Ухвала суду № 23589769, 08.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-390/11/5/0170

08.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Привалової А.В. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства "Гурзуф"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-390/11/5/0170 за апеляційною скаргою Комунальне підприємство "Гурзуф" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 18.08.11 у справі № 2а-390/11/5/0170

за позовом Комунального підприємства "Гурзуф" (вул. Подвойського, буд. 11, смт. Гурзуф, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98640)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, буд. 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.11 у справі № 2а-390/11/5/0170 у задоволенні позову Комунального підприємства "Гурзуф" відмовлено повністю.

Не погодившись з зазначеною постановою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.11 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на те, що в податковій декларації за січень 2010р., в додатку 5, була допущена помилка в частині зазначення періоду виписки податкової накладної №8 від 26.01.2007р. на суму 111794,00 грн., в т.ч. ПДВ 18632,33 грн. (помилково вказано січень 2010р., тоді як період виписки податкової накладної є січень 2007р.). Зазначена помилка була виправлена уточнюючим розрахунком №30775, який було подано 05.05.2010р.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

ДПІ в м. Ялта АР Крим в період з 11.05.2010р. по 17.05.2010р. проведено документальну невиїзну перевірку КП «Гурзуф»з питань дотримання податкового законодавства України з питань правомірності формування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за січень 2010р.

За результатами перевірки було складено акт №1511/15-2/33318333 від 17.05.2010 року (а.с.14-25), в якому встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 18623 грн.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем 21.06.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761502/0 (а.с.10) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 26085 грн. в тому числі за основним платежем 18632 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7453 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем була подана до ДПІ в м.Ялта АР Крим відповідна скарга.

За результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення №15356/10/25-0 від 26.07.2010р., згідно якого збільшується на 1863 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій податкового зобов'язання з ПДВ, визначеному у податковому повідомленні-рішенні №0001761502/0 від 21.06.2010р., а скарга -без задоволення.

У зв'язку з чим, 03.08.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761502/1 (а.с. 11) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 26085 грн., в тому числі за основним платежем 18632 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7453 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА в АР Крим 30.08.2010р. прийнято рішення №2033/10/25-023, згідно якого податкове повідомлення-рішення №0001761502/0 від 21.06.2010р., з урахуванням рішення ДПІ в м.Ялта АР Крим №15356/10/25-0 від 26.07.2010р., залишено без змін, а скарга -без задоволення.

У зв'язку з чим, 03.09.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761502/2 (а.с.12) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 26085 грн. в тому числі за основним платежем 18632 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7453 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, 17.11.2010 року Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення №12269/6/25-0515, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0001761502/0 від 21.06.2010р., з урахуванням рішення ДПІ в м.Ялта АР Крим №15356/10/25-0 від 26.07.2010р. та рішення ДПА в АР Крим від 30.08.2010р. №2033/10/25-023, а скарга без задоволення.

У зв'язку з чим, 29.11.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761502/3 (а.с. 13) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 26085 грн. в тому числі за основним платежем 18632 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7453 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі-Закон №2181, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (далі - Закон №168, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з висновком відповідача про те, що розмір податку, зазначеного платником по декларації з ПДВ за січень 2010р., є меншим, ніж встановлено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні вказаної декларації, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту у січні 2010р. на загальну суму податку на додану вартість 18632 грн. по контрагенту ТОВ «ДСУ-44»по податкові накладній №8 від 26.01.2007р.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, Закон №168 не встановлює будь-яких обмежень на тривалість використання платником податків права на податковий кредит, тому це питання регламентується загальними нормами, а саме -п.15.3.1., п.15.3. ст.15 Закону №2181 і становить 1095 днів.

Крім того, підпунктом 5.1 пункту 5 статті 5 Закону №2181 передбачено, що платник податку має право виправити показники раніше поданої податкової декларації, подавши уточнюючий розрахунок або не подавати його, якщо такі уточнені показники декларуються платником податку в складі податкової декларації за будь-який наступний період.

Аналогічна позиція міститься в Листі ДПА України № 10787/6/15-1416 від 29.11.04р., де вказано, що відповідно до частини другої п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, платник за наявністю у нього відповідних податкових накладних має право на коригування сум податкових зобов'язань перед бюджетом та включення ПДВ у склад податкового кредиту протягом 1095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2007р. ТОВ «ДСУ-44»(податковий номер 328771301128) виписана позивачу податкова накладна №8 на загальну суму 111794,00 грн., в т.ч. ПДВ -18632,33 грн. (а.с.38).

22.02.2010р. позивачем подана податкова декларація з ПДВ за січень 2010р. (звітна, а.с.39-40), в якій задекларована сума податкового кредиту на рівні 31996 грн. (з урахуванням коригування податкового кредиту на суму 9215) грн.

Згідно розділу ІІ додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларації з ПДВ за січень 2010р. (а.с.42), до складу податкового кредиту включена, зокрема сума в розмірі 18632,33 за податковою накладною від контрагента з податковим номером 328771301128 та періодом виписки -01.2010р.

В подальшому, 05.05.2010р. позивачем подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень 2010р.(а.с.128)

Згідно розділу ІІ додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, позивач зазначив суму податкового кредиту з від'ємним значенням на рівні 18632,33 грн. за податковою накладною від контрагента з податковим номером 328771301128 та періодом виписки -01.2010р. та зазначив суму податкового кредиту з позитивним значенням на рівні 18632,33 грн. за податковою накладною від контрагента з податковим номером 328771301128 та періодом виписки -01.2007р.(а.с.129).

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки позивач мав право на коригування сум податкових зобов'язань перед бюджетом та включення ПДВ у склад податкового кредиту протягом 1095 днів. Проте, сума в розмірі 18632,33 грн. за податковою накладною №8 від 26.01.2007р. прийняла участь у формуванні податкового кредиту лише в травні 2010р. шляхом включення зазначеної суми уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень 2010р., тобто зі спливом 1095 днів.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Гурзуф" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.11 у справі № 2а-390/11/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис А.В.Привалова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко