Ухвала суду № 23580892, 10.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5958/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бужак Н.П.

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

за участю секретаря: Павленко Т.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції в Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю»Виробниче підприємство «Мебітар-Пак»до Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції в Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень та пені,

В С Т А Н О В И В

Позивач ТОВ «Виробниче підприємство «Мебітар-Пак»звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції в Київськїй області про визнання неправомірними дій відповідача при написанні акту планової документальної перевірки від 22.11.2011 року № 5761/23-2/32142813/237 щодо визнання нікчемними правочинів між ТОВ «Виробниче підприємство «Мебітар-Пак»та ТОВ «Дока», ТОВ «Сервіс тред Плюс»та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо скасування зазначених положень акту планової документальної перевірки від 22.11.2011 року №5761/23-2/32142813/237 щодо визнання нікчемними правочинів між ТОВ «Виробниче підприємство «Мебітар-Пак»та ТОВ «Дока», ТОВ «Сервіс тред Плюс», скасування податкового повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної ДПІ по податку на прибуток №2469/0002090232 від 06.12.2011 року; скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ по податку на додану вартість № 2470/0002080232 від 06.12.2011 року в частині визначення грошового зобов'язання на суму 401 244 грн. та скасування пені, яка нарахована товариству в сумі 7 391,60 грн. по податковому повідомленню-рішенню ДПІ № 2470/0002080232 та пеню в сумі 11 308,30 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 2470/0002080232 від 06.12.2011 року.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної ДПІ по податку на прибуток № 2469/0002090232 від 06.12.2011 року, податкове повідомлення -рішення по податку на додану вартість № 2470/0002080232 від 06.12.2011 року в частині визначення грошового зобов»язання на суму 401 244 грн., скасовано пеню, яка нарахована товариству в сумі 7 391,60 грн. по податковому повідомленню-рішенню Білоцерківської об'єднаної ДПІ № 2469/0002090232 від 06.12.2011 року та пеню в сумі 11 308,30 грн. по податковому повідомленню-рішенню Білоцерківської об'єднаної ДПІ № 2470/0002080232 від 06..12.2011 року. У решті позовних вимог провадження закрито.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом у листопаді 2011 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю»Виробниче підприємство «Мебітар-Пак»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 22 листопада 2009 року № 5761/23\2/32142813/237, яким встановлено порушення вимог чинного законодавства позивачем, зокрема:

-п.3.1 ст.3, абз 4 п.5.1, пп..5.3,9 п.5.3 ст. 5 п.10.1 ст. 10 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», частини1 ст. 202, абз 2 ч.2 ст.207, ст.. 215, п.1-2 ст. 216, ст.. 228 ЦК України -встановлено заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 179 276 грн, в результаті завищення податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на суму 7671 грн, за 3 квартал 2010 року на суму 82927 грн, за 4 квартал 2010 року на суму 131731 грн, за 1 квартал 2011 року на суму 138143 грн;

-п.10.1 ст.10, пп..7.2.4 п.7.2, пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.6 ст. 198, п.201.8 ст. 201 ПК України, ч.1 ст.202, абз.2 ч.2 ст. 207, ст.. 215, п.1-2 ст.216, ст. 228 ЦК України, встановлено заниження податку на додану вартість на суму 360 521 грон, в т.ч. за листопад 2010 року на суму 33350 грн, за грудень 2010 року на суму 149478 грн, за лютий 2011 року на суму 113312 грн, за березень 2011 року на суму 64 381 грн.

Зазначені порушення виникли в результаті порушення законодавства по правовідносинам, що виникли між ТОВ «Дока»та ТОВ «Сервістрейд Плюс».

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№2469/0002090232 від 06.12.2011 року, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства у сумі 224905 грн, з яких:179276 грн -за основним платежем; 448129 грн - за штрафними (фінансовими)санкціями;

-№ 2470/0002080232 від 06.12.2011 року згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 406 229 грн з яких 365212 грн - за основним платежем, 45708 грн -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Із постанови суду вбачається, що позивач під час слухання справи у суді першої інстанції зробив заяву, що визнає правомірність визначення податковим органом податкових зобов'язань з ПДВ на суму 4 985 грн. Крім того, позивачем надано копію платіжного доручення про добровільну сплату зазначеної суми.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення № 2470/00020870232 від 06.12.2011 року в частині визначення грошового зобов'язання на суму 4 985 грн є правомірним в силу визнання його позивачем, а тому дана обставина доказуванню не підлягає.

Крім того, судом встановлено наступні обставини у справі.

Так, у серпні 2010 року між позивачем та ТОВ «Дока»укладено договір постачання товару від 11.08.2010 року №01/08 відповідно до якого постачальник зобов'язався систематично передавати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та по ціні зазначених в рахунках-фактурі постачальника, а покупець зобов'язувався приймати та своєчасно здійснювати оплату за товар на умовах даного договору.

Загальна вартість товарів, поставлених за даним договором становила 2207524,34 грн. Факти поставки товарів підтверджено видатковими і податковими накладними.

В подальшому, ТОВ «Дока»було виписано позивачу податкові накладні, а позивач включив до складу валових витрат вартість товарів та робіт, сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

У 2011 році між позивачем та ТОВ «Сервістрейд Плюс» укладено договір поставки від 01.02.2011 року №10/2, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти товар покупцеві, а покупець зобов'язався приймати даний товар і оплачувати його на умовах договору.

У березні 2011 року між позивачем та ТОВ «Сервістрейд Плоюс»укладено договір поставки від 01.03.2011 року №10/3 відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти товар покупцеві, а покупець зобов'язався приймати даний товар і оплачувати його на умовах договору.

В подальшому позивач отримав від ТОВ «Сервістрейд Плюс»податкові накладні.

За результатами здійснення господарських операцій із вищезазначеним товариством позивач включив до складу валових витрат вартість товарів та робіт, сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

За змістом ст. 228 ЦК України право чин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, тощо. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд першої інстанції вірно встановив в ході розгляду справи, що факт поставки товарів та здійснення оплати за нього підтверджується документально, господарські операції відображені належним чином у бухгалтерському та податковому обліку позивача та у податковій звітності. Право на формування податкового кредиту з ПДВ підтверджується податковими накладними.

Докази, які б свідчили про нікчемність господарських операцій, в тому числі судового рішення, яким би було визнано незаконність дій посадових осіб ТОВ «Дока»та ТОВ «Сервістрейд Плюс», в ході розгляду справи встановлено не було і таких доказів відповідачем до справи не долучено.

Отже, колегія суддів вважає, що відсутні докази того, що укладені між позивачем та його контрагентами вищезазначені договори, є нікчемними.

Відповідно до пп..5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України №334 «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності ( пеп.5.3.1, п.5.3 ст. 5 Закону).

Згідно з пп..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом під час розгляду справи встановлено, що кошти, сплачені позивачем в оплату за поставлені товари пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та протиправність податкового повідомлення-рішення № 2469/0002090232 від 06.12.2011 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання . з податку на прибуток у сумі 224905 грн.

Згідно з пп..7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168 «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням ( виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетного відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду ( пп..7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону).

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою р.6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( іншими подібними документами згідно з пп..7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку ОДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документа ми, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, на підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Позивач включив суми податку на додану вартість, що сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними до складу податкового кредиту.

Докази які б свідчили, що уповноважені особи ТОВ «Дока»та ТОВ «Сервістрейд Плюс»не підписували договори та податкові накладні свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли.

Вірними є доводи суду першої інстанції щодо безпідставності нарахування відповідачем пені та прийняття з цього приводу податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп..54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 днів, наступних за днем такого узгодження.

З урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення у будь-яких момент після отримання такого рішення (п.56.18 ст. 56 ПК України).

При звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішення законної сили.

У випадку визначення податкового зобов'язання платника податків податковим органом, такий платник податків повинен сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному або в судовому порядку -протягом 10 днів після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня ( пп..129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України).

Крім того, як визначено п.129.2 ст. 129 ПК України, у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання ( його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання ( його частини) скасовується.

Таким чином, оскільки судом скасовані податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011 року в частині визначення грошового зобов'язання на суму 401 244 грн, то є всі правові підстави для скасування пені, яка нарахована по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача при написанні акту планової документальної перевірки від 22.11.2011 року щодо визнання нікчемними правочинів та про зобов'язання відповідача скасувати зазначені положення акту планової документальної перевірки від 22.11.2011 року щодо визначення нікчемними правовчинів, так як дані вимоги не можуть бути предметом розгляду адміністративного судочинства.

Викладені в апеляційній скарзі позивачем доводи, не спростовують висноків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, а отже постанова суду ухвалена на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтвердженими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 13 квітня 2012 року.