Постанова № 23576014, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6067/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Іванчуку В.М.,

за участю:

представників позивача Гостищева Д.А., Мінєєва М.В.,

представника відповідача Корнієнка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Астеліт»звернулося у суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000734210/0 від 25.11.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентами ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі»та ТОВ «Адамант», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а юридичні послуги, отримані позивачем за названими договорами, повязані із здійсненням останнім господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Колегією суддів установлено, що СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Астеліт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 12.11.2010 року №586/42-10/22859846 та виявлені порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1388751,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 25 листопада 2010 року № 0000734210/0, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 925834,00 грн., зі сплати штрафних (фінансових) санкцій 462917,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки підставою для нарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім юридичних послуг від ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі»та ТОВ «ТФК «Адамант», за договорами про надання юридичних послуг, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що 10 грудня 2009 року між позивачем та ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі»укладено договір №АА09USE1444 про надання юридичних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець протягом дії даного договору приймає на себе зобов'язання надати замовнику за винагороду юридичні послуги по питаннях, що цікавлять замовника, а саме: юридичне супроводження судових процесів у Київському апеляційному господарському суді по справі №34/555 за позовом, поданим замовником про стягнення грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 гривень за банківською гарантією платежу від 08 січня 2009 року та по справі №34/548 за позовом поданим замовником про стягнення грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 гривень за банківською гарантією платежу від 22 січня 2008 року, що включає: правовий аналіз документів, наданих замовником; підготовку відзивів на апеляційні скарги, подані до Київського апеляційного господарського суду по справам №34/555 та №34/548 та інших процесуальних документів, в тому числі пояснень, нормативних обґрунтувань; забезпечення представництва інтересів замовника у Київському апеляційного господарському суді по справам №34/555 та №34/548; представництво інтересів замовника по переговорам щодо вирішення питання про можливість укладання мирової угоди з відповідачем по вказаним судовим справам; надання юридичних консультацій щодо вищенаведених питань.

Сторонами складено та підписано акт прийому наданих юридичних послуг від 01 квітня 2010 року на загальну суму 1 944 250,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 324 041,67 грн. та ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі»виписало позивачу податкову накладну від 01 квітня 2010 року №372.

10 грудня 2009 року між ТОВ «Астеліт»(замовник) з однієї сторони та ТОВ «ТФК «Адамант»(виконавець) з іншої сторони, укладено договір №АА091І8Е1443 про надання юридичних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець протягом дії даного договору приймає на себе зобов'язання надати замовнику за винагороду юридичні послуги по питаннях, що цікавлять замовника, а саме: юридичне супроводження виконання рішень прийнятих Господарським судом міста Києва по справі №34/555 про стягнення на користь замовника грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 грн. та по справі №34/548 про стягнення на користь замовника грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 грн., що включає виконання всіх необхідних юридичних дій з метою забезпечення надходження на рахунок замовника суми заборгованості, стягнення якої відбувається за вказаним у даному пункті рішеннями, проведення переговорів, листування, а також у випадку необхідності супроводження виконавчого провадження у відповідному відділі виконавчої служби.

Сторонами складено та підписано акти прийому наданих юридичних послуг від 30 квітня (13 травня) 2010 року на загальну суму 1 944 250,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 324 041,67 грн., та від 28 травня 2010 року на загальну суму 1 666 500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 277 750,00 грн.

ТОВ «ТФК «Адамант»виписало на адресу ТОВ «Астеліт»податкові накладні від 30 квітня 2010 року №300407 на загальну суму 1 944 250,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в - 324 041,67 грн., та від 28 травня 2010 року №280502 на загальну суму 1 666 500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 277 750,00 грн.

Проте, згідно відповідей Ленінської МДПІ у м. Луганську від 12.08.2010 року №35833/7/16-106, від 21.10.2010 року №48987/7/16-106 та від 29.07.2010 року №33393/16 основні фонди у ТОВ «ТФК «Адамант»відсутні, чисельність працюючих відповідно довідки 1-ДФ за І квартал 2010 року складає 1 особа, а за юридичною адресою товариство не знаходиться.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Законом України «Про податок на додану вартість»у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з ТОВ «ТФК «Адамант»та ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі»про надання юридичних послуг, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо їх нікчемності.

Так, згідно отриманої довідки від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва листом від 21.10.2010 року №16715/15-211 встановлено, що ТОВ «Інформ Сервіс Тезнолоджі»за адресою не знаходиться, листи не отримує. Остання декларація з податку на додану вартість була подана названим товариством за березень 2010 року.

Аналогічну інформацію працівниками податкової служби отримано від Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо ТОВ «ТФК «Адамант».

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що фактично до Державного бюджету України не надійшли суми податку на додану вартість за операціями, проведеними позивачем з названими вище контрагентами через те, що вони не сплачували податки та не звітували перед податковими органами. Тому суму бюджетного відшкодування, заявленого у звітних періодах, коли були укладені зазначені угоди, правомірно визнано податковими органами завищеною та у зв'язку із цим застосовано штрафні санкції.

Окрім того, беручи до уваги зміст та характер юридичних послуг, наданих позивачу товариствами «Інформ Сервіс Тезнолоджі»та «ТФК «Адамант», колегія суддів приходить до висновку про неадекватність вартості цих послуг їх змісту. Зокрема, відповідно до договору №АА09USE1443, ТОВ «ТФК «Адамант», мало проводити дії щодо юридичного супроводження виконання рішень прийнятих Господарським судом міста Києва по справах №34/555 та №34/548. Проте, ані в самому договорі, ані в наданих суду документах не зазначено які саме дії мають бути вчинені контрагентом позивача на виконання названого договору, в той час, як діючим законодавством України виконання рішень судів покладено на Державну виконавчу службу України. А тому, на думку колегії суддів, вартість юридичних послуг у сумі 3610750,00 грн. є неспіврозмірною діям, зазначеним у відповідному договорі.

Щодо виконання договору №АА09USE1444, за яким ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі»взяло на себе зобовязання юридичного супроводження судових процесів у Київському апеляційному господарському суді по справі №34/555 та по справі №34/548, то судова колегія звертає увагу на те, що відповідно копій рішень Господарського суду м. Києва по справам №34/555 та №34/548, постановлених судом 19.11.2009 року, представником з боку позивача ТОВ «Астеліт»був ОСОБА_1, який брав участь і під час розгляду названих справ судом апеляційної та касаційної інстанції. Проте, довіреність на вказану особу складена 02.02.2009 року, тобто до дати підписання договору між позивачем та ТОВ «Інформ Сервіс Технолоджі». До того ж, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що громадянин ОСОБА_1 має відношення до контрагента позивача та представляв інтереси останнього під час розгляду справ господарськими судами саме на виконання договору №АА09USE1444.

Окрім того, у штатному розкладі позивача передбачено власний юридичний відділ у складі 10 осіб, що також викликає сумнів у економічній доцільності укладення договорів про надання юридичних послуг сторонніми фірмами.

Таким чином, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні, а тому оскаржуване судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Астеліт»відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст постанови складено 06 квітня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М