Ухвала суду № 23578709, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9257/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії "Украгазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0000821720 від 03.06.2011 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ у м. Львові по роботі з великими платниками податків було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ГПУ «Львівгазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтобаз України»за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки був складений Акт №439/23-2/25560533 від 06.05.2011 року, яким зафіксовані порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»п. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000821720 від 03.06.2011 року про визначення грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 613, 45 грн., з яких 490, 76 грн. основного платежу та 122, 69 грн. грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції, аргументує свою позицію наступним.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на жартування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), наймання інших житлових приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і и, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем здійснювалось відшкодування працівникам коштів на оплату товарів (послуг) на підставі оригіналів наданих звітних документів відповідно до норм законодавства.

Таким чином, включення до складу валових витрат платника податку витрат на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку здійснено відповідно до норм п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», а донарахування позивачу прибуткового податку та встановлення штрафних санкцій відповідачем здійснено безпідставно та необґрунтовано.

До того ж, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України зазначає, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом у графі повне найменування юридичної особи (філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) - платника податків або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податків зазначено - «Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі Львівської філії Газопромислового Управління «Львівгазвидбування». У графі найменування або П.І.П. платника податків, податковим органом зазначено - «ГПУ «Львівгазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

Водночас, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/2688-3 від 07.06.2011р., 28.04.2011р. Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію припинення філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії України «Нафтогаз України»Газопромислове управління «Львівгазвидобування», про що на підставі повідомлення юридичної особи про закриття відокремленого підрозділу та відповідно до п. 9 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»державним реєстратором зроблено запис за № 10741040066004663.

Отже, на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0000821720 від 03.06.2011р. такий платник податків як філія ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»ГПУ «Львівгазвидобувння»відсутній.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 03.04.2012.