Постанова № 235847, 02.11.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2006 р.

Справа № 14/205-06-6279А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Л.І. Бандури

суддів: Л.В. Поліщук, В.Б.Туренко

при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій

за участю представників сторін

від позивача: В.В.Лясковський

від відповідача: І.С.Любарчік, В.В. Кондраков, О.І. Богопольський

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у м. Іллічівську

на постанову господарського суду Одеської області від 07.07.2006р.

у справі № 14/205-06-6279А

за позовом СП у вигляді ТОВ „Трансбалктермінал”

до ДПІ у м. Іллічівську

про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

ТОВ „Трансбалктермінал” звернулось до господарського суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Іллічівську від 26.05.2006 р.:

№ 0001322301/0 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 5 834 468 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 2 917 234 грн.;

№ 0000742300/0 про заниження бюджетного відшкодування по ПДВ на 202683 грн.;

№ 0000282350/0 про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ на 431972 грн., та стягнення штрафних санкцій в сумі 37302 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідно до п.6.2 Закону України „Про ПДВ” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, ставка податку становить „0” відсотків до бази оподаткування. Оскільки, позивач надає саме такі послуги, які підпадають під визначення супутніх експорту товарів, послуг, та включаються у митну вартість товару, що експортується і підтверджуються митними деклараціями, то він правомірно застосовує нульову ставку на вказані послуги. Крім того, позивач послався на відсутність з його боку порушень п.п.7.2.1, 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 ст.7 вищеназваного Закону.

Постановою господарського суду Одеської області від 07.07.06 р. (суддя Н.О.Горячук) позов задоволено в повному обсязі, вищеназвані податкові повідомлення-рішення скасовані, з підстав правомірності заявлених вимог.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ у м. Іллічівську, після подачі заяви про апеляційне оскарження, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову суду такою, що відповідає чинному законодавству і матеріалам справи.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

22.05.2006р. ДПІ у м. Іллічівську здійснила комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої був складений акт № 1407/23-204/24528065.

В ході перевірки встановлено, що підприємством, в порушення п. п. 6.2.1 п. 6.2, ст. 6, п. 7.3, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у квітні, червні, листопаді, грудні 2005 р. безпідставно застосована нульова ставка по операціям з поставки супутніх послуг по навантаженню та розвантаженню товарів, що були експортовані, в результаті чого податкові зобов’язання по ПДВ занижені на 5 022923 грн. Вказаний висновок податкової служби базувався на тому, що право застосування нульової ставки, передбаченої п.6.2 ст.6 Закону України „Про ПДВ” надане лише експортерам товарів, а підприємства, які надають послуги по перевантаженню, вивантаженню товарів, що експортуються не можуть застосовувати нульову ставку, передбачену вказаною нормою Закону, оскільки послуги таких підприємств здійснюються на митній території України.

Перевіркою також встановлено, порушення п.п.7.2.1, 7.2.7 п.7.2, 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 вищеназваного Закону, які полягали у віднесені до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 111700грн. по податковим накладним №576 від 06.07.04 р., №116 від 13.06.05 р., № 829 від 4.11.05 р.,№63 від 31.08.05 р., №102 від 30.09.05 р., виписаними з порушенням порядку заповнення накладних. Крім того, податкова служба встановила, що позивачем, в порушення п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 вищеназваного Закону невірно визначена сума податкового кредиту у липні, серпні, вересні, жовтні 2004 р., квітні, червні, листопаді, грудні 2005 р., що призвело до завищення податкового кредиту в 2004 р. на 634544 грн., та заниження податкового кредиту в 2005 р. на 324788 грн.

На підставі акту перевірки, 26.05.06 р. ДПІ у м. Іллічівську прийняті податкові повідомлення-рішення :

- № 0001322301/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 5 834 468грн. та штрафним санкціям по цьому податку на суму 2 917 234грн.;

- № 0000742300/0 про заниження бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 202 683грн.;

- №0000282350/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 431972грн., та стягнення штрафних санкцій на 37302грн.

Згідно з п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції від 25.03.05 р., при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить „0” відсотків до бази оподаткування.

П.1.14 ст.1 названого Закону визначено термін супутніх послуг, це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України –митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Із аналізу вказаних норм випливає, що нульова ставка з податку на додану вартість застосовується при наявності трьох обов’язкових умов:

здійснення експорту товарів;

надані послуги повинні бути супутніми даному експорту товарів;

вартість цих послуг повинна бути включена у митну вартість товарів, що експортуються. При цьому законодавець не пов’язує застосування нульової ставки по ПДВ з місцем надання послуг.

Враховуючи, що наявність цих обов’язкових умов підтверджена матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність застосування позивачем нульової ставки при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Посилання скаржника на п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про ПДВ” не приймається судовою колегією до уваги, оскільки він стосується поставки товарів та послуг, тоді як в даному випадку мало місце вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 названого Закону) і ці операції оподатковуються за нульовою ставкою, згідно з п.6.2 ст.6 Закону України „Про ПДВ”.

Доводи податкової служби на неврахування судом першої інстанції положень підпункту 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 вищеназваного Закону не заслуговують на увагу, тому що зазначена норма застосовується до цивільно-правових угод, які не передбачають переходу права власності на експорт товарів (супутніх послуг), а позивачем такі угоди не укладались.

Відповідно до положень Закону України „Про ПДВ” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.(п.1.7 ст.1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у т.ч. при імпорті, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат із сплати податку, що не підтверджені податковими накладними (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7).

Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою службою в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність в деяких з них одиниці виміру товару, в інших - їх кількість не роблять податкові накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Крім того, при огляді податкових накладних 576 від 06.07.04 р., 116 від 13.06.05 р., 829 від 04.11.05 р. в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що вони заповнені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ”.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про правомірність включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1610 грн. по вищеназваним податковим накладним.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 25.03.05 р. підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про ПДВ” викладено у новій редакції, а саме встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту „г” пункту 10.1 статті 10 названого Закону при наданні нерезидентом послуг, місце надання яких знаходиться на митній

території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є постійне представництво нерезидента, а при відсутності такого –особа, яка отримує такі послуги.

Отже, з 31.03.05 р. платники податку, отримуючи від нерезидента послуги, місце надання яких знаходиться на митній території України, набули права виписки податкових накладних по таким операціям і такі податкові накладні є підставою для віднесення покупцем зазначених в цих накладних суми податку до податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” датою виникнення права на податковий кредит при імпорті послуг є дата сплати податку по податковим зобов’язанням, згідно з п.п.7.3.6 цього Закону, який передбачає, що датою виникнення податкових зобов’язань при імпорті послуг є дата списання грошових коштів з рахунку платника податку в оплату послуг нерезиденту чи дата оформлення документа по факту виконання послуг нерезидентом залежно від того яка подія виникла першою. При цьому, закон не ставить в залежність виникнення права на податковий кредит від моменту надання до ДПІ податкової декларації за звітний період і не встановлює зобов’язання віднесення сум ПДВ, сплачених за отримані послуги від нерезидента у поточному податковому періоді виключно до податкового кредиту періоду, наступного за періодом, в якому здійснено оплату таких послуг.

Відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 названого Закону у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково –ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Діючим законодавством не встановлено порядок здійснення такого розрахунку.

Проаналізувавши вищеназвані норми, а також п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” господарський суд дійшов висновку, що позивач обгрунтовано виписав податкові накладні № 63 від 31.08.2005р.; № 102 від 30.09.2005р. і має право на включення до складу податкового кредиту в листопаді 2005 р. ПДВ в сумі 110090 грн. нарахованого по операції з оприбуткування у бухгалтерському обліку по рахунку 10 „основні засоби” двох трансформаторних підстанцій, збудованих на території України компанією „Естрон Корпорейшн ЛТД” та правильно визначив суми податкового кредиту з липня по жовтень 2004 р. і у квітні, червні, листопаді, грудні 2005 р.

Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов правильних висновків про невідповідність правової позиції відповідача чинному податковому законодавству і правомірно скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв’язку з чим, підстави для зміни або скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 07.07.2006р. у справі №14/205-06-6279А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Л. І. Бандура

Суддя Л. В. Поліщук

Суддя В. Б. Туренко