Ухвала суду № 23589330, 07.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7437/11/21/0170

07.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Фесто виробництво"- ОСОБА_2, довіреність № 03/13 від 10.01.12

представник відповідача, Cпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 28.09.11 у справі № 2а-7437/11/21/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Фесто виробництво" (вул. Узлова, 8, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2011 адміністративний позов Дочірнього підприємства «Фесто виробництво»задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим: № 0000520700/0 від 20.12.2010, № 0000520700/1 від 25.01.2011, № 0000360700/0 від 14.12.2010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 22678,94 грн., № 0000730700 від 30.03.2011, № 0000750700 від 30.03.2011, в задоволенні іншій частині позову -відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, за результатами адміністративного оскарження 30.03.2011відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000730700 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 22678,94 грн. та № 0000750700 про донарахування штрафних санкцій в розмірі 5088,80 грн.

Передумовою зменшення суми бюджетного відшкодування та донарахування штрафних санкцій став акт від 30.11.2010 № 394/07-00/20718805 документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за травень 2009року, червень 2009року, травень 2010року, червень 2010року, липень 2010року, серпень 2010року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у квітні 2009року, травні 2009року, квітні 2010року, травні 2010року, червні 2010року, липні 2010року.

Перевіркою зафіксовано порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також відповідачем 20.12.2010 за результатами адміністративного оскарження прийняте повідомлення-рішення № 0000520700.0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33123,24 грн.

Передумовою зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33123,24 грн. став акт від 15.12.2010 №421/07-0/20718805 позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010року за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.09.2010 по 01.10.2010.

Перевіркою зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до зменшення суми податку на додану вартість, яка підлягала бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010року на 3412,33 грн.

На момент формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування, законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість».

Судовою колегією не визнаються доводи апеляційної скарги щодо правомірного зменшення податкового кредиту на 22678,94 грн. у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції безперечно встановлено,що 16.04.2009 позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс»податкову накладну № 48 на загальну суму 6477,60 грн., у тому числі податок на додану вартість- 1079,60 грн. у виконання рахунку-фактури № СФ-072, товар оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 53009771 від 16.04.2009 та отриманий, що підтверджується видатковою накладною № РН-112 від 05.05.2009.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з матеріалів справи 27.04.2009 Дочірнє підприємство «Фесто виробництво»отримало податкову накладну від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»на загальну суму 54588,00 грн., у тому числі податок на додану вартість- 9098,00грн., яка видана згідно рахунку-фактури №А222200615950/103 від 13.04.2009 та фіскальному чеку № 021014 від 27.04.2009, товар оплачений позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 53009753 від 14.04.2009 та № 53009799 від 22.04.2009.

Згідно Договору № 80 від 01.04.2010, укладеному між позивачем та Приватним підприємством «Продстроймаркет», предметом якого є надання послуг по благоустрою території, видана податкова накладна № ПОЗ від 08.04.2010 на загальну суму 7500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -1250,00 грн.,роботи оплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 53012256 від 08.04.2010, роботи виконані згідно акту № РН-0001103 від 12.04.2010.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно договору № 60/1 від 11.09.2006, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Кримсько-Американська торгово-промислова компанія»та позивачем, останнім були оплачені роботи у квітні 2010року по доступу до мережі Інтернет, що підтверджується платіжним дорученням № 53012337 від 20.04.2010 та отримана податкова накладна № 0132 від 30.04.2010 на загальну суму 13624,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2270,67 грн., роботи виконані, що підтверджується актом здачі-прийомки робіт № кА-00134, у травні 2010року - позивачем оплачені послуги в розмірі 13624,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -2270,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 53012618 від 25.05.2010, отримана податкова накладна № 0133 від 31.05.2010 на загальну суму 13624,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -2270,67 грн., роботи виконані, що підтверджується актом № ка-0000029.

Відповідно до вищезазначеного Договору № 60/1 від 11.09.2006 позивачем у червні 2010року були оплачені роботи по доступу до мережі Інтернет, що підтверджується платіжним дорученням, отримана податкова накладна, роботи виконані, що підтверджується актом здачі-прийому виконаний робіт № ка-00141, у липні 2010року позивачем були оплачені роботи по доступу до мережі Інтернет, що підтверджується платіжним дорученням, отримана податкова накладна, роботи виконані, що підтверджується актом здачі-прийому виконаний робіт № ка-00144.

Слід зазначити, що у травні 2010року позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим»придбавались ПЗМ, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, отримані відповідні податкові накладні, товар отриманий згідно накладним.

Разом з тим, згідно Договору № 18 від 29.03.2010, укладеного між КП «Есперт-Крим»та позивачем. останнім були оплачені роботи з вимірювання та випробування електричних потужних мереж та електричного обладнання, що підтверджується платіжним дорученням № 53012258 від 09.04.2010, отримана податкова накладна, роботи отримані, що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 09.04.2010.

Недоречними визнаються судовою колегією твердження заявника апеляційної скарги щодо зменшення суми податку на додану вартість, яка підлягала бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010року на 3412,33 грн., оскільки згідно договору № 60/1 від 11.09.2006 позивачем у вересні 2010року були оплачені роботи по доступу до мережі Інтернет, що підтверджується платіжним дорученням, отримана податкова накладна на загальну суму 13624,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2270,67 грн., роботи виконані, що підтверджується актом здачі-прийому виконаний робіт № ка-00154. Крім того позивачем оплачена комп'ютерна плата, що підтверджується платіжним дорученням № 53013735 від 15.09.2010, отримана податкова накладна № 0156 від 30.09.2010 на загальну суму 6850,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -1141,67 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем надані належним чином завірені копії всі необхідних документів, які підтверджують здійснення між позивачем та контрагентами господарських взаємовідносин. Податкові накладні, на підставі яких позивач отримав товар (послуги), видані у відповідності до норм діючого законодавства. Оригінали всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів (отримання послуг) між позивачем та контрагентами, були досліджені судом під час розгляду справи.

Законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Законом встановлювався прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач у квітні 2009року, травні 2009року, квітні 2010року, травні 2010року, червні 2010року, липні 2010року правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, у зв'язку з чим відповідач помилково зробив висновок в акті перевірки № 394/07-00/20718805 про те, що позивач зависив суму податкового кредиту у зазначених податкових періодах та відповідно безпідставно зробив висновок про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у травні 2009року, червні 2009року, травні 2010року, червні 2010року, липні 2010року, серпні 2010року. Також безпідставним є висновок, що зафіксований в акті перевірки № 421/07-0/20718805 щодо завищення позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягала бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010року на 3412,33 грн., оскільки позивач мав правові підстави для включення цієї суми до складу податкового кредиту у вересні 2010року.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на час формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування у зазначених податкових періодах, позивачем не тільки отримані товари (послуги), сплачена їх вартість, але і здійснено їх використання для забезпечення його господарської діяльності.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару (послуг), керуючись зазначеними вище положеннями статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час проведення операцій, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту (включити в суму бюджетного відшкодування) суми податку на додану вартість, сплачені у вищезазначених податкових періодах.

Оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту за зазначені податкові періоди, то відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 5088,80 грн. Тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: № 0000520700/0 від 20.12.2010, від 25.01.2011, № 0000520700/1, № 0000360700/0 від 14.12.2010, № 0000730700 від 30.03.2011 та № 0000750700 від 30.03.2011. Проте, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000360700/0 від 14.12.2010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 22678,94 грн. з урахуванням оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.11 у справі № 2а-7437/11/21/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко