Ухвала суду № 23588516, 24.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1114/11/21/0170

24.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дугаренко О.В.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- ОСОБА_1, довіреність № 1/10/0 від 11.01.12

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 23.08.11 у справі № 2а-1114/11/21/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів, 4, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98310)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0000530700/0 від 20.12.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278146,88 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 20.12.2010 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000530700/0, яким зменшено Відкритому акціонерному товариству «Суднобудівний завод «Залів» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278146,88 грн.

Передумовою визначення позивачу зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278146,88 грн. став акт № 435/07-00/14307251 від 17.12.2010 документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок в банку за січень, липень 2010року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась за січень, липень 2010року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.2, 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення позивачем податкового кредиту на суму 278146,88 грн., у тому числі, за січень 2010року на 34636,60 грн., та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010року на 34636,60 грн., за липень 2010року на 243510,28 грн.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість».

Приписи пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сума бюджетного відшкодування формувалась як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягала бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою було фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що певна продукція (послуги) придбані позивачем відповідно до низки угод, укладених між позивачем та контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Корабел-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал». Позивачем надані належним чином завірені копії податкових накладних у виконання цих договорів, що підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що позивачем надані належним чином завірені копії актів виконаних робіт, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корабел-Сервіс», які підтверджують виконання останнім робіт відповідно до умов Договорів № 1/2009 від 15.01.2009 та № 01/2010 від 18.01.2010.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт взаємовідносин позивача із вищезазначеними контрагентами також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 39/11 від 01.06.2011, з якого вбачається, що отримання та оплата за отримання товарно-матеріальних цінностей (послуг) від зазначених контрагентів підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача. Експертизою підтверджено використання позивачем у господарській діяльності товарів (послуг), при оплаті вартості яких був сплачений податок на додану вартість, пред'явлений до відшкодування з бюджету за січень, липень 2010року.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на те, що відомості, що викладені у податкових накладних від постачальників, не відповідають дійсності, а, саме, незнаходження за юридичною адресою контрагента, яка зазначена в податковій накладній, оскільки, враховуючи оглянуті у судовому засіданні податкові накладні, на підставі яких позивач отримав товар (послуги), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони видані у відповідності до норм діючого законодавства.

Слід зазначити, що законодавець не зобов'язує отримувача податкової накладної перевіряти достовірність її змісту в частині даних постачальника, зокрема його адресу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Залив»у січні, липні 2010року правомірно включив суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корабел-Сервіс», у зв'язку з чим Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим помилково зробила висновок в акті перевірки про те, що позивач зависив суму податкового кредиту на 278146,88 грн. та суму бюджетного відшкодування на 278146,88 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що законом встановлювався прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо неправомірності рішення органу державної податкової служби, яким позивачу- платнику податків зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278146,88 грн., презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано документів, які б спростовували твердження позивача щодо отримання товарів (послуг) від зазначених вище контрагентів, оплату ним їх вартості, подальше використання в його господарській діяльності, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, що на час формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування за січень, липень 2010 року позивачем не тільки отримані товари (послуги), сплачена їх вартість, але і здійснено їх використання для забезпечення його господарської діяльності, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, керуючись статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином суд надходить висновку, що наявність податкових накладних є належними доказами, що підтверджують суму податкового кредиту позивача.

Отже, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару (послуг), керуючись приписами статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час проведення операцій, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту (включити в суму бюджетного відшкодування) суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Залив-Метал»та ТОВ «Корабел-Сервіс», тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000530700/0 від 20.12.2010 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278146,88 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 у справі № 2а-1114/11/21/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко