Ухвала суду № 23589446, 31.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8680/11/0170/25

31.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган"- ОСОБА_2, НОМЕР_1, виданий Сакським МРВ ГУ МВС України в Криму 26.08.98, довіреність № 01/09 від 12.09.11,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 04.10.11 у справі № 2а-8680/11/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" (вул. Молодіжна,102, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95038)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002412301 від 31.03.2011 року, винесене Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Хеліган" визначено податкове зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування, усього в сумі 3006,83 гривні (1149,19 гривень - за основним платежем та 1857,64 гривні - за штрафними санкціями).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" судові витрати у вигляді судового збору в сумі 03,40 грн.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.11 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні позивач наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складений акт № 15559\237\34459452 від 28 жовтня 2010 року.

В ході перевірки, в тому числі було встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1, п. 4.1, п. 6.1, п. 6.2, п. 7 Інструкції "Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання в частині використання води", затвердженої наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року №231\539\118X219, зареєстрованого Мінюстом України 19.10.1999 року під № 711\4004 (із змінами і доповненнями), яке виразилось в ненаданні податкових розрахунків та несплаті податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року (а.с.9-14) Інструкції "Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання в частині використання води".

На підставі зазначеного акту, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі було винесене податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2010 року №0024622301\0, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ "Хеліган" за платежем, - збір за спеціальне водокористування загальнодержавного значення на суму 3027,67 гривень (1149,19 гривень - за основним платежем, 1878,48 гривень - за штрафними санкціями)

За результатами апеляційного оскарження скаргу платника податків залишено без задоволення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0024622301\1 від 14.01.2011. За результатами розгляду повторної скарги відповідачем прийняте нове податкове повідомлення-рішення №0002412301 від 31.03.2011, яким позивачу змінено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування та визначено її в загальній сумі 3006,83грн. (1149,19грн. за основним платежем, 1857,64грн. -штрафні санкції).

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що позивач не є спеціальним водокористувачем, а тому не може відноситись до осіб, які є платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 22 березня 2007 року ТОВ «Хеліган»уклало договір №66/07 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації з Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія. Згідно розрахунку водоспоживання та водовідведення, ТОВ «Хеліган»використовувало водні ресурси для господарських потреб згідно встановленого ліміту, якій склав 982,2 м.куб. щорічно.

Також в матеріалах справи міститься витяг з акту Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 09.07.2009 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Хеліган»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009 рік, якою було встановлено, що підприємство не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів у зв'язку з відсутністю об'єкту користування.

Судова колегія зазначає, що згідно ч.7 ст.30 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент перевірки) платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни -підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Статтею 48 Водного Кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст.49 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Згідно пункту 1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року №1494, якій був діючим до 27.12.2010 року, цей Порядок визначав єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку, справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції ТОВ «Хеліган»було укладено договір з ВП ВКГ м. Феодосія щодо відпуску води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації, відповідно до якого підприємство питного водопостачання подавало позивачу питну воду по власним водопровідним мережам та забезпечувало приймання стоків підприємства за допомогою власних технічних пристроїв.

Отже позивач є абонентом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі договору, тобто є вторинними водокористувачем у розмінні ст..42 Водного кодексу України, який не має власних водозабірних споруд, використовує воду із мереж водопровідно-каналізаційного господарства виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, не здійснює забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, які в нього взагалі відсутні та не скидає забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Також позивач не має і дозволу на спеціальне водокористування із встановленням ліміту забору води, ліміту використання води та ліміту скидання забруднюючих речовин, що виключає можливість його віднесення до осіб, які є платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки ніякого спеціального водокористування в розумінні ст.48 Водного Кодексу України він не здійснює.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не може відноситись до осіб, які є платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.11 у справі № 2а-8680/11/0170/25 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.11 у справі № 2а-8680/11/0170/25 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова