Ухвала суду № 23593830, 12.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10178/10/10/0170

12.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 3м відділом Керченського МУ ГУ МВС України в Криму, 24,06.1997, довіреність № б/н від 01.01.11,

ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 1-м відділом Керченського МУ ГУ МВС України в Криму, 22.12.1998, довіреність № б/н від 01.01.11,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 02.06.11 у справі № 2а-10178/10/10/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анив" (вул. Орджонікідзе, 12, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Анив" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим, - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000792303 від 27.04.2009 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анив" штрафних санкцій у розмірі 79138, 00 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат (т.2, арк. с. 20-25).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновки Акту перевірки щодо того, що розрахунки за договорами оренди приміщень, укладені позивачем з іншими особами повинні здійснюватись із застосуванням реєстраторів розрахункових операції оскільки оренда приміщень є наданням послуг є помилковими, оскільки передача в оренду приміщення позивача не являється господарською діяльністю з надання послуг, зазначені правовідносини мають різне правове походження, окрім того кошти отримані за оренду приміщень позивач оприбуткував у касі з оформленням прибуткових касових ордерів, що відповідає вимогам діючого законодавства, а отже у відповідача немає підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (т.2, арк. с. 33-36).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні 12.03.2012 представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, надали письмові заперечення на апеляційну скаргу (т.2, арк. с. 48).

В судове засідання, призначене на 12.03.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (т.2, арк.с.46-47), надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника (т.2, арк. с. 50).

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Свідоцтва А00 №642292 позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Анив», 28.02.2008 зареєстровано в якості юридичної особи, з 29.02.2008 перебуває на обліку ДПІ в м. Керчі АР Крим, є платником податків, в т.ч. податку на додану вартість (т. 1, арк. с. 7, 136,137).

На підставі направлення на перевірку від 23.03.2009 № 150/23-1/37 (т.1, арк.с. 68) та від 03.04.2009 № 180/23-1/47 (т.1, арк.с. 70) виданих Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим податковими ревізорами - інспекторами ДПІ в м. Керчі АР Крим була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Анив»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.02.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням Наказу №185 від 03.04.2009 про продовження термінів перевірки (т. 1, арк. с. 69)

15.04.2009 за результатами перевірки складено Акт №742/23-1/35770823, яким встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995, з наступними змінами і доповненнями, а саме: проведення позивачем розрахункових операцій при наданні послуг з оренди приміщень на загальну суму 15827,60 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (т.1, арк.с. 11-55).

27.04.2009 на підставі Акту перевірки № 742/23-1/35770823 відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0000792303 в розмірі 79 138,00 грн. (т.1, арк. с. 10).

Фінансові санкції застосовані відповідно до п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), які здійснені без застосування РРО .

10.03.2008 між Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр»(Орендодавець) та позивачем (Орендатор) укладено договір оренди, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендатор приймає у строкове платне користування приміщення, загальної площею 410,53 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для комерційного використання (т.1, арк. с 101-103).

17.03.2008 між ТОВ «Анив»та СПД ОСОБА_4 укладено договір суборенди №23/АР на користування частиною нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 67,4 кв.м. (т.1, арк.с. 107-109).

17.03.2008 між позивачем та СПД ОСОБА_5 укладено договір суборенди № 24/АР на користування частиною нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 30,2 кв.м (т.1, арк.с. 113-115)

01.07.2008 між ТОВ «Анив»та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 укладено договір оренди на строкове користування частиною приміщення площею 4 кв.м у торговому центрі «Еверест», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення відділу по наданню фотопослуг (т.1, арк.с. 111-112).

01.06.2008 між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 укладено договір оренди на строкове користування частиною приміщення площею 2 кв.м. у торговому центрі «Еверест», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення консультаційного пункту (т.1, арк.с. 117-118).

Як встановлено судом першої інстанції плата за оренду приміщень ТОВ «Анив»здійснювалась орендарями через касову книгу торгового центру «Еверест»з видачею прибуткових ордерів.

Позивач оприбутковував у касі оформленням прибуткових касових ордерів на повну суму відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, що підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом першої інстанції прибуткових касових ордерів:

- №393 від 31.08.2008 року на суму 1000,00 грн.,

- № 394 від 31.08.2008 року на суму 1000,00 грн.,

- № 549 від 07.10.2008 року на суму 1536,80 грн.,

- № 588 від 16.10.2008 року на суму 1000,00 грн.,

- № 635 від 27.10.2008 року на суму 2000,00 грн.,

- № 640 від 28.10.2008 року на суму 1000,00 грн.,

- № 650 від 30.10.2008 року на суму 661,60 грн.,

- № 755 від 24.11.2008 року на суму 1268,40 грн.,

- № 781 від 30.11.2008 року на суму 2930,80 грн.,

- №803 від 05.12.2008 року на суму 400,00 грн.,

- № 859 від 18.12.2008 року на суму 2730,00 грн.,

- № 881 від 23.12.2008 року на суму/ 300,00 грн.,

Всього на суму 15827,60 грн. та копії касової книги підприємства (т. 1 арк.с. 76-100, 201-223).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються статтею 19 Конституції України, статтями 11, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статтями 3, 9, 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі -Закону №265/95-ВР).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків актів перевірки.

Основним нормативним документом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України №265/95-ВР.

Пунктом 1 ст.3 Закону України №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через реєстратор розрахункових операцій саме при здійсненні операції з продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пунктом 1 статті 17 Закону України №265/95-ВР передбачено, зокрема, що у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Разом з цим, відповідно до частини третьої ст.259 Господарського кодексу України для віднесення суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

Пункти 5, 6 вказаної статті вказують на Державний класифікатор видів економічної діяльності, як підставу для визначення категорії виду господарської діяльності.

Відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК016-97, затвердженого наказом Держстандарту від 30.12.2007 №882, здавання в найом (оренду) приміщень відноситься до сфери послуг.

Проте, як вірно зауважено судом першої інстанції, вказаний класифікатор визначає тільки два розділи, за яким можуть бути визначені - або продукція, або послуги, проте діючим законодавством визначено більш широке тлумачення сфери підприємницької діяльності, У зв'язку з чим суд визнає, що під час класифікації віднесення господарської операції до певного виду треба враховувати усі умови, що передбачені законодавством.

Основним актом цивільного законодавства України, що регулює відповідні правовідносини, є Цивільний кодекс України.

Правовідносини оренди (найму) регулюються главою 58, правовідносини з надання послуг регулюються главою 63.

Відповідно до статті 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 759, 760 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Таким чином, предметом договору про надання послуг та договору найму є різні об'єкти цивільних прав. Так, предметом договору найму є неспоживна річ, що в даному випадку - приміщення, а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що всі кошти від оренди приміщень оприбутковані позивачем у касовій книзі.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Відповідно до п.п. 1.2. п. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №637 від 15.12.2004, яким даються тлумачення термінів, готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Згідно з п.п. 2.2 п. 2 Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п.п. 2.6 п.2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Підприємствам, яким Законом України №265/95-ВР надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання реєстратора розрахункових операцій та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п.п. 3.1 п. 3 Положення)

Відповідно до п.п. 3.3 п. З Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування мають право за своїм власним вибором використовувати реєстратор розрахункових операцій або проводити розрахунки у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Тобто дія п.1 статті 3 Закону України №265/95-ВР не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності у сфері надання послуг у випадках встановлених законом, зокрема статтею 9 зазначеного Закону.

Враховуючи аналіз наведених норм та обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що господарська діяльність позивача з надання майна в оренду не є операцією в сфері надання послуг, торгівлі, або громадського харчування, тому приймаючи від підприємців плату за оренду та оприбуткувавши зазначені кошти у касовій книзі на повну суму, позивач діяв у межах вимог діючого закону та не мав обов'язку застосовувати реєстратори розрахункових операцій під час отримання готівкових коштів у якості орендної плати.

Отже помилковим є висновок відповідача, викладений у Акті перевірки №742/23-1/35770823, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, що якщо підприємство відноситься до сфери торгівлі, то при наданні послуг, у тому числі з надання в оренду приміщень (житлових або нежитлових), таке підприємство повинно проводити готівкові розрахункові операції із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або у безготівковій формі через установи банків.

Встановивши відсутність факту порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України №265/95-ВР, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анив»відповідальність, передбачену цим Законом, а отже наявні підстави для скасування рішення від 27.04.2009 №0000792303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 79138,00 грн.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.11 у справі № 2а-10178/10/10/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.11 у справі № 2а-10178/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна