Ухвала суду № 23574136, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19134/11/2670(у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва та приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2012 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ»до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Телекомпанія «ТЕТ»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень ДШ у Шевченківському районі м. Києва №0008632310 від 30 листопада 2011 року, №0008652307 від 01 грудня 2011 року, та №0008662307 від 01 грудня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва №0008632310 від 30 листопада 2011 року, в частині визначення приватному акціонерному товариству «Телекомпанія «ТЕТ»податкового зобов'язання в сумі 23756,16 грн. зі сплати збору за користування радіочастотним ресурсом України та застосування 981 грн. штрафної (фінансової) санкції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити вимоги адміністративного позову.

Відповідач, не погодившись з оскаржуваною постановою, звернувся до суду апеляційної інстанції із скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог адміністративного позову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №2390/2307/16391959 від 14 листопада 2011 року, яким встановлено порушення Позивачем Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 року №1150 «Про затвердження розміру щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України», ст. 320 Податкового кодексу України, п.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.2.7 п.5.2. ст.5, пп. 8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення», та п. 3 підрозділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись з висновками перевірки, подав заперечення на Акт перевірки. За результатами розгляду заперечення ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ», висновки оскаржуваного Акта залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва було прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0008632310 від 30 листопада 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за користування радіочастотним ресурсом України - на 31711 (тридцять одна тисяча сімсот одинадцять) гривень 40 коп., з яких за основним платежем - 30 730 грн. 40 коп. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 981 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0008652307 від 01 грудня 2011 року, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 612 632 (шістсот дванадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 0,00 грн., але застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 612 632 грн.;

та податкове повідомлення-рішення №0008662307 від 01 грудня 2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61 886 170 (шістдесят один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч сто сімдесят) грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову, виходив з того, що правомірним є висновок податкової інспекції тільки в частині порушення позивачем п.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.2.7 п.5.2. ст.5, пп. 8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та порушення позивачем п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення», п. 3 підрозділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «ТК «ТЕТ»зареєстроване 28 грудня 1994 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та з 05 червня 2006 року взято на податковий облік у ДПІ в Шевченківському районі міста Києва.

У періоді, що перевірявся, суб'єкт господарювання був платником податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів нерезидентів, комунального податку, збору за користування радіочастотним ресурсом, збору за забруднення навколишнього середовища, податку на землю, та податку на рекламу.

Як встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення - рішення №0008632310 від 30 листопада 2011 року мотивоване висновками акту перевірки про те, що за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року підприємством визначено податкових зобов'язань зі сплати збору за використання радіочастотного ресурсу України в сумі 299653, 31 грн. Сума збору, що визначена під час перевірки становить 330383, 71 грн.

На підставі викладеного відповідачем сформульовано висновок про те, що позивачем встановлено занижено збір за використання радіочастотного ресурсу України в сумі 30730, 40 грн., чим порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 року № 1150 «Про затвердження розміру щомісячного збору за користування радіочастотними ресурсом України», та ст. 320 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Однією з підстав, на основі якої відповідачем зроблений висновок про заниження позивачем збору за використання радіочастотного ресурсу України є відсутність задекларованих зобов'язань за травень 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок спростовується матеріалами справи, а саме: як вбачається із копії квитанції № 2, що міститься в матеріалах справи, про прийняття шлюзом прийому звітності ДПА України, ПАТ «ТК «ТЕТ»20 червня 2011 року було направлено відповідачу засобами електронного зв'язку податковий розрахунок збору за користування радіочастотним ресурсом України за травень 2011 року, реєстраційний номер 9004196525. В зазначеному податковому розрахунку були зазначені всі необхідні дані, передбачені Наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1018.

Таким чином, наявність своєчасно поданого розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом спростовує доводи апелянта щодо відсутності у позивача задекларованих зобов'язань з такого збору.

А тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення №0008632310 від 30 листопада 2011 року обґрунтовані та підлягають задоволенню

Перевіряючи правомірність прийняття податкового повідомлення -рішення №0008662307 від 01 грудня 2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61 886 170 (шістдесят один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч сто сімдесят) грн. 00 коп., колегія суддів зазначає наступне.

На думку апелянта, на порушення п. 1 р. XIX «Прикінцеві положення», п. 3 підрозділу 4 р. XX Кодексу «Перехідні положення»Податкового Кодексу України № 2756-Vl від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями) товариством неправомірно визначено р. 06.6 декларації, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток звітного періоду.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта ПАТ «ТК «ТЕТ»про безпідставність включення позивачем до розрахунків податкових зобов'язань за ІІ квартал 2001 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх періодів.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим кодексом визнається обов'язок платника податку обчисляти, задекларувати та/або сплатити суму податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Пунктом 37.1 ст.37 ПК України встановлено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 3 підрозділу 4 р. XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, визначено, що п. 150.1 ст. 150 ПК України, застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податки - за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзацом 2 п. 3 підрозділу 4 р. XX Перехідних положень Податкового Кодексу України визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь - яких інших звітних періодів.

З аналізу викладених положень Податкового Кодексу України слідує, що положення п. 3 підрозділу 4 р. XX Перехідних положень Податкового Кодексу України передбачають, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 №1-рп/99 Конституційний суд України дійшов до висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно листа ДПА України від 08 вересня 2011 року №828/3/15-1212 позиція Державної податкової служби України щодо застосування п. З підрозділу 4 р. XX Перехідних положень ПК України полягає в тому, що до складу витрат II кварталу 2011 року платникам слід переносити суму збитків отриманих лише в І кварталі 2011 року без урахування від'ємного значення попередніх періодів.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що позивачу було правомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин справи.

Стосовно відмови в задоволенні вимог адміністративного позову про скасування податкового повідомлення -рішення №0008652307 від 01 грудня 2011 року, винесеного у зв'язку з порушенням відповідачем пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 5.2.7 п. 5.2. ст. 5, пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/97 від 03 квітня 1997 року, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «ТК «ТЕТ»в бухгалтерському обліку здійснювало списання векселя в ІІ кварталі 2011 року емітента ЗАТ «Київпромпостачання», який обліковувався на рахунку позивача.

На думку відповідача, сума заборгованості за векселем (472 400 грн.), відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі -Закон), є безповоротною фінансовою допомогою, як сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою, а тому відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону, позивачу у І кварталі 2011 року необхідно було включити зазначену суму безповоротної фінансової допомоги до складу валового доходу.

Виходячи з цього, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем пп.4.4.6 п.4.1 ст. 4., п.5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу, та зазначає наступне.

Згідно із пп.1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога -це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь -яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових -безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства -платника податку.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій ст. 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, безповоротна фінансова допомога не включається до складу валових витрат підприємства, так як її надання не пов'язане з господарською діяльністю підприємства, оскільки позивач не є фінансовою установою.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.8.3.9. п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставно відображено амортизаційні відрахування за 1 квартал 2010 року на суму 10 327 717,84 грн., у зв'язку з віднесенням до складу нематеріальних активів прав, отриманих по ліцензійних договорах, за період, термін якого минув. Також ДПІ в Шевченківському районі міста Києва було виявлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 5.2.7 п. 5.2. ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: відображення у складі валових витрат за 4 квартал 2010 року витрат на суму 18 923 953,83 грн., які понесені не в перевіряємому періоді по взаємовідносинах з нерезидентом Bredgat Holdings LTD (Кіпр).

Згідно пп. 8.3.9. п.8.3 ст. 8 зазначеного Закону для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з пп. 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №8 «Нематеріальні активи»встановлено, що нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу.

Згідно п. 8 зазначеного положення, якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Підпунктами 5.2.6 та 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»передбачено включення валових витрат минулих періодів. Згідно з вказаними нормами, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді (п. 5.2.6) та суми, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання (п.5.2.7).

Проте колегія суддів зазначає, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами для робіт (послуг), є дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Як вбачається із копії ліцензійного договору, укладеного ПАТ «ТК «ТЕТ»(Ліцензіат) з компанією «Мінтер ТБ Продакшн Лімітед»(Кіпр) (ліцензіар), що міститься в матеріалах справи, компанія «Мінтер ТБ Продакшн Лімітед»(ліцензіар) надає права на трансляцію телепрограм протягом визначеного періоду.

Згідно даних бухгалтерського обліку, отримані права по вищевказаному договору були віднесені до складу нематеріальних активів та нарахована амортизація у загальній сумі 10327717,84 грн. за період, термін якого минув.

Також ПАТ «ТК «ТЕТ»укладено договір з нерезидентом Bredgat Holdings LTD (Кіпр) (Ліцензіар) на отримання виключних прав на використання форматів та фільмів. Отримання виключних прав підтверджується актами передачі прав, в тому числі акти попереднього перевіряємого періоду, а саме акти від 18 грудня 2009 року, акти від 01 січня 2010 року та від 01 лютого 2010 року, тобто зазначені акти передачі прав виписані в передньому перевіряємому періоді (а саме 4 кварталі 2009 року та 1 кварталі 2010 року).

Попередніми перевірками не виявлено наявність витрат товариства, які не включені до валових витрат. Також позивачем не надано доказів наявності суми витрат, які не відображені у складі валових витрат, в зв'язку з ненадходженням документів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем безпідставно відображено у складі валових витрат в 3 та 4 кварталах 2010 року витрати по вищевказаних договорах.

Судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ»відображало у складі нематеріальних активів винагороду за користування телевізійними передачами та здійснювало нарахування амортизаційних відрахувань у сумі 10 589 292 грн. на підставі ліцензійних договорів, укладених з компанією «ТВ Медіа планет ЛТД»(Кіпр) (ліцензіар).

Колегія суддів зазначає, що згідно пп. «в»п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України слід розуміти: роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»роялті визначено як платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Апелянт ПАТ «ТК «ТЕТ» не заперечує, що ним було неправомірно здійснено нарахування амортизаційних відрахувань у сумі 10 589 292,00 грн., проте зазначає, що в такому разі суми, зазначені в первинних документах щодо винагороди за користування телевізійними передачами, повинні бути відповідно до положень податкового законодавства віднесені до складу витрат позивача як роялті, що, відповідно, виключає наявність підстав для зменшення відповідачем розміру валових витрат позивача на суму 10 589 292,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини 1 пункту 2 вищезазначеної правової норми, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що при проведенні перевірки відповідач мав перевіряти виключно правомірність віднесення певних сум до даних бухгалтерського обліку, при цьому ведення такого обліку є виключними (дискреційними) повноваженнями позивача. Відповідачу не надано права змінювати бухгалтерський облік позивача, зокрема, відносити права позивача, визначені позивачем в якості нематеріальних активів, до складу роялті.

Посилання ж на відсутність певних висновків в акті перевірки не впливає на вирішення питання про правомірність донарахування позивачу податків, оскільки таке донарахування обумовлено виключно неправомірністю нарахування амортизації позивачем.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва та приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.