Ухвала суду № 23579637, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5117/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 р. позовні вимоги було задоволено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги заявлено щодо скасування податкових повідомлення рішення винесені ДПІ Голосіївського району м. Києва від 05.03.200р. за № 0000202307/0, від 04.05.05р.№ 0000202307/1 та від 18.07.05р. за № 0000202307/2

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" за період з 01.10.2001р. по 01.07.2004р. в результаті чого складено акт №7-23/07-22945712 від 01.03.2005р.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень абз. 1,2 п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, а саме страхові кошти отримані від страхувальників вносились в касу підприємства з порушенням строків визначених зазначеним Положенням, що призвело до несвоєчасного оприбуткування готів підприємством від реалізації страхових полісів у розмірі 6 698,00грн.

Разом з тим, у звязку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 05.03.05р. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000202307/0 яким позивачу нараховано штрафні санкції на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" в розмірі 33 490,00грн.

Відтак, позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку, в результаті чого податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.05.05р. № 0000202307/1 яким суму штрафних санкцій залишено без змін та податкове повідомлення-рішення від 18.07.05р. за № 0000202307/2 відповідно до якого суму штрафних санкцій зменшено, та встановлено у розмірі 28 980,75грн.

Також, вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку, в результаті чого постановою Господарського суду м. Києва від 17.11.05р. позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог а спірні податкові повідомлення рішення залишено в силі, Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.06р. вказане рішення суду першої інстанції залишено в силі.

В результаті касаційного оскарження зазначених рішень суду, у відповідності до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.06.09р. рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу щодо встановлення правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що підставою для винесення спірного рішення послужили висновки податкового органу щодо несвоєчасності оприбуткування позивачем готівки в касі, відповідно до додатку № 6 до Акта перевірки несвоєчасна здача страхових платежів до кас страховика відбулась 02.06. - 03.06.2003р. У даному випадку підлягають застосування норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України в редакції постанови Правління Національного банку України від 05.03.2003р. № 81 (далі -Положення).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

У відповідності до п. 2.10. Положення вся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

У разі проведення готівкових розрахунків юридичними особами, їх відокремленими підрозділами, а також страховими агентами, брокерами, заготівельниками сільськогосподарської продукції, розповсюджувачами лотерей під час продажу товарів (надання послуг) із застосуванням РРО або використанням РК у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг оприбуткуванням готівки є реєстрація через РРО або фіксування в РК операцій з приймання від покупця готівкових коштів (з видачею йому розрахункового документа) та щоденне відображення їх у повній сумі в КОРО. Після оприбуткування відокремленими підрозділами, страховими агентами, брокерами, заготівельниками сільськогосподарської продукції, розповсюджувачами лотерей готівки вони здають її до кас юридичних осіб або банків чи підприємств поштового зв'язку в установлені юридичною особою строки.

Згідно з абзацом 2 п. 2.5 Положення страхові агенти, які діють на підставі укладених договорів, отримують страхові платежі від страхувальників за проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами ("Зелена Картка") через банки шляхом переказу готівки страхувальниками із зарахуванням коштів на поточний рахунок страховика, а також безготівковими перерахуваннями з поточного рахунку страхувальника з застосуванням платіжних карток.

Пунктом 2.8 вказаного Положення визначено, що юридичні особи, які здійснюють страхову діяльність, діяльність з випуску і проведення лотерей, закупівлю сільськогосподарської продукції, установлюють строки здавання готівкової виручки до своїх кас, банків та підприємств поштового зв'язку для страхових агентів, брокерів, заготівельників сільськогосподарської продукції, розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонування, режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні, обсягів здаваної виручки, але не рідше одного разу на п'ять робочих днів.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність у сфері страхування (перестрахування).

Частинами 1 та 7 ст. 15 ЗУ "Про страхування" передбачено здійснення страхової діяльності в Україні за участю страхових посередників, якими можуть бути страхові брокери або перестрахові брокери, страхові агенти.

Крім того, при здійсненні вказаної діяльності позивачем було укладено договір доручення, предметом яких є діяльність агента, уповноваженого діяти від імені та на підставі довіреності страховика щодо консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, необхідної для укладення та виконання договорів страхування.

Пунктом 3.3 ч.3 таких типових договорів доручення встановлено, що агент протягом двох робочих днів (у випадку наявності поважних причин, документального підтвердження агентом, - не пізніше п'яти робочих днів) після отримання страхових платежів зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія". Копії договорів наявні в матеріалах справи та в повній мірі були досліджені судом першої інстанції.

Проте, в обґрунтування правомірності прийнятого рішення відповідачем вказується на не своєчасність внесення страховими агентами товариства, які отримали страхові платежі від страхувальників товариства, коштів в касу, у звязку із чим у касі товариства несвоєчасно проводили оприбуткування готівки від реалізації страхових полісів у розмірі 6698,00 грн. вказана обставина як зазначається відповідачем підтверджується матеріалами справи та додатком до Акта перевірки № 6.

Апеляційна інстанція звертає увагу, що з такими висновками в повній мірі погодитись не можливо, оскільки податковим органом не в повному обсязі доведено всіх фактів порушення строків оприбуткування готівки, в додатку № 6 до Акта перевірки міститься лише інформація щодо дати внесення коштів у касу підприємства номери страхових полісів.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції та вважає, що визначення відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням до сплати позивачу штрафу на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за порушення норм "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" як податкового зобов'язання в розумінні ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставним.

У преамбулі ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, к тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не рулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 ст. 1 цього Закону податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у ст.ст. 14 та 15 ЗУ "Про систему оподаткування".

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст.239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів приходить до висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за встановлені порушення норм чинного законодавства після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки перевірку позивача податковим органом здійснено 01.03.05р. В ході перевірки встановлено обставини які мали місце у 2003 році. Отже, податковим органом порушено встановлений ст. 250 Господарського кодексу України строк застосування штрафних санкції за порушення допущенні позивачем у 2003 році та неправомірно визначено їх податковим зобовязанням.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до переконання щодо неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п. ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.