Ухвала суду № 23591106, 22.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2454/11/2770

22.02.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Привалової А.В. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - ОСОБА_2, довіреність № 49/9/10-0 від 12.01.12

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс"- Кульбачий Андрій Іванович, директор згідно наказу від 05.01.12 №2-к,

розглянувши матеріали справи № 2а-2454/11/2770 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 10.10.11 у справі № 2а-2454/11/2770

за позовом Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, буд. 74, м. Севастополь, 99001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс" (пр-т. Перемоги, буд. 17, м. Севастополь, 99046)

про стягнення заборгованості у розмірі 35846,94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.10.11 у справі № 2а-2454/11/2770 позовні вимоги Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя задоволені, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс" кошти у розмірі податкового боргу з єдиного податку у сумі 35846,94грн. з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс" у АТ "УкрСиббанк" р/р 26006035650600, МФО 351005, ЄДРПОУ 23201210 (юридична адреса:пр. Перемоги, 17 в м. Севастополі) до місцевого бюджету Нахімовського району м. Севастополя (юридична адреса: вул. Г. Севастополя, 74 р/р 31516969700008, УДК у м. Севастополі, МФО 824509, ЄРДПОУ 24035606, код платежу 18050300).

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.10.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що за касаційною скаргою Вищим адміністративним судом України відкрите касаційне провадження по оскарженню рішення Окружного адміністративного суду м. Севастополя та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду. Також на думку апелянта, рішення позивача, на підставі якого позивачем заявлено адміністративний позов про стягнення суми заборгованості є протиправним, а отже не має підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс".

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія - Сервіс" зареєстрована як юридична особа Нахімовською районною державною адміністрацією м. Севастополя, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя як платник податків і зборів (а. с. 6 - 7, 8).

Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Гільдія - Сервіс" з достовірності повноти нарахування і сплати єдиного податку СПД - юридичної особи, який сплачує податок по ставці 10%.

За результатами перевірки складений акт № 1449/10/15-1/23201310 від 12.05.2010р. (а.с. 14-15).

Перевіркою встановлено, що згідно з наданих до державної податкової інспекції податкових рахунків резидента, що виплачує (нараховує) дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб, ТОВ "Гільдія - Сервіс" щомісячно здійснювало виплати дивідендів фізичним особам у ІІІ кварталі 2009р. в загальному розмірі 47795,91 грн. На порушення підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку малого підприємства" та пункту 7 Порядку складання розрахунків сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою ТОВ "Гільдія - Сервіс" щодо зазначених виплат дивідендів не задекларовано в розрахунках єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та не сплачено суму внесків, нарахованих на суму дивідендів, за ІІІ квартал2009р. у розмірі 11948,98 грн. (47795,91 грн. х 25%).

На підставі перевірки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийняте податкове повідомлення - рішення № 00000481510/0 від 27.05.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11948,98 грн. за основним платежем, 23897,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення отримано директором ТОВ "Гільдія - Сервіс" 07.06.2010р. (а.с. 17, зворотний бік а.с. 18).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно абзаців 1, 3 та 5 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа - платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту.

Встановлений абзацом 5 обов'язок платника єдиного податку (спеціального торгового патенту) при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету відповідний внесок нічим не обумовлений, крім як власне виплатою дивідендів.

Згідно з підпунктом 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів).

Якщо дивіденди отримуються платником податку - резидентом з джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів до складу валового доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання дивідендів.

Згідно з пунктом 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону, податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 статті 59 Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 35846,94 грн. у строки визначені законодавством, 11.05.2011р. відповідачу було направлено поштою з повідомленням податкову вимогу (від 05.04.2011 № 172), яка була отримана відповідачем 12.05.2011 (а.с. 45).

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем було оскаржене, постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.10.2010р., яке залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011р., у задоволені адміністративного позову ТОВ "Гільдія - Сервіс" про визнання недійсним повідомлення - рішення, відмовлено.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З урахування викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та обліковою карткою платника податків, та складає 35846,94 грн. (а.с.19). Однак, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена. Окрім того, оскарження рішення суду до Вищого адміністративного суду України не зупиняє дію рішення суду яке набрало законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.10.11 у справі № 2а-2454/11/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис А.В.Привалова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко