Ухвала суду № 23580032, 03.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/77/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"03" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 306383,00 грн. та перерахувати до державного бюджету - р/р 31110029700002, код 14010100, отримувач -Державний бюджет, код 22825965, банк: ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592; з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 50070,79 грн. та перерахувати до місцевого бюджету - р/р 33217801700002, код 11010200, отримувач: Місцевий бюджет код 22825965, банк: ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Податковий борг по податку на додану вартість відповідача виник на підставі податкового повідомлення - рішення № 0002301720 від 22.08.2011 на суму 306383,00 грн., прийнятого за результатами акта перевірки від 10.08.2011 №1877/17/НОМЕР_2.

Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб відповідача виник в результаті несплати грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням № 0002291720 від 22.08.2011 на суму 50070,79 грн., прийнятого за результатами акта перевірки від 10.08.2011 №1877/17/НОМЕР_2.

На виконання вимог ст. 59 ПК України позивачем листом з рекомендованим повідомленням була направлена відповідачу податкова вимога № 1369 від 07.09.2011 про необхідність сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 356453,79 грн.

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що вона жодним чином не була повідомлена про час, дату і місце проведення судового засідання, що позбавило її права прийняти участь у судовому засіданні та прав передбачених ст.ст. 49, 51 КАС України, зазнає, що в матеріалах справи відсутні акти перевірок, на підставі яких визначено податкові зобов'язання, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судову повістку з інформацією про дату, час та місце слухання справи направлено рекомендованим листом відповідачу 17.01.2012 на адресу 14033, АДРЕСА_1 (а.с. 17), зазначена повістка була повернута суду із відміткою, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання (а.с. 16); відповідно до апеляційної скарги, отриманої судом першої інстанції 13.02.2012, апелянтом вказана поштова адреса для листування 14033, АДРЕСА_1. Тобто, колегія суддів вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату і місце слухання справи, а тому його доводи в цій частині є безпідставними.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів зазначає, що податковий борг по податку на додану вартість відповідача виник на підставі податкового повідомлення - рішення № 0002301720 від 22.08.2011 на суму 306383,00 грн., прийнятого за результатами акта перевірки від 10.08.2011 №1877/17/НОМЕР_2. Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб відповідача виник в результаті несплати грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням № 0002291720 від 22.08.2011 на суму 50070,79 грн., прийнятого за результатами акта перевірки від 10.08.2011 №1877/17/НОМЕР_2. Тобто, сума податкового боргу визначена податковими повідомленнями - рішеннями відповідачем своєчасно та в повному обсязі не сплачена, в судовому порядку не оскаржена.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем не були виконані вищезазначені вимоги ПК України щодо сплати податкового зобов'язання, а тому судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності оскаржуваного рішення, а позивач довів правомірність своїх позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.

Повний текст виготовлено 09.04.2012