Ухвала суду № 23590977, 13.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12601/09/11/0170

13.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Каптусаров С.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Кримські генеруючі системи"- ОСОБА_2, довіреність № 21 від 06.10.11;

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 26.05.11 по справі № 2а-12601/09/11/0170

за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" (вул. Монтажна, 1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0013232301/0 від 21.10.2009 р. про визначення Державному підприємству "Кримські генеруючи системи" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 588051,00 грн.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2012 проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно, необґрунтовано, тобто без з'ясування дійсних обставин було донараховано податок на додану вартість в у сумі 588051грн. (392034 за основним платежем, 196017 за штрафними санкціями) згідно спірному податковому повідомленню-рішенню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів через наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 21.10.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення №0013232301/0про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 588051,00 грн., у тому числі 392034грн. за основним платежем, 196017,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Передумовою донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 558051,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 196017,00 грн. став акт №9826/23-2/30909683 від 09.10.2009 планової виїзної перевірки ДП «Кримські генеруючи системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009.

Перевіркою встановлено порушення порушення п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 392034грн. (у тому числі по періодам: січень 2008р -44322грн., вересень 2008р. -103076грн., жовтень 2008р. -130711грн., листопад 2008р. -82535грн., січень 2009р. -31390грн.)

Відповідач зробив висновок про порушення позивачем правил оподаткування, заниження ним податку на додану вартість на підставі того, що Державне підприємство «Кримські генеруючи системи»включило до складу податкового кредиту суми ПДВ не в період виписки податкових накладних, а в період їх фактичного отримання, що на думку відповідача, є порушенням вимог п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість». Загальна сума ПДВ, яка, на думку відповідача, протиправно була включена до складу податкового кредиту позивача складає 392034,00 грн.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд керується нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений в статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Слід зазначити, що сукупний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Відсутність податкової накладної позбавляє права платника податку на включення до складу податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, позивач не мав права на включення ПДВ в сумі 392034,00грн. до податкового кредиту попередніх податкових періодів, оскільки у нього були відсутні належним чином оформлені податкові накладні, а відтак позивачем у такому разі були би порушені вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168.

Разом з тим, отримання позивачем податкових накладних не в тому періоді, в якому вони були виписані, не позбавляє його права на отримання податкового кредиту, оскільки Закон №168 не ставить право платника податку на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від того в якому періоді були виписані податкові накладні.

Недоречними вважаються доводи заявника апеляційної скарги що Державне підприємство "Кримські генеруючі системи" безпідставно включило до податкового кредиту суми ПДВ, в період іншій, ніж період виписки податкових накладних, які підтверджують такий кредит, оскільки позивач не звернувся до податкового органу з заявою або скаргою на постачальників товарів (послуг) про те, що ними не надано податкові накладні у порядку, визначеному підпунктом 7.2.6 пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому слід зазначити, припис підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює не обов'язок платника податків щодо звернення з відповідною заявою або скаргою на постачальників товарів (послуг), а його право на таке звернення, що, відповідно, обумовлює право платника податків на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідному податковому періоді, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду першої інстанції стосовно відсутності підстав щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження податку на додану вартість в сумі 392034,00 грн.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування суми з податку на додану вартість в розмірі 392034,00 грн. за наслідками планової виїзної перевірки позивача з податку на додану вартість, то і застосування у спірному податковому повідомленні - рішенні фінансових санкції в сумі 196017,00грн. за підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Таким чином, у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 392034,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 196017,00грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2011 у справі № 2а-12601/09/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук