Ухвала суду № 23593044, 06.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11534/10/16/0170

06.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Щепанської О.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Дочірнього підприємства "Краншип"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 11.04.11,

розглянувши матеріали справи № 2а-11534/10/16/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 24.03.11

за позовом Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим (вул.Борзенко буд.40, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Дочірнього підприємства "Краншип" (вул. Вішнєва, буд.1, оф.78, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.11 у справі № 2а-11534/10/16/0170 в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим до Дочірнього підприємства "Краншип" про стягнення відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 06 березня 2012 року з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач -Державна податкова інспекція в м.Керчі Автономної Республіки Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Краншип", в якому просить суд стягнути з відповідача податкові зобов'язання у розмірі 67 508,40 грн., з них 51 972,00 грн. основного платежу, 15536,40 грн. штрафні санкції, які були застосовані до підприємства відповідно Рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 15.04.10 №2.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим проведено планову виїзну перевірку ДП "Краншип" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.09.

За результатами перевірки складено акт №452/23-1/33433543 від 01.04.10.

У висновках зазначеного акту зафіксовано, зокрема, що в порушення п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 (в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями), встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2009 року в сумі 65466,94грн., завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2009р. в сумі 150976,00грн., заниження податку на прибуток за 2 квартал 2009 року у сумі 48645,00грн., в т.ч. по звичайним цінам -17 049,00грн., недоплата податку на прибуток в окремо взятому періоді за 9 місяців 2008 року в сумі 98391,00грн., в т.ч. по звичайним цінам -17 322,00грн., заниження податку на прибуток за 2009 року у сумі 78254,00грн., в т.ч. по звичайним цінам -17 601,00грн.

Таким чином, встановлено заниження податку на прибуток за 2009р. по звичайним цінам у загальній сумі -51 972,00 грн.

Наказом ДПІ у м. Керчі АР Крим від 24.03.10 №100 "Про прийняття рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань у ДП "Краншип" за період з 01.01.09 по 31.12.09" вирішено застосувати визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток за операціями звичайних цін по безоплатному наданню послуг по розміщенню виробничих приміщень в ході виїзної планової перевірки ДП "Краншип" за період з 01.01.09 по 31.12.09.

Даний Наказ прийнятий відповідно до положень Наказу ДПА України від 31.12.09 №756. "Про внесення змін до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 № 584".

На підставі акту перевірки № 452/23-1/33433543 від 01.04.10 та відповідно до Наказу від 24.03.2010р. №100 позивачем було прийнято Рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 15.04.10 № 2, відповідно до якого, визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 67 508,40 грн., з них 51 972,00грн. основного платежу, 15536,40грн. штрафні санкції.

Штрафні санкції у сумі 15536,40грн. застосовані на підставі п. 4.3 ст. 4, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1.20.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до ст.. 1.20.2 З акону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Статтею 1.20.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Згідно з ст.. 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до розділу 3 Наказу ДПА України від 31.12.09 № 756. "Про внесення змін до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 № 584", після підписання акта перевірки, враховуючи результати розгляду заперечень до нього (у разі наявності), працівником, відповідальним за проведення перевірки, готується проект рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (далі - Рішення), (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п.п.4.3.5. п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Крім того, необхідність дотримання податковим органом процедури, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, при визначенні звичайних цін, підтверджується Ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К-3468/08 за касаційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 07.08.07 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.08 у справі №23/313/07-АП-9/301/07-АП-23/380/07-АП за позовом Дочірнього підприємства "Інтранс Холдінгс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтранс Холдінгс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Матеріали про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін відповідно до наказу ДПА України від 22.02.08 №106 "Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби" передаються юридичному підрозділу для підготовки позовної заяви до суду (за місцезнаходженням платника податків) на підставі пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Для забезпечення можливості добровільної сплати платником податків розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань (разом із штрафними санкціями) працівником, відповідальним за проведення перевірки, протягом одного дня від дати реєстрації акта перевірки (а при наявності заперечень до акта - від дати надання відповіді щодо результатів їх розгляду) готується та направляється платнику податків лист-пропозиція щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем до ДПІ у м. Керчі 07.04.10 надано заперечення до акту перевірки (а.с. 30-41), на які позивачем надана відповідь Листом від 12.04.10 № 8957/10/231 (а.с. 42-50).

Листом -пропозицією від 13.04.10 № 9100/10/23-1 (а.с. 52), ДПІ у м. Керчі АРК було запропоновано ДП "Краншип" самостійно сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 67 508,40 грн. Також, у Листі вказано орієнтовану дату подачі до суду позовної заяви про стягнення податкових зобов'язань.

Листом від 23.04.10 №413 (а.с.53), ДП "Краншип" повідомило, що не погоджується з сумою визначених податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 67 508,40 грн., вважає наведене донарахування протиправним.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду, що матеріалами справи підтверджено застосування позивачем заходів урегулювання спору, щодо добровільного стягнення суми податкового зобов'язання, передбачених положеннями Наказу ДПА України від 31.12.09 № 756. "Про внесення змін до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 № 584" та дотримання процедури застосування звичайних цін.

Стосовно правомірності визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), суд зазначив наступне.

Судом встановлено, що підставою для визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін стали висновки ДПІ в м. Керчі АРК про відсутність у ДП "Краншип" договору оренди цілісного майнового комплексу та за період з квітня по грудень 2010 року, за цей період відповідач не сплачував орендну плату за цілісний майновий комплекс ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат", але продовжував розташовуватися на території ТОВ "Керченський морський завод "Фрегат" та користувався ЦМК безкоштовно.

У зв'язку з чим, встановлено порушення відповідачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.07 між ТОВ "КМЗ "Фрегат" та ДП "Краншип" укладено договір оренди майна за № 17-07 (а.с. 94-97), строком до 31.12.08.

Дію вказаного договору було продовжено до 31.12.12, відповідно Додаткової угоди № 14 від 03.11.08 (а.с. 101), про що також було вказано у акті перевірки на стор. 3 акту.

За вказаним договором у сторін виникли права і обов'язки, які фактично виконувались сторонами договору, а саме: майно, отримане в користування, тимчасово і за плату використовувалось в господарській діяльності ДП "Краншип" з метою будівництва плавзасобів, про що зазначено в самому акті перевірки.

Судом встановлено, що договір оренди майна за № 17-07 від 01.02.07 у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Крім того, вказані висновки підтверджено постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.02.10 по адміністративної справі № 2а-13189/09/8/0170, що набрало законної сили відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.09.10 та не потребують додаткового доказування в силу ст. 72 КАС України.

Відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані роботи, послуги - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Як вбачається з установлених судами фактичних даних, названим договором оренди нерухомого майна передбачено сплату позивачем орендних платежів. Факт невиконання ДП "Краншип" своїх договірних зобов'язань з внесення орендної плати за оренду нерухомого майна (майнового комплексу) не може бути підставою для висновку про безоплатність наданих послуг.

Крім того, як вбачається з умов договору оренди №17-07 від 01.02.07 передбачено сплату відповідачем орендних платежів. Факт невиконання ДП "Краншип" своїх договірних зобов'язань з внесення орендної плати за оренду майна у 2-4 кварталі 2009 року не може служити підставою для висновку про безоплатність наданих послуг.

А тому надана позивачем правова оцінка про заниження з боку відповідача валового доходу внаслідок укладання та виконання зазначеного договору оренди нерухомого майна є помилковою.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України (ухвала ВАСУ від 01.07.10 по справі № К-24322/07 за позовом ТОВ "Кривбаскондитер" до Центральної ДПІ у м.Кривому Розі).

За таких обставин, користування відповідачем майновим комплексом у 2-4 кварталі 2009 року не можна вважати безоплатно наданою послугою, у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також, судова колегія вважає, що суд дійшов правомірного висновку, що посилання позивача на п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не є обґрунтованим.

Закону України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Таким чином, положення Закону України "Про податок на додану вартість" застосовуються лише у випадках визначення порушень, щодо сплати податку на додану вартість, а не податку на прибуток підприємств.

Крім того, суд зазначив, що для визначення звичайної ціні позивачем використовувалась "Методика розрахунку, розподілення та порядок використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить АР Крим", затверджена постановою ВР АР Крим від 19.11.98 року № 274-2/98. При цому суд вважає, що є неприпустимим, використання за базу розрахунків звичайної ціни суми орендної плати за орендований об'єкт фактично отриману плату за оренду ТОВ "КМЗ "Фрегат" за березень 2009 року, а ні вартість орендованих об'єктів. Тому судова колегія погоджується з думкою суду, що позивачем невірно застосовано Методику плати за оренду майна АР Крим для визначення "звичайних цін" з плати за оренду майна у даному випадку, оскільки відповідно до пункту 2.2 розмір річної орендної плати за Цілісний майновий комплекс підприємств, майно яких належить АР Крим розраховується за формулою (Річна орендна плата = вартість майна Х на орендну ставку 5% від вартості орендованого майна Х коефіцієнт зносу майна). Пунктом 1.4 Методики плати за оренду майна АР Крим передбачено, що визначення розміру щорічної орендної плати, яка у відповідності до частини 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" не може перевищувати 5% від вартості орендованого майна.

Також, судова колегія вважає, що суд правомірно зазначив, що саме за висновком позивача у акті перевірки №452/23-1/33433543 (останній абзац сторінки 8) визначено: "Таким чином, на теперішній час відсутній власник даного цілісного майнового комплексу", але у той же час застосовує вказану Методику розрахунку, розподілення та порядок використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить АР Крим", що є суперечливим.

Крім того, позивач визначаючи розмір місячного доходу для включення у склад валових доходів в якості вартості безоплатно отриманої послуги, використав за базу розмір місячної плати відповідача за оренду по іншому договору та з іншим суб'єктом, а не розрахував такий місячний дохід у відповідності з Методикою розрахунку, яку якби застосував, виходячи з вартості майна.

Як вбачається з акту перевірки № 452/23-1/33433543 позивачем не здійснено відповідні розрахунки, а тому визначення суми валового доходу у вигляді орендної плати у сумі 207890,0 гривень є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного, суд дійшов правомірного висновку про відсутність заниження з боку відповідача валового доходу, внаслідок укладення та виконання зазначеного договору оренди майна.

Відповідно, рішення відповідача від 15.04.10 № 2 за яким Дочірньому підприємству "Краншип" на підставі п. 4.3 ст. 4, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у сумі 67508,40 грн. (з якої 51972,0 грн. за основним платежем та 15536,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і постановлення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.11 у справі № 2а-11534/10/16/0170 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.11 у справі № 2а-11534/10/16/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко