Ухвала суду № 23589297, 07.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1540/11/0170

07.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 04.08.11 у справі № 2а-1540/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розкішний відпочинок»(вул.Студентська, 9, кв.11, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98306)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим (вул.Борзенко, 40, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04 серпня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Розкішний відпочинок»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000761501/3 від 01.02.2011. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція в м.Керч Автономної Республіки Крим звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача - платника єдиного податку за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 24.09.2010 №1352/15-1/34571817.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року № 727/98 (із змінами та доповненнями), пункту 2 Порядку ведення книги обліку доходів витрат суб'єктів малого підприємництва -юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування обліку та звітності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 1999 року № 554 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19 жовтня 1999 року за №713/4006, в результаті чого позивачем занижено єдиний податок в розмірі 590188грн., у зв'язку з не включенням у базу оподаткування єдиним податком поворотної фінансової допомоги.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 №0000761501/0, яким було визначено позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі 885282грн., в т.ч. 590188грн. основного платежу та 295094грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача податковими органами були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, у зв'язку з чим відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2001 №0000761501/3, яке є предметом оскарження за даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2007 між позивачем та нерезидентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір займу. Відповідно до умов пункту 1.1 договору розмір позики був визначений в сумі 202000грн. (в еквіваленті 40000 дол.США). Повернення суми займу умовами договору передбачено за вимогою позикодавця в будь-який час, але не пізніше трьох років зі дня укладення договору.

26.08.2008 між позивачем та громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 укладено договір займу на суму 300000грн. Строк повернення суми займу визначено сторонами три роки з моменту передачі грошових коштів.

22.09.2008 між позивачем та громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 укладено договір займу на суму 350000грн. Строк повернення суми займу визначено сторонами три роки з моменту передачі грошових коштів.

На виконання умов вказаних договорів на банківський рахунок позивача за період з 16.05.2008 по 30.06.2010 було перераховано кошти загальною сумою 590188грн., які не були включенні у базу оподаткування єдиним податком.

Відповідач вважає, що зазначені кошти є поворотною фінансовою допомогою і повинні бути включені до валового доходу як доходи від позареалізаційних операцій та відображені в графах 5 і 6 Книги обліку доходів і витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період, що перевірявся був зареєстрований як платник єдиного податку за ставкою 10 % згідно свідоцтв про право сплати єдиного податку на 2007 рік - серії А №907011, на 2008 рік -серії Б №093518, на 2009 рік -серії Б №045186, на 2010 рік -серії Б №161474.

Згідно з приписами частини третьої Указу Президента України № 727/98 від 03 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі - Указ Президента України № 727/98 від 03 липня 1998 року) суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

З положень, закріплених в зазначеному Указі Президента України № 727/98 від 03 липня 1998 року вбачається, що об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якою вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Позивач перебуває не на загальній, а на спрощеній системі оподаткування, тому до спірних правовідносин не може бути застосовано визначення виручки, наведене в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що отримана позивачем за договорами сума позики не є поворотною фінансовою допомогою, оскільки її правова природа не може вважатись виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платником податку, отже і операції щодо отримання позики не є оподатковуваною операцією в розумінні Указу Президента України № 727/98 від 03 липня 1998 року.

Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.08.11 у справі № 2а-1540/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2012 року.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова