Ухвала суду № 23590128, 30.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7744/11/0170/19

30.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю.) від 14.09.11 у справі №2а-7744/11/0170/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" (вул. Генерала Васильєва, 32 А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2011 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, - задоволено повністю.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Севастополі АР Крим № 0000460700/0 від 20.12.2010 року на суму 34 584,69 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" 3,40 грн. судових витрат (арк. с.128-131).

Постанова мотивована тим, що Законом України №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, вартість товарів повністю сплачено позивачем, несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), отже, відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення зустрічної перевірки контрагента.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. с. 137-138).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки відомості в податкових накладних не відповідають дійсності, перевірку контрагента неможливо провести, оскільки він має статус (12) -припинено, але не знято з обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 30.01.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку (арк. с. 152, 156), позивач надав заперечення на апеляційну скаргу.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Згідно Свідоцтва серії А01 №630353 Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», ЄДРПОУ 20732066, зареєстрованою 30.05.1997 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради в якості юридичної особи, є платником ПДВ згідно свідоцтва серії НБ №389828 (арк. с. 60, 62).

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2009 року з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету.

За наслідками перевірки складено Акт від 17.12.2010 року №432/07-00/20732066, про порушення позивачем приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168-ВР, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року на 34584,69 грн. (арк. с. 8-11).

Згідно висновків Акту перевірки, податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92»не можуть бути прийняті у підтвердження права позивача на податковий кредит з ПДВ у розмірі 34584,69грн., та на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 34584,69грн.,

В основу висновків відповідача про порушення позивачем правил оподаткування покладено встановлений під час перевірки факт наявності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92», яке, у свою чергу, є посередником; постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Пульсар-Люкс», перевірку якого з питань підтвердження отриманих від ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92»неможливо здійснити, оскільки останній має стан платника (12) Припинено, але не знято з обліку (арк. с. 8-11).

20.12.2010 на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000460700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 34584,69 грн. (арк. с. 7).

28.12.2010 позивач оскаржив зазначене рішення в адміністративному порядку (арк. с. 30-32, 37-39, 40-40-41).

13.01.2011, 14.02.2011, за наслідками первинного та повторного розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 №0000460700/0 залишено без змін (арк. с. 33-36, 42, 43-46, 52-54).

30.10.2007 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобода-92»укладено договір №80-60/07 поставки товарів виробничо-технічного призначення (арк. с. 68-72).

Судом першої інстанції досліджені документи первинного бухгалтерського обліку, надані позивачем на підтвердження виконання умов договору та сплати вартості придбаного товару, зокрема платіжні доручення, прибуткові та податкові накладні (арк. с. 73-86).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР),

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм Закону України №168/97-ВР дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

Отже, виходячи зі змісту норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Крім того, під час тлумачення норм Закону, що регулюють порядок визначення сум бюджетного відшкодування, пріоритетне застосування мають спеціальні норми пункту 7.7 статті 7 Закону, а не сама по собі термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8 статті 1 Закону.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми податку на додану вартість, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Що стосується подальшої сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів та послуг, придбаних платником податку, то Закон не пов'язує виникнення права на бюджетне відшкодування у платника податку з фактом виконання податкових зобов'язань перед бюджетом третіми особами.

Відповідно до наведеного, в задоволенні вимог платника податків, пов'язаних із стягненням сум бюджетного відшкодування, не може бути відмовлено на тій лише підставі, що відповідні суми не сплачені безпосередньо до бюджету цим платником податку або його контрагентами.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 зазначеного Закону.

Згідно до абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товару.

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт, що угода між позивачем та ТОВ «Слобода-92»була реально виконана, будь-яких доказів нікчемності або фіктивності угоди відповідачем не надані, факт сплати позивачем вартості придбаних товарів підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, що були надані позивачем під час проведення перевірки та долучені до матеріалів справи, висновками перевірки недостовірності або неналежного оформлення зазначених документів не встановлено.

Доводи відповідача щодо того, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92»не можуть бути прийняті у підтвердження права позивача на податковий кредит, у зв'язку з тим, що ТОВ «Пульсар-Люкс»має статус (12) припинено, правомірно не прийнятий до уваги судом першої інстанції, не може бути прийнятий до уваги судовою колегією, оскільки відповідачем жодних належних та допустимих доказів того, з яких підстав та з якого саме періоду ТОВ «Пульсар-Люкс»має стан платника (12) не надано.

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальником товару.

Отже, сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, якщо це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.11 у справі №2а-7744/11/0170/19 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.11 у справі №2а-7744/11/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна