Ухвала суду № 23593421, 13.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6810/11/0170/25

13.03.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма Макон"- ОСОБА_1, довіреність № 32 від 06.03.12,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- ОСОБА_2, довіреність № 5/10-0 від 01.03.12,

розглянувши матеріали справи № 2а-6810/11/0170/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма Макон" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 22.07.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма Макон" (вул. Одеська, 9 оф. 29,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2011 у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма Макон" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2011 року, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній, просив скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Аграрно-торгова фірма «Макон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складений акт 20928.23-7\(32177872), про порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилось в тому, що ТОВ «АТФ «Макон»не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів нерезидентів з джерелом його походження з України від провадження господарської діяльності (роялті) у сумі 1311,49 гривень.

На підставі зазначеного акту, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі було винесене податкове повідомлення - рішення від 29 грудня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Аграрно - торгова фірма «Макон»на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 3934,47 гривень (1311,49 гривень -за основним платежем, 2622,98 гривень -за штрафними санкціями) (а.с. 11).

Позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги, рішенням Державної податкової адміністрації в АРК від 01.03.2011 вона була залишена без задоволення (а.с. 12-16).

За результатами розгляду повторної скарги підприємства, рішенням Державної податкової адміністрації України від 12.05.2011 податкове повідомлення -рішення ДПІ в м. Сімферополі також було залишено без змін (а.с. 18-19).

28 червня 2010 року між ТОВ «Гуртсофт», юридичною адресою якого є: Республіка Беларусь, м. Мінськ, вул. Лещинського, 10, приміщення 3, офіс 5 та ТОВ Аграрно -Торгівельна фірма «Макон»був укладений Ліцензійний договір. Відповідно до п. 1 Договору «Предмет договору», ліцензіар, якій має права на розповсюдження та тиражування Програмного комплексу для супутникового моніторингу та контролю мобільних об'єктів на базі технології «клієнт - сервер»(Wialon) передає, а ліцензіат приймає право тимчасово використовувати цей Програмний комплекс на умовах Договору та в оплачений строк дії Договору. Пунктом 2 цього Договору передбачено, що ліцензіат має право надавати за допомогою Wialon платні послуги третім особам (а.с. 21-22).

29 червня 2010 року ТОВ «Аграрно -торгова фірма «Макон»уклало договір № 29\06 з ПСП «Чернишевское», відповідно до якого позивач продав право користування програмного комплексу Wialon супутникового моніторингу та контролю мобільних об'єктів, а ПСП «Чернишевское»зобов'язався використовувати даний програмний комплекс в своїй господарській діяльності відповідно до умов цього Договору (а.с. 23).

30 червня 2010 року між сторонами укладений акт здачі -прийомки робіт у вигляді витрат по доступу на сервер на загальну суму 6130 гривень (а.с. 24).

У зв'язку з тим, що ТОВ «Аграрно-торгова фірма «Макон»передав право користування програмним комплексом третій особі, яка відповідно до укладеного між ними Договору набула це право, позивач вважає, що здійснені за Ліцензійним договором платежі не можна вважати роялті.

Відповідно до ст. 420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми.

Частиною 2 ст. 418 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Одним із майнових прав інтелектуальної власності п. 2 ч. 2 ст. 424 ЦК України визначено виключне право суб'єкта права інтелектуальної власності дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

При цьому у ст. 419 ЦК України зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поняття: корпоративні права, пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», роялті -платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео -або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу - хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу - хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Отже, коли Ліцензійним договором, укладеним між Ліцензіаром та Ліцензіатом передбачено, що Ліцензіар надає Ліцензіату на платній основі ліцензію на користування, в тому числі комп'ютерною програмою та в Ліцензійному договорі не передбачено умов, які б надавали право Ліцензіату продавати, передавати (видавати субліцензію) або відчужувати зареєстровану програму, то платежі за таким Ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті», визначеному м. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надання права користування комп'ютерною програмою, про що йдеться в п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є придбанням \ передачею права на використання цієї програми без надання права користувачу її відчуження, зважаючи на обмеження встановлені ч. 2 п. 1.30 цього Закону. При цьому роялті -це, зокрема, платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за придбане користувачем право на використання в тому числі комп'ютерної програми, яке виникло в нього на підставі Ліцензійного договору, складовою частиною якого є Ліцензія на її використання.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Ліцензійного договору, ним не було передбачено умов, які б надавали позивачу право продавати, передавати або відчужувати Програмний комплекс Wialon, а передбачено, що позивач лише набув право тимчасового користування цією програмою.

Згідно з пунктом 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», роялті, які виплачуються на користь нерезидента є доходами, одержаними нерезидентом з джерелом їх походження з України.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів зі ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з пунктом 2 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, підписаної 24.12.1993 року і ратифікованої ВР України 20 грудня 1994 року, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, податок, що сплачується, не повинен перевищувати 15 відсотків.

Таким чином, оскільки умовами укладеного між сторонами Ліцензійного договору не було передбачено права ліцензіата продавати, передавати або іншим способом відчужувати отриману в користування комп'ютерну програму, то платежі, здійснені позивачем за таке користування підпадають під визначення поняття «роялті»у розумінні п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже вони є об'єктом оподаткування згідно цього Закону, а тому визначення позивачу податковою інспекцією податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 3934,47 гривень (1311,49 гривень -за основним платежем та 2622,98 гривень за штрафними санкціями) є обґрунтованим, а тому вимоги щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення від 29 грудня 2010 року задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма Макон" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.11 № 2а-6810/11/0170/25 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.11 № 2а-6810/11/0170/25 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко