Постанова № 235892, 02.11.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" листопада 2006 р.

Справа № 14/262

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б.02.11.2006 р., розглянувши матеріали справи № 14/262

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське", с. Седнівка, Устинівський район Кіровоградської області

до відповідача: Долинської міжрайонної державної податкової інспекції, (Устинівське відділення), с. Устинівка Кіровоградської області

про скасування акта

Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Цвілюк С.В., довіреність № 2 від 14.02.06 р., представник;

від відповідача - Щерюк Д.О., довіреність № 6820\10-017 від 18.08.2005 р.;

Подано позов про відміну податкового повідомлення-рішення Долинської МДПІ (Устинівське відділення) №5\23-10\0\2\1 від 15.06.2006 р.

02.11.2006 р. позивач в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач, посилаючись на пункт 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, не погоджується з висновком податкового органу щодо нецільового використання коштів, перерахованих на спеціальний рахунок та зазначає, що всі виплати із спецрахунку були використані ПСП „Седнівське” на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а саме запчастин та матеріалів, які використані для ремонту сільськогосподарської техніки, що підтверджено видатковою накладною №РН-0000105\1 від 02.09.2005 р., податковою накладною №99\1 від 31.08.2005 р. на суму 15 243,14 грн.

В запереченнях на позов державний податковий орган не погоджується із позовними вимогами, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає, що згідно дефектної відомості вартість запасних частин становить 11 158,07 грн., вартість матеріалів 231,30 грн. Витрати в сумі 1 480,61 грн. в дефектній відомості зазначені як накладні витрати, а тому не є витратами на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, отже податковою службою зроблено правильний висновок про порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та правомірно нараховано податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1 575,90 грн.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 14.03.2006 року №21, виданого Устинівським відділенням Долинської МДПІ спеціалістами державної податкової служби проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПСП „Седнівське” за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2005 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 23.03.2006 р. №5\23-10\03758476, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271 „Про порядок та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, а саме використання суми податку на додану вартість, перерахованих на спеціальний рахунок не за цільовим призначенням в сумі 1 575,90 грн.

Акт перевірки став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість в розмірі 1 575,90 грн. з посиланням на пункт 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПСП „Седнівське” є сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється дія пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість , що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини визначений в Порядку акумуляції та використання коштів податку на додану вартість , що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 р. з наступними змінами.

Відповідно до пункту 4 Порядку сільськогосподарський товаровиробник зобов’язаний скласти декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подавати її до органів державної служби.

Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та пункту 4 Порядку позивач перерахував на спеціальний рахунок з податку на додану вартість по рослинництву.

Госпрозрахунковим виробничо-комерційним структурним підрозділом ВАТ „Червона зірка” Центр „Рост” позивачу було відремонтовано дві сівалки СЗ – 3.6. За використані в процесі ремонту сільськогосподарської техніки запчастини і матеріали ПСП „Седнівське” на підставі рахунку-фактури СФ-0000116 від 17.08.2005 р. з спеціального рахунку з податку на додану вартість по рослинництву перерахувало кошти в розмірі 15 243,14 грн., що підтверджують платіжні доручення №212 від 17.08.2005 р. на суму 7 500,00 грн., в тому числі ПДВ – 1 250,00 грн., №146 від 16.08.2005 р. на суму 7 743,14 грн., в тому числі ПДВ – 1 290,52 грн. Вартість запасних частин та матеріалів придбаних позивачем для ремонту сільгосптехніки підтверджує видаткова накладна №РН-0000105\1 від 02.09.2005 р. та податкова накладна №99\1 від 31.08.2005 р. Саме дані первинні бухгалтерські документи підтверджують вартість придбаних ПСП „Седнівське” матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Керуючись дефектною відомістю на сіялки СЗ-3.6, в яких зазначена вартість запасних частин та комплектуючих, податкова служба прийняла до уваги вартість запасних частин не по підсумковій ціні (гр. 10), а по ціні без накладних витрат (гр. 7). В зв’язку з чим прийшла до безпідставного висновку про нецільове використання позивачем коштів з спецрахунку, які увійшли у вартість запасних частин як накладні витрати, а не матеріально-технічних ресурс. При цьому відповідач не довів суду, що у вартість запасних частин госпрозрахунковим виробничо-комерційним структурним підрозділом ВАТ „Червона зірка” Центр „Рост” не включена вартість накладних витрат.

Відповідно до пункту 5 Порядку кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету у безспірному порядку.

В той же час з перерахованих платежів, видаткової та податкової накладних вбачається, що кошти в розмірі 15 243,14 грн. перераховані ПСП „Седнівське” з спец рахунку по податку на додану вартість на придбання запасних частин та матеріалів для ремонту сільгосптехніки. При цьому накладні витрати включені госпрозрахунковим виробничо-комерційним структурним підрозділом ВАТ „Червона зірка” Центр „Рост” у вартість запасних частин.

Отже господарський суд вважає необґрунтованим висновок податкової служби щодо нецільового використання коштів, які перераховані на придбання запасних частин та матеріалів для ремонту сільгосптехніки.

Крім того, підстави та порядок стягнення штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, регулюється статтею 17 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Зазначена норма Закону не передбачає стягнення штрафної (фінансової) санкції в розмірі 100 відсотків від несплаченої суми податку на додану вартість.

Пункт 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає безспірне стягнення до державного бюджету не перерахованих відповідно до Порядку акумуляції належних сум податку на додану вартість, але це є сумою податкового зобов’язання по податку на додану вартість, а не штрафною (фінансовою) санкцією.

Податковий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 1 575,90 грн. за порушення норм пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, виходить за межі своїх повноважень та порушує вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, господарський суд задовольняє вимогу позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2006 р. №5\23-10\0\2\1 про нарахування штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість в сумі 1 575,90 грн.

Керуючись частиною 2 статті 19 Конституції України, статтями 71,160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Устинівського відділення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції № 5/23-10/0/2/1 від 15.06.2006 р.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів ВДК у м. Кіровограді, банк отримувача УДК у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" (с. Седнівка, Устинівський район, Кіровоградська область, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

С. Б. Колодій