Ухвала суду № 23589137, 07.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1149/11/21/0170

07.02.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Зезюлінська А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підрядного спеціалізованого Ремонтно-будівельного тресту "Кримспецгідрорембуд"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 26.04.11 по справі № 2а-1149/11/21/0170

за позовом Державного підрядного спеціалізованого Ремонтно-будівельного тресту "Кримспецгідрорембуд" (вул. Васильєва 16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, м.Ялта,Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2011 у справі № 2а-1149/11/21 (суддя Євдокімова О.О.) адміністративний позов задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0003391502/3 від 31.12.2010р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту «Кримспецгідрорембуд» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Васильєва, 16: ЄДРПОУ 05457033) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м.Ялта АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2011 у справі № 2а-1149/11/21 та прийняти нову постанову суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального права.

У судове засідання 07.02.2012року сторони не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, про місце, день та час його проведення повідомлений належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державний підрядний спеціалізований ремонтно-будівельний трест «Кримспецгідрорембуд» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Ялта АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003391502/3 від 31.12.2010р. про застосування штрафних санкцій у сумі 250139,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самостійно змінював призначення платежу, яке визначене у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого незаконно нарахував позивачу штрафні санкції. Також позивач в позові зазначає, що на нього розповсюджується дія статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як введений мораторій, у зв'язку з чим, пеня та штрафні санкції на будь-які борги не повинні нараховуваться.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2010р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість позивача за періоди липень 2008р., з жовтня 2008р. по червень 2009р.

За результатами проведення вказаної перевірки 13.09.2010р. складений Акт № 3526/15-2/5457033 (а.с.18-20).

У вказаному акті перевірки відповідач зафіксував порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5, п . 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме позивач порушив граничні терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2008р., з жовтня 2008 року по червень 2009 року.

Перевіркою встановлено, що Ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.02.2005 року у справі № 2-26/4891-2005 (№2-26/1396-2006) порушено процедуру банкрутство ДПСРБТ "Кримспецгідрорембуд" та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На момент введення мораторію заборгованість з податку на додану вартість позивача складала 440 580,01 грн., станом на 01.10.2008р. -494 764,75 грн.

Узгоджені суми податку на додану вартість відповідно до декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків після введення мораторію по підприємству позивача за періоди липень 2008 року, з жовтня 2008р. по червень 2009р. складають 500 278,00 грн., у тому числі сплачені з порушенням граничного строку сплати за періоди липень 2008 року, з жовтня 2008р. по червень 2009р. -500 278,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 22.09.2010р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003391502/0 яким позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 639 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, застосований штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу -250 139,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", але усі скарги були залишені без задоволення, а сума штрафних санкцій без змін. На підставі рішень, прийнятих за розглядом первинної і повторної скарг, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, відповідач надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення № 0003391502/1 від 18.10.2010р., 0003391502/2 від 30.11.2010р., 0003391502/3 від 31.12.2010. відповідно.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.02.2005 року у справі № 2-26/4891-2005 (№2-26/1396-2006) порушено процедуру банкрутства підприємства позивача та ухвалою від 18.04.2005 року введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі Закон № 2343).

Визначення поняття мораторій наведено у ст. 1 Закону № 2343, відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Наслідки введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів наведені у ч. 4 ст. 12 Закону № 2343.

Судова колегія зазначає, що порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 3526/15-2/5457033 від 13.09.2010 року перевірку проведено за періоди липень 2008р., з жовтня по червень 2009р., в той час як мораторій на задоволення вимог кредиторів ДПСРБТ "Кримспецгідрорембуд" введено в дію з 18.04.2005 року.

Таким чином, штрафні санкції нараховані відповідачем на поточні зобов'язання позивача, тобто зобов'язання, які виникли вже під час дії мораторію, отже на їх нарахування не розповсюджується заборона, встановлена ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо брати до уваги спірні правовідносини які виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, то необхідно керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (редакція якого діяла на момент проведення перевірки) (далі Закон № 2181). Стаття 1 Закону № 2181 визначала, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань визначений у ст. 4 Закону № 2181, п.п. 4.1.4 п. 4.1 якої визначав, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону № 2181 для подання декларації платника податків.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (редакція якого діяла на момент проведення перевірки) податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому ) періоді, визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючи кожне платіжне доручення було встановлено, що стосується платіжного доручення № 91 від 30.08.2010р., позивач зазначив, що такого платіжного доручення у нього не має, та воно помилково зазначене податковою інспекцією в акті перевірки.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, що діяло на час виникнення спірних правовідносин належало виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом № 2181 був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Судова колегія вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати «Призначення платежу»визначене позивачем у вищезазначених платіжних документах, зараховуючи зазначені в цих платіжних документах суми на сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2008 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0003391502/3 від 31.12.2010р. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2011 у справі № 2а-1149/11/21 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2011 у справі № 2а-1149/11/21 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2011 у справі № 2а-1149/11/21 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова