Ухвала суду № 23593866, 06.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7742/11/0170/25

06.03.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Щепанської О.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Бром"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.01.12,

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-7742/11/0170/25 за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 28.10.11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, буд.1, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул.Північна буд.2, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.11 у справі № 2а-7742/11/0170/25 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бром" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000232304 від 23.06.11, винесене Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим, яким Публічному акціонерному товариству "Бром" зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість усього в сумі 15504 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 11628 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000202304 від 23.06.11, винесене Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим, яким Публічному акціонерному товариству "Бром" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 149 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 111,75 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000242304 від 23.06.11, винесене Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим, яким Публічному акціонерному товариству "Бром" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств усього в сумі 279 грн., в тому числі за основним платежем - 186 грн. та за штрафними санкціями - 93 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Бром" судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 06 березня 2012 року з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач -Публічне акціонерне товариство "Бром" звернулось до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000232304 від 23.06.11 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 15504 гривні, в тому числі 149 гривень за березень 2010 року, 15355 гривень за листопад 2010 року та застосування штрафних санкцій в сумі 11628 гривень, в тому числі 111,75 гривень за березень 2010 року та 11516,25 гривень за листопад 2010 року; № 0000202304 від 23.06.11 про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 149 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111,75 гривень за квітень 2010 року та № 0000242304 від 23.06.11 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 186 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 93 гривні.

Судом встановлено, що Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Ітер"за березень 2010 року та ТОВ "Бренд Строй"за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт № 656\23-04\05444552 від 08.06.11. За результатами проведеної перевірки відповідачем були надані позивачу податкові повідомлення - рішення, якими було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. Нараховуючи зазначені податкові зобов'язання, відповідач виходив з того, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ "Бренд Строй"щодо виконання робіт по капітальному ремонту основних фондів та ТОВ "Ітер"щодо придбання товарів. Разом з тим, в цьому періоді ТОВ "Бренд-Строй" мали взаємовідносини з ПП "Фрегат XXI "та ПП "Родіна XXI", в яких відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного отримання та продажу товарів. Стосовно ТОВ "Ітер", то в поданій підприємством податковій звітності за 2010 рік визначено основні фонди в незначних розмірах, що також вказує на неможливість здійснення підприємством фінансово - господарської діяльності, внаслідок чого податкова інспекція дійшла висновку, що укладені позивачем з цими підприємствами угоди є нікчемними.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств є нікчемність внаслідок безтоварності укладених ним договорів з ТОВ "Бренд Строй"та ПП "Ітер".

Судом встановлено, що 11 листопада 2009 року між ВАТ "Бром"та ТОВ "Бренд Строй"був укладений Договір № 124ОГМ\6 про підряд на виконання робіт щодо капітального ремонту основних фондів ВАТ "Бром", відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту основних фондів ВАТ "Бром", розташованих за адресою: м. Красноперекпоськ, вул.. Северна, 1 загальною вартістю 472738,80 гривень, в тому числі ПДВ -78789,80 гривень, а замовник в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. 14 вересня 2010 року між сторони була укладена додаткова угода, про виконання підрядником робіт на загальну суму 500 тисяч гривень, в тому числі ПДВ - 83333 тис. грн.. (а.с. 47-49).

ТОВ "Бренд Строй" має ліцензію, видану Інспекцією Державного архітектурно -будівельного контролю на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с. 65-68) та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва 100148623 від 03.11.08.

Відповідно до Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, складної на основі Типової форми № КБ-3, яка підписана представниками підрядника та замовника, в листопаді 2010 року ТОВ "Бренд Строй" були виконані будівельні роботи загальною вартістю 92127,6 гривень, в тому числі ПДВ -15354,6 гривень (а.с. 51).

Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт № 119 за листопад 2010 року, ВАТ "Бром" були прийняті виконані ТОВ "Бренд Строй" будівельні роботи загальною вартістю 65155,20 гривень, в тому числі ПДВ -10859,20 гривень (а.с. 52-55).

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт № 120 за листопад 2010 року, замовник також прийняв роботи загальною вартістю 20902,80 гривень, в тому числі ПДВ -3483,80 гривень та згідно акту № 121, - будівельні роботи загальною вартістю 6069,60 гривень, в тому числі ПДВ -1011,60 гривень (а.с. 58-62).

Отже, у виконання Договору про підряд на виконання робіт від 11.11.09, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт, в листопаді 2010 року ТОВ "Бренд Строй" поставило, а ПАТ "Бром" прийняло послуги з будівництва загальною вартістю 92127,70 гривень, в тому числі ПДВ -15354,60 гривень.

30.11.10 ТОВ "Бренд Строй" була видана ТОВ "Бром" податкова накладна № 2312 на зазначену суму - загальна вартість робіт 92127,60, в тому числі ПДВ -15354,60 гривень (а.с. 50).

Оплата вказаної суми підтверджується платіжним дорученням № 156 від 24.03.11, згідно якого 24.03.11 ПАТ "Бром" фактично здійснило оплату за виконані роботи в загальній сумі 92127,60 гривень, в тому числі ПДВ -15354,60 гривень (а.с. 64).

Проведеною Красноперекопською ОДПІ перевіркою було встановлено, що отримання цих послуг від ТОВ "Бренд Строй" по капітальному ремонту основних фондів в сумі 76773,00 гривень за листопад 2010 року відображено у бухгалтерському обліку проведеннями: Д-т 15 К-т 63 на суму 76773 гривні та Д-т-103 К-т 15 на суму 76773 гривні.

Станом на 01.01.11 ПАТ "Бром" збільшено суму балансової вартості 1 групи основних фондів на суму 76773 гривні, у тому числі Цех 1 -22477 гривень та Цех-2 -54296 гривень.

Також судом встановлено, що в березні 2010 року між КВАТ "Бром" та ТОВ "Ітер" було укладено разову угоду на постачання стрічки тормозної в кількості 0,96 м. загальною вартістю 892,80 гривень, в тому числі ПДВ - 148,80 гривень.

На момент укладення цього договору, ТОВ "Ітер" був зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, свідоцтво якого було анульовано за ініціативою податкової інспекції лише 07.04.11.

19.03.10 ТОВ "Ітер" на ім'я КВАТ "Бром" було виписано витратну накладну № 76 та податкову накладну на загальну суму 892,80 гривень, в тому числі ПДВ -148,80 гривень (а.с. 69,60). Згідно витратній накладній, товар був отриманий за довіреністю ОСОБА_1

Оплата придбання зазначеного товару підтверджується платіжним дорученням № 1493, відповідно до якого 19.03.10 ПАТ "Бром" перерахувало ТОВ "Ітер" за придбання стрічки тормозної суму у розмірі 892,80 гривень, в тому числі ПДВ -148,80 гривень (а.с. 71).

Згідно приходного ордеру № 62 від 01.04.10, товар був переданий по довіреності ОСОБА_1 на склад ВАТ "Бром" та зареєстрований на складі згідно картці складського обліку матеріалів за номером 207007145003429 (а.с. 72,73).

Відповідно до лімітної карти, товар за цим номенклатурним номером, а саме: тормозна стрічка в кількості 0,96 м. вартістю 775 гривень була видана зі складу для виконання робіт по заміні, тобто зазначений товар був використаний в господарській діяльності підприємства (а.с. 74).

Податковою інспекцією всі зазначені обставини також були встановлені при проведенні перевірки позивача та жодних зауважень щодо правильності складання цих документів в акті перевірки не викладено.

Проте, в акті перевірки зазначено, що позивачем не було надано документів, які свідчать про транспортування цього товару, що на думку податкової інспекції ставить під сумнів сам факт здійснення господарської операції та відповідно неправомірного внесення зазначеної суми до валових витрат.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судова колегія погоджується з висновком суду, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарської операції з придбання у ТОВ "Ітер" тормозної стрічки, використання цього товару в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цього товару до валових.

Стосовно ненадання документів, що підтверджують транспортування цього товару, то суд правомірно зазначив, що обсяг поставленого товару є досить незначним, не потребує значних обсягів основних фондів для здійснення діяльності щодо його реалізації та транспортування, а крім того позивач не включав до валових витрат витрати щодо транспортування цього товару, а тому не було й необхідності в їх підтвердженні.

Щодо неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок вищезазначених контрагентів позивача, то суд зазначив наступне.

Законом України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) було передбачено право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п. 1.7 Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та ' складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Проведеною Красноперекопською об'єднаної Державною податковою інспекцією перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ПАТ "Бром" було встановлено, що за наслідками придбання у ТОВ "Бренд Строй"та ТОВ "Ітер" товарів та послуг позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованими на момент укладення цих угод платниками податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Будь-яких невідповідностей виписаних ТОВ "Бренд Строй"та ТОВ "Ітер" накладних вимогам податкового законодавства, а саме: пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" № 165 від 30.05.09 в акті перевірки не викладено та судом не встановлено, у зв'язку з чим, що сума у розмірі 15355 гривень та 149 гривень були включені позивачем до складу податкового кредиту правомірно.

Крім того, позивачем були надані всі необхідні документи, які підтверджують, що підприємство має можливість здійснювати господарську діяльність, фактично її здійснює та отримані товар і послуги з будівництва були використані в господарській діяльності ПАТ "Бром", призвели до змін в структурі активів та пасивів цього підприємства.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Бренд Строй", то підприємство є третім в ланцюзі учасників договірних відносин від ПП "Родіна XXI "та ПП "Фрегат XXI", які, відповідно до встановлених податковою інспекцією обставин мали ознаки фіктивності та відносини між учасниками попередніх ланцюгів не можуть мати безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Судова колегія вража, що суд дійшов правомірного висновку, що на момент укладення договорів з ТОВ "Бренд Строй"і ТОВ "Ітер" позивач не міг та не повинен був передбачати порушення податкового законодавствами підприємствами, які навіть не були його контрагентами безпосередньо.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті - перевірки, що договори безпосередньо між ПАТ "Бром" і ТОВ "Бренд Строй", ТОВ "Ітер" мають ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цих договорів ніяким чином не підтверджений.

У суді першої інстанції було встановлено, що зазначені договори були дійсно укладені, реально виконані сторонами та отримані позивачем послуги і товар були ним використані в господарській діяльності, а тому суд вважає нарахування позивачеві податкових зобов'язань згідно з оспорюваними податковими повідомленнями -рішеннями безпідставним.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.11 у справі № 2а-7742/11/0170/25 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.11 у справі № 2а-7742/11/0170/25 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко