Ухвала суду № 23590164, 13.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8620/10/11/0170

13.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, посвідчення № 1445, від 04.12.2009, довіреність № б/н від 01.03.11,

відповідача: ОСОБА_3, посвідчення №065604, від 31.12.2012, довіреність № 61 від 17.06.11,

ОСОБА_4, посвідчення № 037241, від 31.12.2011, довіреність № 6 від 03.02.12,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 13.10.11 у справі № 2а-8620/10/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД" (вул. Дружби, 62, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська, 82-в, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД" до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим, - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 0000592301/0 від 30.06.2010 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1749483, 66 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 874741,83 грн. (арк. с. 162-167).

Постанова мотивована тим, що Законом України №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи, тому висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами, спростовуються матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. с. 173-174).

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не врахував, що часткове включення однієї податкової накладної в різних податкових періодах суперечить вимогам Закону України №168/97-ВР, позивач мав право включити податкову накладну №3909-003 від 03.09.2007 в вересні 2007 року.

У судовому розгляді справи оголошувалась перерва в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 06.02.2012, 13.02.2012 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, представники відповідача наполягали на задоволенні апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а також на підставі того, що спірна податкова накладна підписана невстановленою особою, у зв'язку з чим наразі розглядається питання про порушення кримінальної справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД", зареєстровано 29.11.2006 виконавчим комітетом Феодосійської міської ради в якості юридичної особи, з 01.12.2006 знаходиться на обліку у податковій інспекції, як платник податків, з 19.12.2006. є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №100006945.

З 20.05.2010 до 10.06.2010 посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010.

17.06.2010 за результатами перевірки складено Акт №2/23-1/34636910 яким встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 1756 277,00 грн., у тому числі за періодами: за січень 2009р. у сумі 46329,00 грн., за лютий 2009р. у сумі 196496,00 грн., за березень 2009р. у сумі 421585,00 грн., за квітень 2009р. у сумі 235255,00 грн., за травень 2009р. у сумі 27462,00 грн., за червень 2009р. у сумі 804259,00грн., за липень 2009р. у сумі 13584,00грн., за жовтень 2009р. у сумі 11307,00 грн, а також завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) за січень 2009р. у сумі 18671,00 грн., за лютий 2009р. у сумі 17175,00грн., за березень 2009р. у сумі 15590,00грн., за квітень 2009р. у сумі 15590,00 грн., за травень 2009р. у сумі 4666,00 грн., за червень 2009р. у сумі 24891,00 грн., за липень 2009р. у сумі 11307,00 грн.

У висновках Акту зазначено, що заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 1749483,66 грн., виникло, у зв'язку з неправомірним, на думку відповідача, включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по податковій накладній від 03.09.2007р. №0309-003, яка отримана позивачем від ТОВ «ТКП «Абакам Індустріал», в січні-червні 2009 року.

З акту перевірки вбачається, що в реєстрі отриманих податкових накладних, у періоді, що перевірявся позивач відображав часткові суми податкової накладної №0309-003 від 03.09.2007р., яка отримана від ТОВ «ТКП «Абакам Індустріал»на загальну суму 15 000 000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 2 500 000,00грн. При цьому опис (номенклатура) товару -«комплекс будівель та споруд», кількість 1 шт. Так, у реєстрах отриманих податкових накладних за 2009рік відображені наступні суми ПДВ по податковій накладній №0309-003 від 03.09.2007р.: у січні 2009р. на суму 65000,00 грн., у лютому 2009р. на суму 195 000,00 грн., у березні 2009р. на суму 420 000,00 грн., у квітні 2009р. на суму 245 000,00 грн., у червні 2009р. на суму 100 000,00 грн., згідно уточнюючого розрахунку за червень 2009р. 724 484,00 грн.

Відповідач обґрунтував вказані порушення тим, що часткове включення однієї податкової накладної в різних податкових періодах суперечить вимогами Закону України №168/91-ВР.

Інших обґрунтувань Акт перевірки не містить (арк.с. 7-14).

30.06.2010 відповідачем на підставі Акту перевірки №2/23-1/34636910 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2634415,50 грн., у тому числі 1756277,00 грн. за основним платежем, 878138,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. с.6).

22.08.2007 між позивачем та ТОВ «ТКП»Абакам Індустріал»укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, відповідно до якого позивач придбав нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АР Крим, Кіровський район, с.Владиславівка, вул. Федосєєва, б.55, загальною площею 4394,2 кв.м. До переліку майна за цим договором відноситься, зокрема: склад -літер «А», склад готової продукції -літер «Б», котельня із прибудовою -літери «Д», «Д1», техпункт -літер «Д2», компресорна -літер «Д3», крита платформа -літер «д1», сторожка -літер «Ж», консервний завод -літер «З», адміністративна будівля із підвалом -літер «М»та інші споруди.

Згідно п.2 зазначеного договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди про те, що ціна майна складає 15 000 000,00 грн. (арк. с. 101).

03.09.2007 згідно Акту приймання-передачі ТОВ «ТКП»Абакам Індустріал»передав, а позивач прийняв вищезазначене нерухоме майно (арк.с. 102 ).

03.09.2007 позивачем, на підставі договору від 22.08.2007, отримана податкова накладна виписана ТОВ «ТКП «Абакам Індустріал»№0309-003 на суму 15000000,00грн. в т.ч. ПДВ- 2500000,00 грн. (арк. с. 154, 103-113).

Рішенням Господарського суду АР Крим від 21.09.2007 у справі 2-7/12510-2007 визнано дійсним договір, укладений 22.08.2007 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКП «Абакам Індустріал», купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: України, АР Крим, с. Владісвлавівка Кіровського району, вул. Федосєєва, 55, загальною площею 4394,00 кв.м. Рішення суду набрало законної сили 02.10.2007 (арк. с. 156-157).

Згідно висновків судово-економічної експертизи №72 від 01.08.2011, проведеної відповідно ухвали суду від 19.07.2011 - 21.09.2007 в бухгалтерському обліку позивача за рахунком №6312 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по контрагенту ТОВ «ТПК Абакам Індустріал»за період з 01.09.2007 по 31.12.2007 проведена операція по закриттю заборгованості, по дебету рахунку №6312 за період з 01.09.2007 по 31.03.2010 відображений прихід товарно-матеріальних цінностей від постачальника в сумі 15000000,00 грн.; в складі активів підприємства відображений на підставі акту приймання-передачі та міститься актив аналітичного обліку «Будівлі та споруди Владиславівка»на бухгалтерському обліку 103 «Будівлі та споруди».; в бухгалтерському обліку підприємства нарахована амортизація, що свідчить про використання об'єкту основних засобів у господарській діяльності підприємства; завищення податкового кредиту по ТОВ «Феодосійська табачна фабрика ЛТД»наданими на дослідження документами за період січня-червня 2009 року не підтверджується. Невідповідність з даними Акту викладена в описовій дослідницькій частині (арк. с. 35-45).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон України №334/94-ВР).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України №168/97-ВР, цей закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 зазначеного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 вказаного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до

складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 зазначеного закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що право платника податку на додану вартість на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту виникає у випадку придбання товарів (робіт, послуг) або спорудження основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Єдиним документом, який підтверджує право платника податку віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Законом України №168/97-ВР не встановлено інших обмежень щодо виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Вимоги щодо податкової накладної встановлені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 вищезазначеного закону відповідно до якої платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Закон України №168/97-ВР не передбачав вимог щодо того, що у разі не включення платником податку на додану вартість сум ПДВ до складу податкового кредиту у період отримання податкової накладної, останній позбавляється права на включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту. Зазначена норма не регулює питання податкового кредиту та не передбачає будь-яких обмежень, щодо включення сум ПДВ до складу податкового кредиту платника податку.

Не передбачав будь-яких обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених платником податку постачальникам і п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 вказаного закону.

Таким чином, на законодавчому рівні не було ніяких обмежень щодо формування податкового кредиту, пов'язаних зі строками отримання податкових накладних та їх відображенням у податкових деклараціях.

Обмеження термінів включення виписаних податкових накладних до податкового кредиту встановлено тільки з 01.01.2011 в п. 198.6 Податкового Кодексу України, згідно якого у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку.

Крім того, судом встановлено, що угода між позивачем та ТОВ «ТКП «Абакам Індустріал»була реально виконана, що підтверджено Актом приймання-передачі, а також податковою накладною, яка має всі передбачені пп. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР реквізити.

Доказів правомірності, законності, обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер суб'єктивних припущень, спростовані висновком експертизи.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, підтверджено, що вартість придбаного нерухомого майна була позивачем сплачена шляхом передачі простих векселів 10.09.2007.

Спірним податковим повідомленням-рішенням визначено суму податку на додану вартість, а не зменшено позивачу бюджетне відшкодування, тому питання фактичної сплати коштів, в тому числі податку на додану вартість, оцінці і дослідженню не підлягає, так як не стосується предмету доказування.

Крім того, в акті перевірки від 17.06.2010 є посилання на перевірку і Акт попередньої перевірки №696/23-1/34636910 від 06.03.2008 для підтвердження дати отримання податкової накладної від 03.09.2007, згідно якої в вересні 2007 року у податковому кредиті проведено суму 90000,00 грн., і це часткове відображення в березні 2008 року не розцінювалось в якості порушення.

Лист Державної податкової адміністрації України від 26.10.2010 №22882/7/16-1517, яким вводяться обмеження щодо строків отримання та відображення податкових накладних у податковій звітності, немає законної сили і застосуванню не підлягає.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №0000592301/0 від 30.06.2010 не відповідає закону, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доводи представників відповідача, що підпис на спірній податковій накладній від 03.07.2007 здійснений від імені ОСОБА_6 іншою особою, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки жодних посилань на вказану обставину в Акті перевірки №2/23-1/34636910 від 17.06.2010 не міститься.

Висновки Акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтуються на зовсім інших обставинах, які були предметом дослідження.

Ця обставина в суді першої інстанції не оцінювалась і не досліджувалась.

В суді апеляційної інстанції також не підлягає оцінці, так як не стосується предмету доказування, відповідно ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України не є належним та допустимим доказом, у зв'язку з тим, що спірне податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 прийнято з інших підстав.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.11 у справі № 2а-8620/10/11/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.11 у справі № 2а-8620/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 лютого 2012 р.

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна

Судді М.В. Кукта

О.Е.Єланська