Ухвала суду № 23591541, 13.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5966/11/0170/19

13.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Красноперекопським МРВ ГУ МВС України в АР Крим, 16.03.2002, протокол №1 від 09.08.2009,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю.) від 16.08.11 у справі № 2а-5966/11/0170/19

за позовом Колективного підприємства "Пересувна механізована колона-39" (вул. Північна, 1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2011 адміністративний позов Колективного підприємства "Пересувна механізована колона-39" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 10.05.2011 №0000132304 про донарахування податку на додану вартість на суму 6480,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1620,00 грн., прийняте стосовно Колективного підприємства " Пересувна механізована колона-39".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 10.05.2011 №0000122304 про донарахування податку на прибуток на суму 5246,50 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1311,63 грн., прийняте стосовно Колективного підприємства "Пересувна механізована колона-39" (арк. с. 155-158).

Постанова мотивована тим, що Законом України №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної; наявність відповідних документів бухгалтерського обліку , які засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва є підставою для виникнення права платника податку на включення відповідних сум по даним угодам до складу валових витрат, висновки Акту перевірки ґрунтуються лише на підставі інформації, викладеної в Акті перевірки ПП «Ньютехнолоджи»та актах перевірки його контрагентів.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. с. 164-166).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні 13.02.2012 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, в обґрунтування доводів долучив до матеріалів справи постанову Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 14.09.2011 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.ст. 163-1 частини першої КУпАП відносно ОСОБА_2., у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення (арк. с. 180).

В судове засідання, призначене на 13.02.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк. с. 175-176), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

В період з 19.04.2011 по 25.04.2011 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП "Пересувна механізована колона-39" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Ньютехнолоджи" за грудень 2010 року.

27.04.2011 за результатами перевірки складено Акт № 477/23-4/01271505, яким зафіксовано наступні порушення з боку позивача:

- абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого КП "ПМК-9" занизило податок на прибуток у сумі 5 246,50 грн.

- п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого КП "ПМК-39" занижено податок на додану вартість за грудень 2010р. на загальну суму 6480,00 грн. (арк. с. 8-27).

Висновки Акту перевірки обґрунтовані наступним:

Актом перевірки встановлено, що встановлено, що КП "Пересувна механізована колона-39" протягом грудня 2010 року мало взаємовідносини з ПП "Ньютехнолоджи" на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2010р. № 146.

Згідно даних отриманих від інших ДПІ (аркуш 13-16 акту перевірки), до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим надійшов акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Ньютехнолоджи". Відповідно до вказаного акту від 23.03.2011р. № 179/23-4/36951648, ПП "Ньютехнолоджи" відобразило у податковій звітності підприємства зі станом - "23"- Місцезнаходження не встановлено: ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна", які є безпосередніми постачальниками ПП "Ньютехнолоджи" за грудень 2010р.

Актами перевірок ПП «Фрегат ХХІ»та ПП "Родина" встановлено, що підприємствами зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів по безтоварним операціям, сформовано податковий кредит по відсутнім документам з метою одержання податкової вигоди, відповідно відсутній факт поставки товарів покупцям, отже, на думку відповідача, позивачу надавались податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим, дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що оскільки у ПП "Ньютехнолоджи" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то, відповідно до положень Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами - покупцями, постачальниками мають ознаки нікчемності.

Як наслідок того, що операції з придбання ПП "Ньютехнолоджи" від ПП «Фрегат ХХІ» та ПП "Родіна" є нікчемними, також нікчемними є операції з реалізації на адресу покупців.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між контрагентами на рівні ДПА України по вказаним взаємовідносинам між КП "ПМК-39" та ПП "Ньютехнолоджи" за грудень 2010р. встановлено розбіжності: податковий кредит КП "ПМК-39"- 6 480,00 грн., податкові зобов'язання ПП "Ньютехнолоджи"- 0,00грн. Таким чином, КП "ПМК-39" завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 6 480,00грн. за податковими накладними, які були отримані від ПП "Ньютехнолоджи".

На підставі наведених обставин в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок щодо заниження позивачем податку на прибуток у сумі 5 246,50грн., та завищено валові витрати по операціям з придбання товарів з ПП "Ньютехнолоджи" за грудень 2010р. на суму 32400,00 грн., оскільки, на думку ДПІ. правочин між КП "ПМК-39"та ПП "Ньютехнолоджи" здійснено без мети реальних наслідків, отже такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та, відповідно, є нікчемним. (арк. с. 8-26).

10.05.2011 на підставі Акту перевірки № 477/23-04/1271505 від 27.04.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132304 про донарахування податку на додану вартість на суму 6480,00грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1620,00грн., разом на суму 8100,00грн. (арк.с.28)

В податковому повідомленні-рішенні вказано інший номер Акту ніж той, що був складений за результатом перевірки: №477/23-4/01271505.

10.05.2011 на підставі Акту перевірки №477/23-04/01271505 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0000122304 про донарахування податку на прибуток на суму 5246,50 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1311,63 грн., разом на суму 6558,13 грн. (арк. с.29).

В податковому повідомленні-рішенні також вказано інший номер Акту, ніж той, що був складений за результатом перевірки: №477/23-4/01271505.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 25.11.2010 №146, укладеного між позивачем та ПП «Ньютехнолоджи»Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: будівельні матеріали та «ТНП»на умовах, визначених зазначеним договором.

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість та вартість Товару відображається сторонами в рахунках-фактурах та накладних.

Відповідно до п.3.1 договору ціна товару є договірною, і узгоджується усно.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що загальна сума договору складає загальну вартість поставленої протягом дії договору продукції.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата за товар здійснюються відповідно виставленими рахунками Покупцеві шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (арк. с. 55).

01.12.2010, на виконання вищевказаного договору, позивач отримав від ПП "Ньютехнолоджи" товар - щебінь 20*40, кількістю 270 000 куб.м., загальною вартістю 38 880,00 грн, у тому числі ПДВ на суму 6480,00грн., що підтверджено видатковою накладною № РН-0000651 від 01.12.2010, податковою накладною № 694 від 01.12.2010 (арк.с. 57, 58).

Оплата товару здійснена на підставі рахунка-фактури № СФ-0000645 від 01.12.2010, платіжним дорученням № 168 від 01.12.2010р. (арк.с. 56, 59).

Судом першої інстанції встановлено, що отриманий у грудні 2010 року товар було частково, а саме 175,064мЗ, витрачено позивачем на будівництво Другої черги полігона по утилізації та знешкодження відходів, видалених з м.Красноперекопська, на підтвердження якого позивачем надані до матеріалів наступні первинні документи:

- договір підряду № 2004/1 від 01.06.2004,

- акти виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (арк.с. 65-66, 68-70, 77-79, 86-87,90-91,96-108, 110-112, 119-120, 122-123);

- калькуляції на виготовлення бетону (арк.с. 149-151);

- ресурсні відомості витрат матеріалів (арк. с. 67,11-12,76,80-81,85, 88,92-93,95,113-115, 121, 124-125);

- довідка про вартість виконаних робіт (арк. с. 89,109);

- форма списання матеріалів (арк. с. 126-128);

- звіт про рух матеріальних цінностей (арк. с. 129-130).

- довідка списання щебеню (арк. с. 63-64),

- видаткова накладна № РН-0000651 від 01.12.2010р. -270 мЗ,

- акти виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року -175,064мЗ,

- звіт про рух матеріальних цінностей, згідно рахунку 205 -95,1мЗ.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон України №334/94-ВР), які діяли на момент виникнення правовідносин.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки.

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України №334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", -лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на статтю 203, 215-216 Цивільного кодексу України відносно нікчемності Договорів позивача з Приватним підприємством «Нью-Технолоджи», оскільки вказаними нормами встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, натомість угоди, укладені позивачем та первинні документи, які підтверджують виконання зазначених господарських зобов'язань, вказують на те, що воля сторін була спрямована на настання правових наслідків, що обумовлені ними і ніяким чином не спрямовані на порушення конституційних прав, свобод людини, знищення, пошкодження майна або незаконне заволодіння ним.

Таким чином, судова колегія вважає вказані угоди такими, що відповідають як загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так і вимогам, додержання яких має бути при укладенні договорів купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм Закону України №168/97-ВР дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до валових витрат - витрати, пов'язані з веденням своєї господарської діяльності за договорами з ПП «Нью-Технолоджи».

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії, що відповідачем належним чином зроблено не було.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угод та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових рішень, не підтверджена наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суди при розгляді податкових спорів мають виходити з презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодування податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену разом з ціною товару (послуги) продавцю.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Податкова вигода також може бути визнана необґрунтованою, якщо податковим органом буде доведено, що діяльність платника податків, його взаємозалежних або афіліованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

В даному випадку зазначені порушення відсутні, так як матеріали справи підтверджують тільки виконання господарської операції у відповідності з діючим законодавством України.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.11 у справі № 2а-5966/11/0170/19 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.11 у справі № 2а-5966/11/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна