої відбулось на підставі укладеного 30.01.2009 договору. Надані позивачем документи свідчать про те, що 20.02.2009. було повернуто 65100 грн. фінансова допомога шляхом отримання цих коштів СПД ОСОБА_3 в касі підприємства.

Позивачем надані документи, які свідчать про те, що ним 02.02.2009 був прийнятий звіт від СПД ОСОБА_3 щодо реалізації товару, який був переданий на комісію, оформлена податкова накладна № 59 від 02.02.2009 р. на товар , сума ПДВ в якій була визначена у розмірі 8166,67 грн., вказана сума податку була включена у податкові зобов'язання по ПДВ за лютий 2009 р.

Під час розгляду справи судом встановлено факт згоди позивача з необґрунтованим включення до складу валових витрат суми, витрачені на рекламу в розмірах, які перевищують 2% від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік. Надані сторонами документи свідчать про те, що такі витрати в 2008 р. склали 3716 грн., а в 2009 р. - 1903, 32 грн. Позивач погоджується з нарахуванням суми податку на прибуток за 2008 р. у розмірі 929 грн., факт віднесення за 1 кв. 2009 р. 1903,32 грн. до складу валових витрат не підтверджений його бухгалтерськими документами.

Як зазначено вище у акті перевірки №15/23-01/35418841 від 31.07.2009 відповідач зробив висновок про ненадання позивачем в порядку, встановленому в Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 р. Позивачем до матеріалів справи залучена копія вказаної декларації, на який є відмітка податкового органу про її прийняття 15.05.2009 за вхідним номером 3888. Позивач наполягає, що сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 25025 грн. ним була сплачена до Державного бюджету. В матеріалах справи відсутні документи, які б спростовували зазначені факти. В силу викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу зобов'язання по податку на прибуток у сумі 25025 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 5175 грн.

Разом з тим судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності доказів правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат по придбанню піску у ТОВ «Навігатор»за договором №01/10 від 01.10.2008 сум у розмірі 1532637,79 грн. за 2008 та 3541364,66 за перший квартал 2009, які обліковувались на рахунку №949 «Інші витрати операційній діяльності».

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено завищення позивачем суми валових витрат за 4 квартал 2008 року у сумі 1475601,59 грн. (а.с.23 т.1), за перший квартал 2009 в сумі 3092084, 93 грн., пов'язаних з продажем отриманого за договором комісії №38 від 01.10.2008 піску від Державного підприємства Євпаторійський морський торговельний порт, які не пов'язані з веденням власної господарської діяльності та проводяться за дорученням комітента.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2008 між позивачем (покупець) та ТОВ «Навігатор»(продавець) було укладено договір поставки піску річного та морського №01/10, витрати за яким було включено до складу валових витрат позивача у 4 кварталі 2008 та 1 кварталі 2009.

При проведенні судово-економічної експертизи, яка була призначена ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2009, експертом досліджені витратні накладні позивача з поставки морського піску від ТОВ «Навігатор»за 4 квартал 2008 на суму 2719703,22 грн. (без ПДВ), витратні накладні позивача з поставки річного піску від ТОВ «Навігатор»за 4 квартал 2008 на суму 50131,72 грн. (без ПДВ), приход на загальну суму 2769834,94 грн., витратні накладні позивача з поставки морського піску від ТОВ «Навігатор»за 1 квартал 2009 на суму 4368633,85 грн. (без ПДВ), витратні накладні позивача з поставки річного піску від ТОВ «Навігатор»за 1 квартал 2009 на суму 39182,54 грн. (без ПДВ), приход на загальну суму 4407816,38 грн. (без ПДВ), зворотні фінансові відомості по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними виробниками».

З висновків експерта вбачається, що дослідженням підтверджується приход морського та річного піску від ТОВ «Навігатор»за 4 квартал 2008 в сумі 2769834,94 грн. (без ПДВ), за 1 квартал 2009 в сумі 4407816,38 грн. (без ПДВ) та віднесення за цією операцією до складу валових витрат за строкою 04.1 «Витрати на придбання товарів, робот, послуг»в 4 кварталі 2008 2769834,94 грн., в 1 кварталі 2009 4407816,38 грн.

Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки стосовно необґрунтованого завищення валових витрат у зв'язку з віднесенням цих сум до складу валових витрат, як витрат за договором комісії, укладеного між позивачем та Державним підприємством Євпаторійський морський торговельний порт, є помилковими.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2, п. 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-14 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є єдиним видом обліку на основі якого складаються всі види звітності, в тому числі і податкова звітність. Бухгалтерський звіт є обов'язковим видом звіту, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, ґрунтуються на даних бухгалтерського звіту.

Відповідно до статті 9 Закону України" Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-14 від 16.07.1999 описані первинні документи, на підставі яких підприємством фіксуються проведені господарські операції в бухгалтерському звіті. Підставою для бухгалтерського звіту господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо- безпосередньо після її закінчення. Для контролю та упорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатись звідні облікові документи.

Первинні та звідні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і мають мати обов'язкові реквізити: назва документа (форма), дату та час складення, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та об'єм господарської операції, одиницю вимірювання господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, які надають можливість ідентифікувати особу, яка приймала участь в здійснення господарської операції.

В положенні про документальне забезпечення записів в бухгалтерському звіті, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88 є аналогічні вимоги до первинних документів та вільним бухгалтерським регістрам:

"п. 2.4 первинні документи для надання їм юридичної сили та доведеності повинні мати наступні обов'язкові реквізити:

- найменування підприємства, установи, від імені якого складено документ;

- найменування документу (форми);

- код форми;

- дата складення;

- місце складення;

- зміст господарської операції;

- вимірювачі господарської операції ( в натуральному та вартісному вигляді);

- посада, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл господарської операції;

- посада, прізвища та підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції;

-посада, прізвища та підписи осіб, відповідальних за складання первинного документу;

"п. 3.1. Облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді даних, ордерів. книг, журналів машинограм визначених для хронологічного, систематичного або комбінованого розташування, узагальнення інформації з первинних документів, які прийняті до обліку.

п. 3.2 Інформація в облікових регістрах переноситься після перевірки первинних документів по формі та змісту.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, що пов'язані з реалізацією товару, отриманого від ТОВ «Навігатор», тому висновки податкового органу про порушення позивачем норм п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є неправильними. Також правильним з цих підстав є віднесення підприємством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями поставки за договором, що укладений між позивачем та ТОВ «Навігатор».

Судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає, доводам позивача не надана відповідна оцінка, неповно з'ясовані обставини справи.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморстройсервіс" підлягає задоволенню, постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.11 -скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморстройсервіс" задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.11 у справі № 2а-10792/09/2/0170 скасувати.

4. Прийняти нову постанову.

5. Позов задовольнити повністю.

6. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чорноморському районі

- №0000252301/0 від 18.08.2009 в частині нарахування податку на прибуток у сумі 1943203,64 грн. (1 120 942,24 грн.-основний платіж, 822 261,40 грн.-штрафні (фінансові) санкції)

- № 0000262301/0 від 18.08.2009 в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 609289,05 грн. (406 359,37-основний платіж, 203 179,68 грн.- штрафні (фінансові) санкції.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморстройсервіс" 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис М.В. Кукта

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко