Ухвала суду № 23590202, 30.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11078/09/21/0170

30.01.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Агро-Альянс"- ОСОБА_2, довіреність № 10-юр від 01.02.11

представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 26.05.11 у справі № 2а-11078/09/21/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Агро-Альянс" (вул. Козлова, 45, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000552301/0 від 16.01.2009 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000562301/0 від 16.01.2009 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000552301/1 від 13.04.2009 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000562301/1 від 13.04.2009 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000552301/2 від 26.05.2009 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000562301/2 від 26.05.2009 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000552301/3 від 17.08.2009 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000562301/3 від 17.08.2009 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Агро-Альянс" 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

30.12.2008р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з МПП «Ассо»за період з 26.01.2006р. по 31.03.2007р.

За результатами проведення вказаної перевірки 30.12.2008р. складений Акт № 9795/23-2/34057657 (а.с.18-27), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження позивачем податку на прибуток за 1 кв. 2006р. на суму 17000,10 грн. та завищення податкового кредиту за лютий 2006р. в сумі 13599,60 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000562301/0 від 16.01.2009р., яким донараховане податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 20399,40 грн., у тому числі 13599,60 грн. за основним платежем та 6799,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000552301/0 від 16.01.2009р., яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25500,15 грн., у тому числі 17000,10 грн. за основним платежем та 8500,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомлення-рішення позивач оскаржував його до відповідача у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашенням зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарги залишені без задоволення, а суми податкових зобов'язань без змін. За результатами оскарження були прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, судова колегія вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинний на час проведення перевірки) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.3 ст. 5 зазначеного Закону зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, зокрема не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 України «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168), об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать про те, що до складу податкового кредиту за лютий 2006р. включені суми за податковою накладною від МПП «Ассо»б/н від 09.02.2006р. (а.с.220) ПДВ в сумі 13599,6 грн.

Але, відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено зазначену суму до складу податкового кредиту за лютий 2006р., оскільки податкова накладна на вказану суму була виписана продавцем товарів (послуг) МПП «Ассо», але рішенням Господарського суду АР Крим від 10.06.2008р. у справі № 2-16/3018-2008 визнаний недійним устав МПП «Ассо», свідоцтво про сплату ПДВ, первинні документи та інші фінансово-господарські документи. Також відповідач вважає неправомірним включення позивачем витрат на придбання пшениці за зазначеною накладною до складу валових витрат за 1 кв. 2006р. в сумі 68000,40 грн.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, певна продукція (зерно) придбана позивачем відповідно до Договору № 1 від 09.02.2006р., укладеного із МПП «Ассо»(а.с.218-219), що підтверджується залученими до матеріали справи документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: накладна №236 від 09.02.2006р. (а.с.220); податкова накладна від 09.02.2006р. (а.с.220), платіжним дорученням № 15 від 01.03.2006р. (а.с.7).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Матеріали справи свідчать про те, що контрагент позивача -МПП «Ассо»на момент укладення договору та виписки податкової накладної перебував платником податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону № 168. Посилання на рішення Господарського суду АР Крим від 10.06.2008р. у справі № 2-16/3018-2008, яким визнаний недійним устав МПП «Ассо», свідоцтво про сплату ПДВ, первинні документи та інші фінансово-господарські документи, є безпідставним, оскільки рішення прийнято судом понад два роки після здійснення позивачем господарський операцій із МПП «Ассо». Більш того, ВСУ у постанові від 13.01.2009 р. у справі № 21-1578 зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що оригінал податкової накладної (копія залучена до матеріалів справи) на підставі якого позивач отримав продукцію (зерно) від МПП «Ассо», видано у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Таким чином, позивач у лютому 2006р. правомірно включив суму ПДВ в розмірі 13599,60 по взаємовідносинам із контрагентом МПП «Ассо» до складу податкового кредиту, та правомірно включив суму 68000,40 грн. до складу валових витрат у зазначеному періоді, у зв'язку з чим відповідач помилково зробив висновок в акті перевірки про те, що позивач зависив суму податкового кредиту за лютий 2006 року на 13599,60 грн., та помилково зроблений висновок щодо заниження податку на прибуток за 1 кв. 2006 року в розмірі 17000,10 грн.(68000,40х25%).

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000552301/0 від 16.01.2009р., № 0000562301/0 від 16.01.2009р., № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 16.01.2009р., № 0000562301/0 від 16.01.2009р., № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р. без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, судом першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними та скасувував податкові повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 16.01.2009р., № 0000562301/0 від 16.01.2009р., № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.11 у справі № 2а-11078/09/21/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко