Ухвала суду № 23589004, 01.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4601/11/0170/4

01.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Привалової А.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 28.07.2011 у справі № 2а-4601/11/0170/4

за позовом Автокооператива "Железнодорожний" (вул. Дейкало, 1, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98313)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2011 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим від 30.11.2010 № 0003221503/0 про визначення Автокооперативу "Железнодорожний" суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 6608,62 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим від 30.11.2010 № 0003211503/0 про визначення Автокооперативу "Железнодорожний" суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 29,34 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим від 30.11.2010 № 0003201503/0 про визначення Автокооперативу "Железнодорожний" суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 100,18 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Автокооперативу "Железнодорожний" 3,40 грн. судових витрат.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 01.02.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, до початку судового засідання надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Автокооператив "Железнодорожний", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано порушенням порядку застосування і розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III (далі - Закон №2181).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ в м. Керчі АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку з питань сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, за наслідками якою складено акт від 23.11.2010 №1663/15-3/26441836 (а.с. 6-9), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за періоди січень 2009 року - лютий 2010 року.

За даними акту суми податкового зобов'язання, самостійно задекларовані позивачем за дані періоди сплачені із порушенням законодавчо встановленого терміну сплати сум податку.

При цьому із порушенням таких термінів, де період затримки складає більше ніж 90 днів, погашено податкове зобов'язання на загальну суму 13217,14 грн., від 31 до 90 календарних днів -146,70 грн., до 30 календарних днів - 1001,80 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

На підставі вказаного акту прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності: на суму 6608,62 грн. (податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року №0003221503/0, за ставкою 50%); 29,34 грн. (податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року №0003211503/0, за ставкою 20%); 100,18 грн. (податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року №0003201503/0, за ставкою 10%).

За результатом розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що сплачені позивачем кошти з податкового зобов'язання за період січень 2009-лютий 2010 року були зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового боргу позивача та на погашення пені.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої нстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2011 у справі № 2а-4601/11/0170/4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис А.В.Привалова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська