Ухвала суду № 23579536, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3237/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЕСМА»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕСМА»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «ЕСМА»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.08.2010 року № 0001672310/0, від 09.08.2010 року № 0001682310/0, від 15.102010 року № 0001672310/1, від 15.10.2010 року № 0001682310/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі ч. 1-5, 11 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, було проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «ЕСМА»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, про що складено Акт № 114/23-209/01267886 від 26.07.2010 року.

Так, вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5.1, п. 1.32, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні валових витрат у сумі 306 546 грн. та податкового кредиту у сумі 60 219,40 грн.

Відповідно податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 09.08.2010 року № 0001672310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 118 806,00 грн; від 09.08.2010 року № 0001682310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 90 328,50 грн..

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної скарги зобов'язання з податку на прибуток, визначене податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 09.08.2010 року № 0001672310/0 скасовано в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 567,00 грн та 1 283,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Податкове повідомлення - рішення від 09.08.2010 року № 0001682310/0 (від 15.10.2010 року № 000168310/1) залишено без змін.

В зв'язку з чим податковим органом 15.10.2010 року складено податкові повідомлення-рішення: № 0001672310/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 118 806,00 грн., з яких 79204,00 грн. -основний платіж, 39602,00 грин. -штрафні (фінансові) санкції; № 0001682310/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 90328,50 грн., з яких 60219,00 грн. -основний платіж, 30109,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 15.10.2010 року неправомірними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Відповідно до підпункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

За змістом викладених норм необхідною умовою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є використання придбаних товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності платника податку.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З вищезазначеного слідує, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

В розумінні Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Ї

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «ЕСМА»укладено з ТОВ «Савсервіс-Центр»Договір про надання послуг в області інформаційних технологій від 01.05.2006 року № 882/12 з додатками № 1, № 3 від 01.05.2006 року.

За умовами вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи/надати послуги в області інформаційних технологій, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи/надані послуги, відповідно до умов даного договору (п. 1.1 Договору № 882/12).

Пунктом 2.1.4 Розділу 2 Договору передбачено, що плата за надання послуг з поточного обслуговування розраховується помісячно згідно з п. 2.1.3 Договору та зазначається в рахунку-фактурі на оплату за послуги та в акті прийому-передачі наданих послуг.

Згідно Розділу 5 Договору форма розрахунків -безготівкова, у національній валюті України, в порядку визначеному даним Договором для кожного виду послуги.

Прийом-передача наданих послуг з поточного обслуговування здійснюється до 10 числа місяця, наступного за тим, в якому були надані послуги, та оформлюється шляхом підписання стронами Акту наданих послуг.

Фактичне виконання вказаного Договору № 882/12 підтверджується Актами здачі -прийняття робіт (надання послуг), підписаними повноважними представниками Сторін, відповідно до якого «Виконавцем» були проведені такі роботи (надані послуги).

Суд першої інстанції дійшов висновків, що документи, надані на підтвердження виконання договору позивача із ТОВ «Савсервіс-Центр», не відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, у позивача відсутнє письмове підтвердження цих витрат, а також використання їх у власній господарській діяльності, у зав'язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для віднесення витрат до складу валових та формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що матеріали справи не містять, та позивачем не надано до суду апеляційної інстанції доказів оплати отриманих послуг (податкових накладних, платіжних доручень, виписки з банку по рахунку позивача, тощо). Відтак, позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрат вартість послуг в області інформаційних технологій, що надані ТОВ «Савсервіс-Центр», відповідно до наданих актів виконаних робіт.

За таких обставин, висновки податкового органу, викладені в Акті № 114/23-209/01267886 від 26.07.2010 року про порушення позивачем вимог п. 5.1, п. 1.32, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, підстав для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.08.2010 року № 0001672310/0, від 09.08.2010 року № 0001682310/0, від 15.102010 року № 0001672310/1, від 15.10.2010 року № 0001682310/1 колегією суддів не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЕСМА»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.