Ухвала суду № 23574596, 15.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3113/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Федорової Г.Г., Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року позов задоволено повністю. Суд постановив: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області щодо зміни призначення платежу та розподілу сплачених платіжними дорученнями коштів з податку на додану вартість за відповідні періоди 2009 р. та 2010 р.. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Славутичі Київської області облікувати в картці особового рахунку Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»кошти, що сплачені Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства»до бюджету платіжним дорученням за призначенням платежу, зазначеним у цих платіжних дорученнях - як податок на додану вартість за відповідні періоди 2009 р. та 2010 р.

В апеляційній скарзі представник відповідача, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу, позивач, вказуючи на необґрунтованість доводів апелянта, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін оскаржувану постанову.

Директор Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" зазначає, що оскільки, податкові Повідомлення винесено на підставі статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181 -III. Згідно п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 , відповідно з ураху ванням строку давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання в будь-який момент після отримання відповід ного податкового рішення.

Відповідно до ст. 15 Закону № 2181-III строк давності становить 1095 днів. Вищезазначені норми Закону № 2181-III передбачені п. 56.18 ст. 56 та ст. 102 Податкового кодексу України.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, згідно ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України, розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та перевіривши матеріали справи, обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та заперечення, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства»є юридичною особою, яку зареєстровано виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області 04.04.2001, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 462355 від 09.01.2008, місцезнаходження: 07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 31476318.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 14299512 Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства»зареєстровано 09.04.2001 як платник податку на додану вартість.

Позивачем подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за 2009 рік та 2010 рік, які підписані керівником і скріплені печаткою підприємства. У вказаних деклараціях позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті за 2009 рік та 2010 рік у загальному розмірі 88849 грн. 67 коп.

Позивачем проведено оплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями коштів в сумі 88849 грн. 76 коп. на суми, які відображені в оспорюваних повідомленнях. Ці платежі банком перераховано отримувачу, про що свідчить штамп банку і підпис виконавця із зазначенням дати проведення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав податкові повідомлення, відповідно до яких відповідачем повідомлено позивача, що ним було проведено розподіл сплаченої позивачем суми згідно з платіжними дорученням частково на погашення існуючого податкового боргу минулого періоду в зв'язку із несплатою пені разом із податковим боргом.

Судом першої інстанції досліджено та підтверджено, що позивачем у повному обсязі та у встановлений законом строк на підставі поданих до податкового органу податкових декларацій сплачено узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ. Сума податку на додану вартість у розмірі 88849 грн. 67 коп. за податковими деклараціями за 2009 рік та 2010 рік сплачено позивачем відповідно до платіжного доручення коштів в сумі 88849 грн. 76 коп. на суми, які відображені в повідомленнях, де у рядках «призначення платежу»вказано - податок на додану вартість відповідно за певний період 2009 р. та 2010 р..

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не порушені граничні строки сплати податку на додану вартість, а тому підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відсутні, враховуючи викладене.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону від 21.12.2000 № 2181 -III передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 21.12.2000 № 2181 -III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 передбачено, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181 -III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов'язання).

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

На підставі п.п. 16.1.1. п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з п.п. «а»п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків пеня нараховується від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Частиною 2 пункту 16.3.3 ст. 16 Закону України №2181 визначено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (затверджена Наказом ДПА України 11.06.2003 №290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за № 522/7843) передбачено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 №74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за №436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21.06.2001 №253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів.

З наведених норм вбачається, що функцією повідомлення є інформування платника податку про дії ДПІ щодо розподілу отриманих сум.

Безпосередньо таке повідомлення не впливає на права та зобов'язання платника податку, оскільки не тягне юридичних наслідків для нього. Такі наслідки тягнуть саме дії ДПІ щодо розподілу кошів в погашення основної суми боргу та пені.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на той час законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України від 21.12.2000 № 2181-III, який на момент виникнення спірних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового органу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Виходячи з приписів статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»право податкового органу із самостійного розподілу сплаченої суми в погашення пені може бути реалізовано виключно у випадку сплати платником податків саме податкового боргу. Оскільки, за вищевказаними платіжними дорученнями позивач сплатив податкове зобов'язання, а не податковий борг.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 року.

Пунктами 1.4, 1.6 Інструкції передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Підпунктом 63.12 Податкового кодексу України визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Підпунктом 74.2. цього ж Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов'язань в інформаційних системах (базах) органів ДПС України, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету.

Колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку дії податкового органу щодо перерозподілу сплачених сум є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення спірних платежів, тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача обліковувати у картці особового рахунку суми коштів, що сплачені за платіжними дорученнями від № 161 від 20.01.2010; № 25 (108) від 21.01.2010; № 164 від 21.01.2010; № 175 від 22.01.2010; № 178 від 22.01.2010 (№ 1 від 26.01.2010); № 468 від 12.02.2010; № 86 (101) від 24.02.2010; № 613 від 24.02.2010; № 624 від 25.02.2010; № 615 від 24.02.2010 (№ 2 від 26.02.2010); № 650 від 26.02.2010; № 734 від 05.03.2010; № 946 (939) від 23.03.2010; № 148 (123) від 25.03.2010; № 1005 від 26.03.2010; № 981 від 25.03.2010 (№ 3 від 26.03.2010); № 1032 від 29.03.2010; № 1054 від 30.03.2010; № 1094 від 01.04.2010; № 1143 від 07.04.2010; № 1385 від 23.04.2010; № 1390 від 26.04.2010; № 1379 від 23.04.2010 (№ 4 від 26.04.2010); № 1419 від 27.04.2010; № 1430 від 28.04.2010; № 1456 від 29.04.2010; № 1462 від 30.04.2010; № 1506 від 07.05.2010; № 222(35) від 12.05.2010; № 223 (103) від 13.05.2010; № 167 від 26.05.2010 (№ 5 від 27.05.2010); № 1697 від 28.05.2010; № 1951 від 16.06.2010; № 1913 від 15.06.2010 (№ 6 від 16.06.2010); № 1977 від 21.06.2010; № 290 (53) від 21.06.2010; № 1993 від 22.06.2010; № 291 (116) від 22.06.2010; № 2004 від 23.06.2010; № 2185 від 16.07.2010; № 332 від 21.07.2010 (№ 92 від 22.07.2010); № 2259 від 28.07.2010; № 216 (7) від 30.07.2010; № 2534 від 30.08.2010 (№ 8 від 31.08.2010); № 2542 від 31.08.2010; № 2541 від 31.08.2010; № 394 від 31.08.2010 (№ 8234 від 01.09.2010); № 2634 від 09.09.2010; № 2655 від 10.09.2010; № 422 (8997) від 14.09.2010; № 2853 від 29.09.2010; № 2851 від 29.09.2010; № 3119 від 18.10.2010; № 3138 від 19.10.2010; № 3137 від 19.10.2010 (№ 10 від 20.10.2010); № 3167 від 22.10.2010; № 3172 від 25.10.2010; № 3200 від 28.10.2010; № 3208 від 28.10.2010; № 545 від 04.11.2010 (№ 754 від 05.11.2010); № 568 (2755) від 15.11.2010; № 3513 від 24.11.2010 (№ 11 від 25.11.2010); № 628 від 09.12.2010 (№ 3876 від 10.12.2010); № 631 від 10.12.2010 (№ 3953 від 13.12.2010) кошти в сумі 88849 грн. 76 коп. згідно з призначенням, зазначеним у цих платіжних дорученнях - як податок на додану вартість за певний період 2009-2010 рр.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції вважає не доведеним потенційний обов'язок Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області, про правомірність своїх дій та не спростовує твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року -залишити без змін.

Повний текст виготовлено 20 березня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Данилова М. В.

Судді: Федорова Г. Г.

Ключкович В.Ю.