Ухвала суду № 23591073, 20.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-944/10/2770

20.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Каптусаров С.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Міністерства оборони Російської Федерації - не з'явився, про дату час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений своєчасно відповідно чинного законодавства, причини неявки суду не відомі;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя - ОСОБА_3, довіреність № 409/9/10-039 від 17.10.11;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 30.06.11 по справі № 2а-944/10/2770

за позовом Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, буд.19,Москва, 119160)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.06.2011 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони Російської Федерації до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2010 року: № 0001040231/3 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 201 996,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 100 998,00 грн.; № 0001640231/3 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 28 192,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 19 013,50 грн..

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.06.2011 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам законодавства України, а також міжнародним договорам. Заявник апеляційної скарги посилається на Угоду між державами - учасниками Співдружності Незалежних Держав „Про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності" від 22.03.1992 року, Закон Російської Федерації від 08.08.2001 року „О государственной регистрации юридических лиц», зазначаючи, що особа, що не пройшла державну реєстрацію, статусу юридичної особи немає. Посилаючись на ст.4 Закону України „Про систему оподаткування", норми цивільного та господарського законодавства, апелянт доводить, що статус юридичної особи у 1997 Відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації відсутній, що позбавляє його можливості бути самостійним платником податків та зборів на території України. Також представник Міністерства оборони Російської Федерації стверджує про допущені при проведенні перевірки порушення порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з боку ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, на які суд першої інстанції не звернув уваги при винесенні рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права Окружним адміністративним судом міста Севастополя, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період : з 10.07.09 року по 26.07.09 року працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку 1997 ВМІС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період : з 01.04.06 року по 31.03.09 року. Результати перевірки документально оформлено актом № 78/23-1/09613425/3908/10 від 24.07.2009 року.

Відповідно до висновків акту перевірки підприємцем було допущене порушення підпунктів 4.1.4, 4.1.5 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.6 пункту 5.2, підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5, пункту 201 статті 20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", Порядку заповнення декларації, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, яке виявилося у заниженні податку на прибуток підприємств, а також порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України „Про податок на додану вартість", Наказу ДПА України „Про порядок заповнення декларації з податку на додану вартість" від 30.05.1997 року № 166, яке мало прояв у заниженні податку на додану вартість.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.08.2009 року : №0001040231/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 201 996,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 100 998,00 грн.; № 0001030231/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 28 192,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 37 126,00 грн..

За результатами процедури оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення № 0001030231/0 про визначення податку на прибуток підприємств було скасовано у частині визначення суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 18 112,50 грн., в іншій частині їх залишено без змін. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя було винесено податкові повідомлення-рішення від 10.03.2010 р.: № 0001040231/3 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 201 996,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 100 998,00 грн.; № 0001640231/3 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 28 192,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 19 013,50 грн..

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, визначення сум податкових зобов'язань ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя здійснено з врахуванням первинних документів бухгалтерського та податкового обліку а також звітності підприємства за результатами фінансово-господарської діяльності, та не суперечить нормам податкового законодавства, у зв'язку з чим, прийняття спірних податкових повідомлень -рішень є правомірним.

Судова колегія визнає вказані висновки суду обґрунтованими з огляду на наступне.

В акті перевірки № 78/23-1/09613425/3908/10 від 24.07.2009 року на підставі вивчення первинних банківських і касових документів, накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей, актів виконаних робіт, рахунків та актів про надання комунальних послуг, господарських договорів (перелік документів, що використовувалися при проведенні перевірки наведений у Додатку № 2 до акту; перелік контрагентів-орендарів -у довідці про загальну інформацію щодо 1997 ВМІС ЧФ МО РФ (додаток до акту), із врахуванням пояснень головного бухгалтера 1997 ВМІС ЧФ МО РФ, перевіряючими відображено, за якими джерелами походження 1997 ВМІС ЧФ МО РФ було отримано грошові кошти, у якій сумі, які витрати мав платник у періоді, що перевірявся, встановлено об'єкт оподаткування податком на додану вартість, податком на прибуток.

Зведені дані наведені у таблицях у тексті акту та у додатках до нього. Також до акту перевірки додається детальний розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки (Додаток № 1).

Так, за період : з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року на розрахункові рахунки 1997 ВМІС ЧФ МО РФ надійшли грошові кошти за джерелами походження : за оренду приміщень; за відшкодування комунальних платежів інших контрагентів; від фінансово-економічного управління Чорноморського флоту (далі -ФЕУ) у вигляді фінансування по статтях витрат.

Кошти, що надходили від ФЕУ, не відображувалися у складі доходів у деклараціях з податку на прибуток підприємств, які надавав платник, оскільки їх обсяг відображувався у субрахунках „бюджетне фінансування".

В акті перевірки зафіксовано, що у періоді, що перевірявся, 1997 ВМІС ЧФ МО РФ здійснювало господарську діяльність з надання послуг з експлуатації казармово-житлового фонду і комунальних споруд Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, а також проводило господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу з джерелом походження на території України, а саме : надавало в оренду нежитлові приміщення контрагентам, надавало послуги з відшкодування (компенсації) комунальних платежів орендарям приміщень, споживачам, підключеним до комунальних мереж, що знаходяться на обслуговуванні 1997 ВМІС ЧФ МО РФ.

У частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість кошти, що надходили до 1997 ВМІС ЧФ МО РФ від ФЕУ, до об'єктів оподаткування перевіряючим податкової інспекції не включені, донарахування було здійснене лише у межах операцій з суборенди приміщень та відшкодування коштів за комунальними послугами, наданими суборендарям.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 1997 ВМІС ЧФ МО РФ стало також встановлене в ході перевірки завищення з боку платника обсягу валових витрат виробництва та обігу, що було допущене у зв'язку з відображенням у складі валових витрат з оплати праці, комунальних послуг, послуг з утримання та експлуатації житлового-казарменого фонду ЧФ РФ, які здійснювалися в межах фінансування, отриманого від Фінансово-економічного управління ; віднесенням до складу валових витрат на оплату праці, витрат, які не пов'язані з оподатковуваними операціями, оскільки фінансуються повністю за рахунок бюджету Російської Федерації; декларуванням нарахувань страхового збору до фондів державного загальнообов'язкового страхування; відображенням у складі валових витрат на сплату штрафів та пені; віднесенням до складу валових витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими документами.

Згідно норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин Закону України „Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3).

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону (підпункт 7.2.8 пункту 7.2 статті 7).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість" визначає дату виникнення права платника на податковий кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, здійснюючи надання в суборенду приміщень, надання комунальних споживачам-суборендарям, підключеним до мереж 1997 ВМІС ЧФ МО РФ, платник зобов'язаний був відобразити ці операції у складі об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно статті 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Зміст поняття валового доходу закріплений у статті 4 Закону.

Згідно пункту 4.1 статті 4 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, здійснюючи надання послуг на території України та отримуючи дохід, у платника виникає обов'язок збільшення розміру валового доходу у податковому обліку за відповідний період.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

З аналізу норм спеціального закону, що регулював на момент виникнення спірних правовідносин питання оподаткування платників податком на прибуток підприємств, слід, що валовими витратами визнаються реальні витрати такого платника, пов'язані з веденням його господарської діяльності, оскільки здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) для використання у власній господарській діяльності.

Віднесення до складу валових 1997 ВМІС ЧФ МО РФ витрат, пов'язаних з закупівлею товару, придбанням послуг від сторонніх організацій, на проведення яких кошти виділялися від ФЕУ ЧФ з бюджету Російської Федерації, суперечить нормам законодавства.

Доводи апелянта про відсутність у 1997 ВМІС ЧФ МО РФ статусу платника податків на території України суд не приймає до уваги, адже вони спростовуються матеріалами справи.

1997 ВМІС ЧФ МО РФ було поставлено на облік в органах державної податкової служби (ДПА у м. Севастополі) 01.02.1994 року на підставі самостійно наданої заяви для здійснення, як зазначено у заяві, господарської діяльності на території України та сплати податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, внесків до фондів, прибуткового податку, податку на землю.

Згідно заяви за формою 1-ОПП (вх. №37979) 01.07.1998 року 1997 ВМІС перейшов до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя (реєстраційний № 5176).

1997 ВМІС МО РФ зареєстроване в якості платника податку на додану вартість з 23.05.2000 року (свідоцтво платника ПДВ № 39502815) за добровільним бажанням платника на підставі самостійно наданої заяви за формою 1-Р від 22.05.2000 року.

Також 1997 ВМІС є самостійним платником податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за геологорозвідувальні роботи, орендної плати за землю, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП № 56.

1997 ВМІС неодноразово зверталося до органів державної податкової служби для отримання довідки про підтвердження перебування на податковому обліку за формою 4-ОПП для здійснення господарської діяльності: укладення господарських договорів, зокрема щодо оренди приміщень та земельних ділянок, відкриття рахунків в установах банків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000 року платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР визначено, що платником податку є особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п.п.2.1, 2.2 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість" платником податку є: . будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Порядок реєстрації платників податків на додану вартість та анулювання їх реєстрації на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 208/4429 від 03.04.2000 року.

Статтею 2 Закону України „Про податок на додану вартість" та пунктами 10,11 вищезазначеного положення встановлюється коло осіб, які обов'язково реєструються в якості платників податку, а також закріплюється право інших осіб, що не підлягають обов'язковій реєстрації, зареєструватися платником податку на додану вартість за власним бажанням шляхом надання заяви.

Також нормами Положення встановлений вичерпний перелік обставин, на підставі яких податковий орган має право відмовити у прийнятті заяви платника про реєстрацію в якості платника на додану вартість за власним бажанням.

З матеріалів справи вбачається, що позивач добровільно надав заяву до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з проханням зареєструвати його в якості платника податку на додану вартість.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ відповідно до норм Закону України „Про податок на додану вартість", п.25.1, 25.2 Положення здійснюється за заявою платника або за ініціативою контролюючого органу.

Підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу, посилання на які містить п.п. 25.2 п.25 Положення, у ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не було.

Відповідно до п.п.2.1.3. та п.п.2.1.4. п. 2.1. ст.2 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку є: філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 і 2.1.2 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Вони зобов'язані вести окремий облік своєї діяльності та мати банківський рахунок; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

З огляду на реєстрацію 1997 ВМІС ЧФ МО РФ у якості самостійного платника податків у 1994 році відповідно до чинного на той момент законодавства, знаходження 1997 ВМІС ЧФ МО РФ у цьому статусі, проведення будь-яких дій щодо зняття з обліку платника податків з боку податкового органу жодним нормативно-правовим актом не вимагалася.

1997 ВМІС ЧФ МО РФ бажання припинення правовідносин з державою зі сплати податку на додану вартість, податку на прибуток впродовж всього періоду діяльності не виявлялося, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували протилежне.

Здійснюючи перевірку 1997 ВМІС ЧФ МО РФ, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя діяла у межах законодавства, адже згідно зі статтею 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органам ДПС України надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Посилання апелянта на необхідність дотримання податковим органом при проведенні перевірки Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 р. № 350 взагалі не заслуговують на увагу, адже з матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Бюджетне відшкодування платник не заявляв, перевірка з питання достовірності його визначення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не проводилась.

Чинний на момент проведення перевірки порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства було затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205.

Відповідно до п.п.1.3 п.1 Порядку акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В акті перевірки № 78/23-1/09613425/3908/10 від 24.07.2009 року, додатках до нього чітко зазначено, на підставі вивчення яких документів перевіряючими було зроблено висновок про порушення податкового законодавства платником, враховано пояснення головного бухгалтера 1997 ВМІС. Зведені дані наведені у таблицях у тексті акту та у додатках до нього. Також до акту перевірки додається детальний розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки (Додаток № 1).

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно постанови Апеляційного суду м. Севастополя від 04.11.2010 року у справі № 33-245/10, якою змінено постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.09.2009 року, головного бухгалтера 1997 ВМІС ЧФ МО РФ ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 119,00 грн. у дохід держави.

Дана обставина є підставою для звільнення від доказування факту протиправності дій посадової особи 1997 ВМІС ЧФ МО РФ, які призвели до порушення порядку ведення податкового обліку платника податків.

Відповідно до частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При розгляді справи Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя надано усі необхідні докази правомірності проведення перевірки, встановлення порушення податкового законодавства платником податків. Міністерством оборони Російської Федерації зі свого боку не надано належних та допустимих доказів обґрунтованості заявлених позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції всебічно та повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для її вирішення, висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення та винесення нового відсутні.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 30.06.2011у справі № 2а-944/10/2770-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 30.06.2011 у справі № 2а-944/10/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук