Ухвала суду № 23589323, 01.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15312/10/5/0170

01.02.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Привалової А.В. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.02.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-15312/10/5/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 31.08.11 у справі № 2а-15312/10/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" (вул. Ж. Дерюгиной, буд. 10, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.11 у справі № 2а-15312/10/5/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Контур" задоволені повністю, а саме: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополь АР Крим: №0025002301/0 від 26.11.2010р.; №0025012301/0 від 26.11.2010р. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Енергетична компанія «Контур»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної,10) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що позивач мав господарські відносини з підприємством з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Мегаальянс», у якого відсутні трудові резерви, транспортні засоби, складські та виробничі приміщення для здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим , проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

ДПІ в м. Сімферополь АР Крим в період з 11.11.2010р. по 19.11.2010р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергетична компанія «Контур»з питань взаємовідносин з ТОВ «Мегаальянс»за період з 01.01.2007р. по 30.09.2010р.

За результатами перевірки було складено акт №17622/23-7/32992078 від 19.11.2010 року (т.1 а. с. 16-47), в якому зазначені наступні порушення: п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток за період з 01.01.2007р. по 30.09.2010р. у сумі 74357 грн., в тому числі за 4 квартал 2007р. в сумі 42255,00 грн., за 1 квартал 2008р. у сумі 8704,00 грн., за 2 квартал 2008р. у сумі 5991,00 грн., за 3 квартал 2008р. у сумі 250,00 грн. та за 4 квартал 2008р. у сумі 17157,00 грн.; п.п.7.2.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 56870,00 грн., в тому числі за листопад 2007р. у сумі 12975,00 грн., за грудень 2007р. у сумі 18211,00 грн., за січень 2008р. у сумі 869,00 грн., за лютий 2008р. у сумі 6096,00 грн., за квітень 2008р. у сумі 991,00 грн., за травень 2008р. у сумі 514,00 грн., червень 2008р. у сумі 552,00 грн., за липень 2008р. у сумі 2936,00 грн., за листопад 2008р. у сумі 5004,00 грн. та за грудень 2008р. у сумі 8722,00 грн.

Перевіркою було встановлено, що за період з 01.01.2007р. по 30.09.2010р. позивач завищив валові витрати у сумі 441390,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2007р. в сумі 20015,00 грн.; 2 квартал 2007р. в сумі 21995,00 грн.; 3 квартал 2007р. в сумі 101954,00 грн.; 4 кварталі 2007р. в сумі 169020,00 грн.; 1 кварталі 2008р. в сумі 34814,00 грн.; 2 кварталі 2008р. в сумі 23963,00 грн.; 3 кварталі 2008р. в сумі 1000,00 грн.; 4 кварталі 2008р. в сумі 68629,00 грн.

До складу валових витрат відповідних періодів було включено, зокрема суми по операціям з ТОВ «Мегаальянс»у розмірі 441390,00 грн., які на думку податкової інспекції є «штучними»валовими витратами (аркуш акту перевірки 8), оскільки відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів, наданих до перевірки, встановлено укладання та виконання цивільно-правових угод, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р. задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1490964,00 грн., в тому числі 88280,04 грн. по операціям із ТОВ «Мегаальянс»за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням строків давності, відповідачем 26.11.2010 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.12-13): №002502301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 111535,50 грн., в тому числі за основним платежем 74357 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37178,5 грн.; №0025012301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 85305 грн. в тому числі за основним платежем 56870 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 28435 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в України, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні»(далі - Закон №509, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 9 ч.1 ст.10 Закону №509 передбачено, що однією з функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій є проведення перевірок за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ч. 6 ст.11-1 Закону №509 передбачено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, що передбачені п.1-9 ч.6. ст.11 цього Закону. Відповідно до ч.7 ст. 11 цього Закону позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Відповідно до приписів ч.15 ст.11-1 Закону №509 обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Зазначена норма закону передбачає, що обмеження у підставах проведення перевірки не поширюються в разі, якщо кримінальна справа порушена виключно стосовно платника податків (посадової особи платника податків), а не його контрагентів.

Згідно ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що відносно посадових осіб ТОВ «Енергетична компанія «Контур»порушена кримінальна справа в межах якої проводилась зазначена перевірка або перевірка проводилась за наявності обставин визначених у п.1-9 ч. 6 ст. ст.11 Закону №509, відповідач не надав.

Підпунктом 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 передбачалося, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п. п 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку які можуть бути віднесені до складу валових є призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків та підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначеної норми, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як зазначалося вище, висновок відповідача про заниження податку на прибуток у сумі 74357 грн. (загальна сума заниження податку на прибуток 110348 грн. -35991 грн. заниження податку на прибуток за періоди поза межами строків давності) та заниження податку на додану вартість у сумі 56870 грн. (загальна сума завищення податкового кредиту 88280 грн. - 31410 грн. завищення податкового кредиту за періоди поза межами строків давності), здійснено у зв'язку із встановленням податковою інспекцією факту відсутності реального настання наслідків за господарськими правовідносинами між ТОВ «Енергетична компанія «Контур»та ТОВ «Мегаальянс»та, відповідно, не можливістю віднесення до валових витрат сум по операціям з таким контрагентом у розмірі 441390 грн. і безпідставності формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2007р. між ТОВ «Мегаальянс»та позивачем укладено договір поставки №04-11-2007 (т.1 а. с. 231-233)

В ході виконання вищенаведеного договору позивач в період з лютого 2007р. по листопад 2008р. отримав від ТОВ «Мегаальянс»електроматеріали на загальну суму 441390 грн. без ПДВ.

Відповідно до судово-бухгалтерської експертизи: документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Енергетична компанія «Контур»отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Мегаальянс »на загальну суму 441390,00 грн. підтверджено. Фактична сплата за поставлений товар ТОВ «Мегаальянс»підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ «Енергетична компанія «Контур»у сумі 529675,72 грн. (в тому числі ПДВ складає 88279,29 грн.). Подальше використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Мегаальянс»на суму 2312797,85 грн. підтверджено даними первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Енергетична компанія «Контур».

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем були фактично придбані товари у контрагента ТОВ «Мегаальянс»на загальну суму 529675,72 грн., в тому числі ПДВ 88279,29 грн., у зв'язку з чим судова колегія зазначає, що висновки податкової інспекції про не отримання позивачем від ТОВ «Мегаальянс»товарно-матеріальних цінностей є безпідставними. Враховуючи вищевикладене та необґрунтованість висновків податкової інспекції про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.11 у справі № 2а-15312/10/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис А.В.Привалова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко