Ухвала суду № 23591620, 13.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5907/11/0170/26

13.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача - Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 29.07.11 року по справі № 2а-5907/11/0170/26

за позовом Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська, 82-в, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Чкалова, 134, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 29.07.2011 року у справі № 2а-5907/11/0170/26 адміністративний позов Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим до Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості, задоволено.

Стягнено з Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району заборгованість зі сплати земельного податку у розмірі 46082,96 грн. за 2010 рік з перерахуванням коштів в державний бюджет м. Феодосія.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддів Санакоєву М.А., та Горошко Н.П. у зв'язку з поважними причинами, було замінено на суддів Ілюхіну Г.П. та Кукту М.В.

У судове засідання 13.02.2012 року сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання по земельному податку Феодосійською КЕЧ району, за результатами якої складено Акт перевірки від 02.11.2010 року № 1269/15-3/07894457 (а.с.13-14).

Вищевказаною перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 1.12.2000 року (який діяв на момент проведення перевірки) та ст. 17 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 року в частині несвоєчасної сплати орендної плати.

Матеріали справи свідчать, що примірник акту перевірки отриманий відповідачем 06.11.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.19).

На підставі акту перевірки від 02.11.2010 року № 1269/15-3/07894457 Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим винесено податкове повідомлення -рішення № 0008821503/0 від 12.11.2010 року про нарахування відповідачу суми штрафу на підставі п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року в розмірі 50 % узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою, що склало 11434,34грн. з граничним терміном сплати -22.11.2010 року (а.с.18).

Податкове повідомлення - рішення від 02.11.2010 року № 1269/15-3/07894457 від 23.07.2010 року отримане відповідачем 15.11.2010 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.18).

З матеріалів справи також вбачається, що Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання по земельному податку Феодосійською КЕЧ району, за результатами якої складено Акт перевірки від 20.12.2010 року № 2043/15-3/07894457 (а.с.21-22).

Вищевказаною перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 1.12.2000 року (який діяв на момент проведення перевірки) та ст. 17 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 року в частині несвоєчасної сплати орендної плати.

Матеріали справи свідчать, що примірник акту перевірки отриманий відповідачем 24.12.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.28).

На підставі акту перевірки від 20.12.2010 року № 2043/15-3/07894457 Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим винесено податкове повідомлення -рішення № 0010011503/0 від 30.12.2010 року про нарахування відповідачу суми штрафу на підставі п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року в розмірі 50 % узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою, що склало 15167,97грн. з граничним терміном сплати -17.01.2011 року. (а.с.29).

Податкове повідомлення -рішення від 20.12.2010 року № 2043/15-3/07894457 від 23.07.2010 року отримане відповідачем 03.01.2011 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.29).

Отже, за відповідачем склалася узгоджена податкова заборгованість по орендній платі за землю за 2010 рік в сумі 48811,37грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав уточнення до позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46082,96грн.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Таким чином, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509 від 04.12.1990 року (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-XII (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, у зв'язку з чим повинні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Сума податкового боргу позивача включає в себе і самостійно визначені відповідачем податкові зобов'язання з земельного податку шляхом подання розрахунку земельного податку.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25.06.1991 року (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить такі також плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 - ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що уточнені позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати земельного податку 46082,96грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 29.07.11 року по справі № 2а-5907/11/0170/26, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 29.07.11 року по справі № 2а-5907/11/0170/26, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська