Ухвала суду № 23588373, 23.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6624/11/0170/15

23.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Горошко Н.П. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача, Публічного акціонерного товариства "Бром"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.01.12;

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісан"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 29.09.11 у справі № 2а-6624/11/0170/15

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісан" (вул. Тітова, 17 кв. 12, м.Луганськ, Луганська обл., 91000)

про стягнення коштів за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим звернулась з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Бром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісан", в якому просила стягнути з Публічного акціонерного товариства "Бром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісан" в дохід держави суму, одержану за нікчемним правочином, а саме за договором № 2 від 23.02.2011 року, укладеному між ПАТ "Бром" та ТОВ "Вісан" у розмірі 199999,20грн., в т.ч. ПДВ - 33333,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 29 вересня 2011 року у задоволені адміністративного позову Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим до Публічного акціонерного товариства "Бром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісан" про стягнення коштів за нікчемним правочином - відмовлено.

На зазначене судове рішення від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Бром", у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившегося представника позивача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами позивача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Бром" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за лютий 2011 р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2008 р., серпні 2008 р., липні 2009 р., грудні 2010 р., січні 2011 р., про що був складений акт №506/23-04/05444552 від 06 травня 2011 року.

Згідно акту перевірки було встановлено, що ТОВ "Вісан", в особі директора Подкозіна В.А., діючий на підставі Статуту у подальшому Продавець, з однієї сторони, та КВАТ "Бром" у подальшому "Покупець", в особі директора філії "Кримська філія КВАТ "Бром" м.Красноперекопськ" ОСОБА_4 діючого на підставі довіреності, з іншої сторони, уклали Договір №2 від 23.02.2011 року на постачання вугілля марки АКО у кількості 200 т. за ціною 833,33 грн. Загальна сума договору складає 199 999,20 грн. у т.ч. ПДВ 33 333,20 грн. Умови поставки - РСА за адресою ст. Щетово Донецької з/д, згідно з Правилами тлумачення торгових термінів INKOTERMS в редакції 2000 року.

В акті також зазначено, що згідно Листа Ленінської МДПІ у м. Луганську вих.№16750/16 від 20.04.2011 року в ході проведення камеральної перевірки (Акт №594/16/32742814 від 20.04.2011 року) ТОВ "Вісан" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 Декларації: ПДВ за лютий 2011 року за результатами виїзду не встановлено місцезнаходження ТОВ "Вісан" за юридичною адресою про що складено Акт про відсутність підприємства за місцем знаходженням №200 від 15.04.2011 року. До ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську направлено запит на встановленні місцезнаходження №1108 від 19.04.2011 року.

Згідно відповіді на запит Ленінською МДПІ у м. Луганську при проведенні аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. ТОВ "Вісан" станом на 20.04.2011 року, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника ТОВ "Вісан" згідно баз даних АІС РПП-"10"- запит встановлення місцезнаходження. За результатами перевірки було встановлено, що ТОВ "Вісан" сформував з порушенням податкові зобов'язання з ПДВ за період - лютий 2011 року на загальну суму 3 238 241,00 грн., у т.ч. по відношенням з ПАТ "Бром" у сумі 12 330,00 грн.

Таким чином, в акті перевірки податковим органом був зроблений висновок, що КВАТ "Бром" укладено нікчемний правочин з контрагент - ТОВ "Вісан", що є порушенням публічного порядку. Інтересів держави і суспільства, що, на думку позивача, є підставою для застосування до відповідачів наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Матеріалами справи безперечно підтверджується, що між ТОВ "Вісан" та КВАТ "Бром" був укладений Договір № 2 від 23.02.2011 року на постачання вугілля марки АКО у кількості 200 т. за ціною 833,33 грн. Загальна сума договору складає 199 999,20 грн. у т.ч. ПДВ - 33333,20 грн. Умови поставки - РСА за адресою ст. Щетово Донецької з/д, згідно з Правилами тлумачення торгових термінів INKOTERMS в редакції 2000 року.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Бром" здійснена оплата вартості товару в тому числі ПДВ, про що свідчіть платіжне доручення №3027 від 23.02.2011 ренту.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Бром" від ТОВ "Вісан" згідно видаткової накладної № від 17.03.2011 року був отриманий товар - вугілля марки АКО на загальну суму 73980,00 грн., в тому числі ПДВ 12330,00 гри. Факт доставки та отримання товару також підтверджується залізничною накладною №49920036

У відповідності до вимог податкового законодавства позивачем від продавця отримана податкова накладна №118 від 23.02.2011 року на суму 73980,00 грн., в тому числі ПДВ 12330,00 грн.

Крім того, згідно відомостей по рахунку 37.11 встановлено зміну в структурі активів та зобов'язань платника податку -ПАТ "Бром".

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені первинні бухгалтерські документи свідчать про реальне виконання відповідачами укладеного договору на виконання купівлі-продажу та про розрахунки за отриманий товар.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та фізичних осіб - підприємців держреєстратором було підтверджено відомості про юридичну особу - ТОВ "Вісан"- станом на час укладення та виконання спірного договору купівлі-продажу, що спростовує доводи позивача про незнаходження ТОВ "Вісан" за юридичною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягає за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39

цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного: періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріали справи, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства, не місять доказів того, що сторони при укладені договору купівлі-продажу мали умисел направлений на несплату податків та одержання неоподаткованого прибутку на момент укладання такої угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції вірно встанолвено, що чинним законодавством відповідач ПАТ "Бром"не зобов'язаний та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ним податків.

Враховуючи все вище викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір купівлі - продажу №2 від 23.02.2011 року не може бути визнано нікчемним за ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України з підстав порушення публічного порядку, а отже підстав для задоволення позовних вимог в частині застосування до відповідачів наслідків нікчемності угоди у вигляді стягнення з ПАТ "Бром", ТОВ "Вісан" в дохід держави суму, одержану за нікчемним правочином, а саме за договором №2 від 23.02.2011 року, укладеному між ПАТ "Бром"та ТОВ "Вісан"у розмірі 199999,20 грн., в т. ч. ПДВ - 33333,20 грн., не має.

Щодо посилання позивача як на підставу заявлених позивних вимог на ч. 3 ст. 228 ЦК України, судом першої інстанції вірно встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України від 02.12.2010 р. N 2756-УТ) передбачено, що зміст правочину не може суперечиш цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що визнання угоди судом недійсною передує стягненню адміністративно-господарських санкцій, передбачених ч.3 ст. 228 ЦК України. Разом з тим будь-яких доказів, що спірний договір був визнаний судом недійсним відповідач не надав, не заявлені такі позовні вимоги і в позовній заяві.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Вивчив наявні докази, в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для задоволення апеляційної скарги судовою колегією не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 29.09.11 у справі № 2а-6624/11/0170/15 за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим до Публічного акціонерного товариства "Бром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісан" про стягнення коштів за нікчемним правочином - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова