Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-6748/11/0170/26
06.03.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Щепанської О.А. ,
Цикуренка А.С.
секретар судового засідання Романенко Г.О.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим- ОСОБА_1, довіреність № 13/10-0 від 08.07.11,
розглянувши матеріали справи № 2а-6748/11/0170/26 за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 18.08.11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул.Вузлова, 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 695047)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,АР Крим,95000)
про визнання протиправним, скасування акту та податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.11 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.
Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000524001 від 27.05.11.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" 3.40 грн. витрат за сплату судового збору.
Не погодившись з постановою суду Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача у судовому засіданні 06 березня 2012 року підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій, скасування акту № 175/40-01/36499654 від 10.05.11 та податкового повідомлення-рішення № 0000524001 від 27.05.11.
Позивач мотивує позовні вимоги тим, що ДПІ в м. Сімферополі неправомірно та безпідставно складений акт перевірки № 175/40-01/36499654 від 10.05.11 та прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000524001 від 27.05.11 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у сумі 149528, 35 грн., у тому числі 39622, 68 грн. за основним платежем та 9905,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судом встановлено, що у період з 26.04.11 по 04.05.11 ОСОБА_2 -радником податкової служби ІІІ рангу, заступником начальника відділу податкового супроводження підприємств машинобудування, газової промисловості та інших галузей управління податкового супроводження підприємств сфери матеріального виробництва СДПІ ВПП в м. Сімферополі на підставі п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України та наказу СДПІ ВПП в м. Сімферополі, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кримська водочна компанія»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТМ «Данко Декор»за період з 01.12.10 по 31.12.10, за результатами якої складено акт перевірки за № 85/40-01/36499654 від 10.05.11 (а.с.9-12).
Як вбачається з акту перевірки, перевірка проводилася з відомо генерального директора ТОВ «Кримська водочна компанія»ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Кримська водочна компанія»в порушення пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року завищено податковий кредит в сумі 39622, 68 грн. з ПДВ за грудень 2010 року.
Не погодившись з актом перевірки № 85/40-01/36499654 від 10.05.11 ТОВ «Кримська водочна компанія»подало до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим заперечення до акту перевірки № 85/40-01/36499654 від 10.05.11 (а.с.13-17).
Відповіддю від 24.05.11 за № 3121/10/40-01 Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишила без змін висновки, відображені в акті перевірки № 85/40-01/36499654 від 10.05.11 (а.с.18).
На підставі акту перевірки № 85/40-01/36499654 від 10.05.11 винесено податкове повідомлення -рішення № 0000524001 від 27.05.11 про визначення ТОВ «Кримська водочна компанія»податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 49527, 35 грн., у тому числі 39622, 68 грн. за основним платежем та 9905, 67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.19).
Не погодившись з податковим повідомленням -рішенням № 0000524001 від 27.05.11 позивач оскаржив його до суду.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
П. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Кримська водочна компанія»та ТОВ «ТМ Данкан Декор»20.09.10 був укладений Договір № 20/09-01 (а.с.22-28).
Виконання сторонами договору підтверджується податковими накладними, накладними на відпуск продукції та платіжними дорученнями.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи»- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Таким чином, оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що системний аналіз норм Законів України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду, що немає підстав вважати вказану угоду нікчемною, а доказів визнання її недійсною у встановленому законом порядку суду відповідачем не було надано.
Крім того, пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 за № 925/11205 встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Також, дані автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів первинним документом бухгалтерського чи податкового обліку позивача не являється.
Судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 9905,67грн. стало донарахування Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим податку на додану вартість в розмірі 39622, 68 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобов'язання, нарахування штрафних санкцій та також визнає їх неправомірними.
Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.
Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
1.Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.11 у справі № 2а-6748/11/0170/26 - залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.11 у справі № 2а-6748/11/0170/26 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2012 року.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.А.Щепанська
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко
Судове рішення № 23592921, Севастопольський апеляційний адміністративний суд було прийнято 06.03.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-6748/11/0170/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: