Ухвала суду № 23578274, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2289/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Бєлової Л.В., Денісова А. О. Бодюк В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі -ДПІ або відповідач) на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(далі -ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» або позивач) до ДПІ про визнання протиправними та не чинними податкові повідомлення - рішення, -

встановив:

13.05.2011року та 30.05.2011 року ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовами, у яких просило визнати протиправними та не чинними податкові повідомлення-рішення № 0000232353 та № 0000202353 від 04.05.2011 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем зроблено помилкові висновки стосовно нікчемності правочину (договору), укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»та ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», правонаступником якого став ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів».

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.06.2011 року об'єднав в одне провадження адміністративну справу за вказаними позовами, та постановою від 27 вересня 2011 року позовні вимоги задовольнив.

В апеляційній скарзі ДПІ зазначає, що контрагенти позивача не виконують свої податкової зобов'язання, не декларують їх, та відповідно не мають правових зв'язків по операціях реалізації (продажу) товарів (послуг), що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Таким чином операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів від продавця до покупця не проводились, а отже дані угоди не спричиняють настання реальних правових наслідків -є нікчемними по ланцюгу до видобувача.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2011 року ДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань перевірки відомостей, отриманих від ТОВ «Українська зернова логістична компанія»за період березень -квітень 2010 року, про що був складений акт № 180/23-011/00951770.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.7, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7, підпункту 7.7.1 статті 7 Закону «Про Податок на додану вартість», а також частини 1 статті 203, статті 215, статті 228, , статті 655, статті 656 статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі акту перевірки ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0000232353 та № 0000202353 від 04.05.2011 року, якими до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 109 885 грн. та зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування у розмірі 146 514 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не зміг довести правомірність вчинюваних ним дій.

Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168\97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168\97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168\97-ВР. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки, між Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»(продавець) були укладені угоди в період березень-квітень 2010 року. Відповідно до умов цих угод, протягом зазначеного періоду Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»(продавець) здійснював поставку позивачу пшениці.

На виконання умов договору суб'єктом господарювання поставлено товар, на що виписані відповідні накладні, в тому числі податкові та товаротранспортні накладні, журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за період березень-квітень 2010 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за березень-квітень 2010 року, а саме:

- за березень 2010 року (декларація від 20.04.2010 № 6442) включено суму податку на додану вартість в розмірі -59 077 грн. 69 коп., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірів контрагентів»та даним додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість»;

- за квітень 2010 року (декларація від 20.05.2010 № 8974) включено суму податку на додану вартість в розмірі -148 897 грн.91 коп., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Транспортування придбаного товару проводилось Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»та за її рахунок.

Оприбуткування товару та подальше зберігання відбувалось в складських приміщеннях позивача по вулиці Елеваторній, 1, місто Миронівка Київської області.

У рахунок оплати отриманого товару було перераховано кошти, що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.153-165, Т-1).

На підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 22.12.2010 року № 5488/23-4/36505023, висновком якого визначено, що у ТОВ «Українська зернова логістична компанія»безпідставне формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками «фіктивності»угоди за березень-квітень 2010 року між ТОВ «Українська зернова логістична компанія»та позивачем мають ознаки фіктивності, що підтверджується службовою запискою відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Обухівському районі № 1279/7/23-01 від 22.03.2011.

За матеріалами перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні встановлено взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»з контрагентами, що мають ознаки фіктивності.

На підставі зазначеної службової записки та акту перевірки від 22.12.2010 № 5488/23-4/36505023 податковий орган прийшов до висновку, що відповідно до статей 203, 215, 228 ЦК правочин, укладений між Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Українська зернова логістична компанія», є недійсним в силу закону, та згідно частиною 2 статті 228 ЦК, є таким, що спрямований на порушення публічного порядку, що суперечить інтересам держави та суспільства і, відповідно, є нікчемним.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Службові особи Державної податкової існпекції у Миронівському районі Київської області, роблячи в акті перевірки висновок про нікчемність угод, не зазначають, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.

Оскільки статтею 228 ЦК передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди за період березень-квітень 2010 року не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Крім того, відповідачем не доведено наявності доказів притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності посадових осіб або суб'єкта господарювання ТОВ «Українська зернова логістична компанія».

У зв'язку з цим, твердження відповідача про «фіктивність»контрагента позивача за відсутності доказів такої «фіктивності»суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчить наявні в матеріалах податкові та видаткові накладні, податкові декларації рахунки-фактури та інші первинні документи (а.с.125-227, Том-1). За наслідком вказаних документів позивач визначив за собою податкове зобов'язання та сплатив його.

З огляду на це ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»вчинило усі передбачені чинним законодавством дії для можливості віднесення коштів зі сплати ПДВ до бюджетного відшкодування.

Натомість висновки відповідача про те, що дотримання контрагентом позивача податкового законодавства залежить від можливості отримання саме позивачем права на віднесення сум по сплаті ПДВ до бюджетного відшкодування колегією не приймаються, оскільки дана вимога чинним законодавством не передбачена.

Разом з тим колегія погоджується зі зробленими висновками суду першої інстанції, що доказів, які б свідчили про наявність у позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, позивачем не доведено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Денісов А.О.

Бєлова Л.В.